Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх

Стаття 494. Виділення в  окреме провадження щодо кримінального  правопорушення, вчиненого неповнолітнім

1. Якщо неповнолітній  підозрюється у вчиненні кримінального  правопорушення разом із повнолітнім,  повинна бути з’ясована можливість  виділення в окреме цього кримінального  провадження щодо неповнолітнього  під час досудового розслідування.

Стаття 495. Тимчасове видалення  неповнолітнього обвинуваченого із залу судового засідання

1. Суд, вислухавши думку  прокурора, захисника і законного  представника неповнолітнього обвинуваченого, має право своєю ухвалою видалити  його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.

2. Після повернення неповнолітнього  обвинуваченого головуючий знайомить  його з результатами дослідження  обставин, проведеного за його  відсутності, і надає йому можливість  поставити запитання особам, які  були допитані за його відсутності.

Стаття 496. Участь у судовому розгляді представників служби у  справах дітей та кримінальної міліції  у справах дітей

1. Про час і місце  судового розгляду за участю  неповнолітнього обвинуваченого  суд повідомляє відповідну службу  у справах дітей та кримінальну  міліцію у справах дітей. Суд  має право також викликати  в судове засідання представників  цих установ.

2. Представники служби  у справах дітей та кримінальної  міліції у справах дітей мають  право заявляти клопотання, ставити  запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому,  свідкам, експерту і спеціалісту,  висловлювати думку з приводу  найбільш доцільних заходів щодо  обвинуваченого з метою його  перевиховання.

Стаття 497. Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру

1. Якщо під час досудового  розслідування прокурор дійде  висновку про можливість виправлення  неповнолітнього, який обвинувачується  у вчиненні вперше кримінального  проступку, злочину невеликої  тяжкості або необережного злочину  середньої тяжкості без застосування  кримінального покарання, він  складає клопотання про застосування  до неповнолітнього обвинуваченого  примусових заходів виховного  характеру і надсилає його  до суду.

2. З підстав, передбачених  частиною першою цієї статті, клопотання про застосування  до неповнолітнього обвинуваченого  примусових заходів виховного  характеру може бути складене  і надіслане до суду за умови,  що неповнолітній обвинувачений  та його законний представник  проти цього не заперечують.

3. Під час судового  розгляду суд за наявності  підстав, передбачених частиною  першою цієї статті, може прийняти  рішення про застосування до  неповнолітнього обвинуваченого  примусових заходів виховного  характеру, передбачених законом  України про кримінальну відповідальність.

2. Застосування  примусових заходів виховного  характеру до неповнолітніх, які  не досягли віку кримінальної  відповідальності

Стаття 498. Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру

1. Кримінальне провадження  щодо застосування примусових  заходів виховного характеру,  передбачених законом України  про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення  особою, яка після досягнення  одинадцятирічного віку до досягнення  віку, з якого може наставати  кримінальна відповідальність, вчинила  суспільно небезпечне діяння, що  підпадає під ознаки діяння, передбаченого  законом України про кримінальну  відповідальність.

Стаття 499. Досудове розслідування  у кримінальному провадженні  щодо застосування примусових заходів  виховного характеру

1. Досудове розслідування  у кримінальному провадженні  щодо застосування примусових  заходів виховного характеру  здійснюється згідно з правилами,  передбаченими цим Кодексом. Таке  досудове розслідування здійснюється  слідчим, який спеціально уповноважений  керівником органу досудового  розслідування на здійснення  досудових розслідувань щодо  неповнолітніх.

2. Під час досудового  розслідування проводяться необхідні  процесуальні дії для з’ясування  обставин вчинення суспільно  небезпечного діяння та особи  неповнолітнього.

3. Участь захисника у  кримінальному провадженні є  обов’язковою.

4. За наявності достатніх  підстав вважати, що особа,  передбачена статтею 498 цього  Кодексу, вчинила суспільно небезпечне  діяння, що підпадає під ознаки  діяння, за яке Кримінальним кодексом  України передбачено покарання  у виді позбавлення волі на  строк понад п’ять років, вона  може бути поміщена у приймальник-розподільник  для дітей на строк до тридцяти  днів на підставі ухвали слідчого  судді, суду, постановленої за  клопотанням прокурора згідно  з правилами, передбаченими для  обрання запобіжного заходу у  вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд зобов’язані  відмовити у поміщенні особи  у приймальник-розподільник для  дітей, якщо прокурор не доведе наявність  достатніх підстав вважати, що особа  вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України  передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад  п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені  частиною першою статті 177 цього Кодексу, та що жоден із більш м’яких заходів  не може запобігти цьому.

