Затримання особи, яка вчинила злочин

5) невибачаюча помилка  - поспішне затримання, не зважена  оцінка обстановки, необачність,  помилка відносно підстав затримання  і т. і. на відміну від  вибачаючої помилки у громадянина  була реальна можливість передбачати,  що він заподіює шкоду особі,  що не є злочинцем; 

Кримінальне законодавство  регламентує діяльність громадян лише по затриманню очевидного злочинця, тобто  осудного і досягнувшого віку кримінальної відповідальності громадянина України, іноземного громадянина і особи  без громадянства, що як виконавець, організатор, підбурювач або пособник почав скоювати або уже скоїв очевидний суспільно небезпечний вчинок, передбачене кримінальним законом як злочин.

Перевищення меж заподіяння злочинцю шкоди при його затриманні - навмисне нанесення особі тяжкої шкоди, явно непропорційної небезпеки  посягання або обстановки затримання.

Право громадян на затримання злочинця носить самостійний характер, тобто громадяни здійснюють дане право незалежно від того чи мають  вони можливість звернутися за допомогою  до органів влади.

                                                       Висновок.

Суть затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину полягає в  тому, що ця особа на короткий строк  поміщається в спеціальне приміщення (ізолятор тимчасового тримання, гауптвахта для військовослужбовців) і позбавляється  волі. Метою затримання є з‘ясування причетності затриманого до злочину  і вирішення питання про застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Затримання підозрюваного, яке регулюється  КПК, слід відрізняти від фізичного  затримання підозрюваної особи на місці  вчинення злочину або з поличним, яке здійснене представниками влади, громадськості або окремими громадянами (п.2 ч.1 ст.94 КПК) з метою доставлення  цієї особи у відповіді правоохоронні  органи, і самого доставлення, а також  від затримання особи, передбаченого  законодавством про адміністративні  правопорушення. Кримінально-процесуальне затримання можуть здійснювати лише посадові особи та органи, які ведуть процес: особа, що провадить дізнання (складений нею протокол затримання підлягає затвердженню начальником  органу дізнання), орган дізнання, слідчий, прокурор. При затриманні підозрюваного  слідчий і прокурор вправі вимагати допомоги від органу дізнання або  доручити йому виконання своєї постанови  про затримання підозрюваного (ч.3 ст.114 КПК).

Ст.106. ч.1, 2. затримання органом  дізнання підозрюваного у вчиненні злочину. Орган дізнання вправі затримати  особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання  у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких  підстав: 1) коли цю особу застали  при вчиненні злочину або безпосередньо  після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо  вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному  або на його одягу, при ньому або  в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. При наявності  інших даних, що дають підстави підозрювати  особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалися втекти, або  коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, піддають особистому обшуку, а при необхідності –  дактилоскопіюванню і фотографуванню, про що складається протокол. Наявні в затриманих речі підлягають оглядові. Затриманим забороняється мати при  собі гроші, цінні речі, а також  предмети й документи, які не дозволяється зберігати в місцях тримання затриманих. Вилучені у них гроші, цінні папери, згадані предмети й документи  здаються на зберігання, про що складається  протокол.

Ст.106 ч.3,4. Про кожний випадок  затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов‘язаний скласти протокол із зазначенням  підстав, мотивів, дня, години, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу  про роз‘яснення підозрюваному  в порядку, передбаченому ч.2 ст.21 КПК, права мати побачення із захисником до першого допиту і протягом 24 годин  зробити письмове повідомлення прокурору, а також на вимогу прокурора подати матеріали, що стали підставою для  затримання. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Протягом 48 годин з моменту одержання  повідомлення про здійснене затримання прокурор зобов‘язаний дати санкцію  на взяття під варту або звільнити  затриманого. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган  дізнання сповіщає її сім‘ю, якщо місце  її проживання відоме.

Протокол затримання є  підставою для поміщення підозрюваного  в місця тримання затриманих. Строк  затримання підозрюваного обчислюється з моменту доставлення його в  орган дізнання чи до слідчого, а  якщо затримання провадиться на підставі постанови про затримання. Винесеної  органом дізнання або слідчим, то з моменту фактичного затримання. Якщо протягом 48 годин прокурором не надано санкцію на взяття під варту  або на підписку про невиїзд, або  якщо при застосуванні запобіжного  заходу обвинувачення не було пред‘явлено  протягом 10 діб, особа перестає бути підозрюваною як процесуальною фігурою і може допитуватися в разі необхідності лише як свідок. Якщо у встановлений строк затримання постанова про звільнення затриманої особи або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою не надійшла, начальник місця тримання затриманих звільняє цю особу і направляє повідомлення про її звільнення прокуророві, слідчому чи особі, яка провадить дізнання, про що складає протокол.

                                   Використана література

1. Кримінальний Кодекс  України від 5 квітня 2001 року 

2. Науково-практичний коментар  Кримінального кодексу України  від 5

3. Кримiнальне право України : Особлива частина : Пiдручник / За ред. М.I. Бажанова та iн. - 2-ге вид. - К. : Юрiнком Iнтер, 2005. - 543 с.

4. Кузнєцов В. О. Кримiнальне право України : Загальна та Особлива частини : навч. посiбник для студентiв вузiв / [В. О. Кузнєцов, М. П. Стрельбицький, В. К. Гiжевський]. - К. : Iстина, 2005. - 379 с.

5. Селецький, Станiслав Iванович. Кримiнальне право України : особлива частина : навч. посiб. для студ. юрид. вузiв i юрид. ф-тiв / С. I. Селецький. - К. : Центр учбової л-ри, 2007. - 503 с.