Строк тримання особи у  приймальнику-розподільнику для  дітей може бути продовжено ухвалою  слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи  у приймальнику-розподільнику для  дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного  заходу у вигляді тримання під  вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.

5. За відсутності підстав  для закриття кримінального провадження  прокурор затверджує складене  слідчим або самостійно складає  клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 500. Порядок судового розгляду

1. Судовий розгляд здійснюється  в судовому засіданні за участю  прокурора, законного представника, захисника та представників служби  у справах дітей і кримінальної  міліції у справах дітей, якщо  вони з’явилися або були викликані  в судове засідання, згідно  із загальними правилами цього  Кодексу.

 

2. Судовий розгляд завершується  постановленням ухвали про застосування  примусових заходів виховного  характеру або про відмову  в їх застосуванні.

Стаття 501. Ухвали суду в кримінальному  провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру

1. Під час постановлення  ухвали в кримінальному провадженні  щодо застосування примусових  заходів виховного характеру  суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно  небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння  неповнолітнім у віці від одинадцяти  років до настання віку, з якого  настає кримінальна відповідальність  за це діяння;

3) чи слід застосувати  до нього примусовий захід  виховного характеру і якщо  слід, то який саме.

2. Якщо під час судового  розгляду не буде доведено  однієї з обставин, передбачених  у пункті 1 або 2 частини першої  цієї статті, суд зобов’язаний  постановити ухвалу про відмову  у застосуванні примусових заходів  виховного характеру і закрити  кримінальне провадження.

3. При застосуванні до  неповнолітнього примусового заходу  у вигляді направлення до спеціального  навчально-виховного закладу на  кримінальну міліцію у справах  дітей покладається обов’язок  доставити неповнолітнього до  спеціального навчально-виховного  закладу.

4. Ухвала, постановлена за  наслідками розгляду клопотання  про застосування примусових  заходів виховного характеру,  може бути оскаржена в порядку,  передбаченому цим Кодексом.

Стаття 502. Дострокове звільнення від примусового заходу виховного  характеру

1. Ухвалою суду, в межах  територіальної юрисдикції якого  знаходиться спеціальна навчально-виховна  установа, неповнолітній може бути  достроково звільнений від примусового  заходу виховного характеру в  порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Ухвала суду може  бути постановлена за наслідками  клопотання неповнолітнього, його  захисника, законного представника  або прокурора, якщо поведінка  неповнолітнього під час перебування  у навчально-виховній установі  свідчить про його перевиховання.  Під час розгляду клопотання  суд з’ясовує думку ради спеціальної  навчально-виховної установи, в якій  перебуває неповнолітній, щодо  можливості його дострокового  звільнення від примусового заходу  виховного характеру.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Кримінальне провадження  щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений  керівником органу досудового розслідування  на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Так само вперше передбачається, що під час кримінального провадження  щодо неповнолітнього, в тому числі  під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд  та всі інші особи, що беруть у ньому  участь, зобов’язані здійснювати  процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя  неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати  його аргументи при прийнятті  процесуальних рішень та вживати  всіх інших заходів, спрямованих  на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

  Вперше у КПК врегульовано питання про те, що саме треба з’ясувати при дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить: 1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї; 2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; 3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою. У КПК вперше передбачена можливість дострокового звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру.

Список використаної літератури

1. Кримінальний процесуальний  кодекс України : чинне законодавство  зі змінами та доповненнями  станом на 18 лютого 2013.: - К.: Паливода  А.В., 2013. – 255-260с.

2.Гуковская Н.І. Розслідування і судовий розгляд справ про злочини неповнолітніх. - М., 2004. – 178с.

3. Кузнєцова С.В. Тактика допиту неповнолітніх. - М.: Видавництво «Іспит», 2004. –96с.

4.Лосев Д.М. Тактика допиту неповнолітніх обвинувачених і підозрюваних. - М., 2001. –С.10.

5.Миньковский Г.М. Особливості розслідування і судового розгляду справ про неповнолітніх. - К.: Юридична література, 2009. –С.120.

6.Никадоров В.І. Участь батьків неповнолітніх підозрюваних, яких у кримінальному процесі // Держава право. – 2005. - № 8. – З. 99 – 106.

7. Черних М.А. Психологічні основи допиту неповнолітніх попередньому слідстві. - К., 2009. – с. 83 – 87.