Проблеми кримiнальноi вiдповiдальностi за втручання в роботу автоматизованих

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам  (ч. 1 ст. 1 Закону від  18 червня 1991 р. “Про цінні папери  і фондову біржу” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 508). До цінних паперів ст. 3 вказаного Закону в редакції від 3 червня 1999 р. віднесені: акції; облігації внутрішніх  та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання республіки; ощадні сертифікати;  інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери (Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 31. – Ст. 252). Емітентом цінних паперів може бути держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Випуск цінних паперів емітент здійснює від свого імені і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску (див. ст. 2 Закону “Про цінні папери і фондову біржу” в редакції від  3 червня 1999 р.). Залежно від того, хто є емітентом цінних паперів, останні   можна поділяти  на дві групи: 1) державні цінні папери  та 2) недержавні цінні папери.  Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі ДКЦПФР)   у роз’ясненні від 20 жовтня 1999 р. № 22 роз’яснила, що до державних цінних паперів відносяться цінні папери, випущені відповідно до законодавства України, та емітентами яких є центральні органи державної влади та управління,    що здійснюють фінансово-кредитну діяльність (Українська Інвестиційна Газета. – 1999. – 23 листопада).  Державні цінні папери можуть випускатись у формі облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик; казначейських зобов’язань  республіки, в тому числі казначейських векселів; приватизаційних паперів. Зазначені цінні папери можуть бути предметом злочину, передбаченого статтею  79  КК.

Цінні папери можуть випускатись як у традиційній паперовій (документарній) формі, так і в бездокументарній формі (див.: Закон України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”   від 10 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 15. – Ст. 67). Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента і  затверджується ДКЦПФР при реєстрації випуску. Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленою постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 33. — Ст. 257) передбачається розширення сфери випуску і обігу як недержавних, так і державних цінних паперів у нематеріалізованій формі, тобто розширення випуску та обігу цінних паперів у бездокументарній формі. Законом України від   30 жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 15. – Ст. 292) передбачене державне регулювання ринку цінних паперів — здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (ст. 1  названого Закону). Підтвердженням права власності на цінні папери, випущені  в документарній формі, є сертифікат, а на цінні папери, випущені в бездокументарній формі чи знерухомлені цінні папери (переведені у бездокументарну форму цінні папери, випущені у документарній формі) – виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів (див.: абз. 1 ч. 4 ст. 5 Закону  “Про Національну депозитарну систему  та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”). Виписка про стан рахунку у цінних паперах не є цінним папером,  вона є лише підтвердженням права власності на цінні папери на дату стану рахунку, вказану в цій виписці. Така виписка не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери (див.: абз. 2 ч. 4 ст. 5 Закону  “Про Національну депозитарну систему  та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”; п. 5.12.1. Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26 травня  1998 р. № 61 // Українська Інвестиційна Газета. – 1998. – 14 липня). Виписки з рахунку у цінних паперах та виписки із реєстрів власників іменних цінних паперів є офіційним документами, що видаються суб’єктами підприємництва, створеними у формі господарських товариств (депозитарії, зокрема, Національний депозитарій України, та комерційні банки, зберігачі цінних паперів, незалежні реєстратори)  або самими емітентами цінних паперів (акціонерними товариствами, які самостійно ведуть власний реєстр власників іменних цінних паперів), а тому їх підробка, в тому числі і незаконне виготовлення з метою збуту, а так само збут чи використання іншим шляхом підроблених виписок, за наявності підстав, може кваліфікуватись за ст. 194 чи ст. 172 КК.

Випуск (емісія) цінних паперів  у бездокументарній формі, крім приватизаційних  паперів, які засвідчують право  власника  на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду здійснюється емітентом шляхом оформлення глобального сертифікату - документу, оформленого на весь випуск цінних паперів, який підтверджує право  на здіснення операцій з цінними паперами  цього випуску в Національній депозитарній  системі. Глобальний сертифікат передається  на  зберігання   в обраний емітентом  депозитарій  і зберігається  у ньому протягом усього періоду  існування цінних паперів у бездокументарній  формі. На період  передплати на певний  випуск (емісію) цінних паперів  емітент оформляє  тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні  на постійний після державної реєстрації цього випуску у ДКЦПФР  або анулюється в разі  визнання випуску таким, що не відбувся (див.: п. п. 3, 4 ст. 4 Закону “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”).

Ч. 3  ст. 148⁸ КК передбачена відповідальність за виготовлення з метою збуту, збут чи використання  іншим шляхом  підроблених недержавних цінних паперів,  а ст.  79 КК – за виготовлення з метою збуту, а також збут  підроблених державних цінних паперів.  Під виготовленням підроблених недержавних цінних паперів треба розуміти їх створення будь-яким способом. Спосіб виготовлення підроблених недержавних цінних паперів залежить від форми їх існування (документарна чи бездокументарна). Виготовлення підроблених бездокументарних недержавних цінних паперів може бути вчинене шляхом відкриття фіктивного рахунку у цінних паперах  у зберігача. Підробкою бездокументарних  недержавних цінних паперів слід вважати внесення будь-яких змін до рахунку у цінних паперах  у зберігача, які спотворюють зміст зафіксованої  у ньому інформації. Такі зміни можуть бути внесені шляхом надання незаконних розпоряджень на здійснення облікових депозитарних операцій (зарахування, списання, переміщення, переказ), наслідком яких може бути зміна кількості цінних паперів на рахунку, обмеження їх в обігу або зняття таких обмежень, чи розпоряджень про внесення  змін до реквізитів анкети рахунку у цінних паперах, які не супроводжуються обліковими операціями щодо цінних паперів, наприклад, зміна інформації щодо власника (розпорядника) рахунку тощо.

Виготовлення з метою  збуту підроблених бездокументарних цінних паперів, їх підробка чи використання підроблених бездокументарних недержавних цінних паперів, які існують у формі відкритого зберігачем рахунку, здійснюється шляхом внесення неправдивих даних до рахунку в цінних паперах у зберігача на електронних носіях інформації, тобто є одночасно втручанням у роботу автоматизованої системи, якою є така система реєстру. Такі дії одночасно утворюють і склад злочину, передбачений ст. 198¹, і мають кваліфікуватися залежно від того, хто є емітентом цінних паперів за сукупністю злочинів, передбачених  ч. 1 чи ч. 9 ст. 79 або ч. 3  чи ч. 4 ст. 148⁸  та відповідною частиною ст. 198¹, оскільки при цьому має місце спотворення чи знищення інформації, зокрема, внесення змін в рахунок у цінних паперах, відкритий зберігачем.

З суб’єктивної сторони  злочини, передбачені ч. 1  ст. 79  та ч. 3 ст. 148⁸, характеризуються лише умисною виною, а мотиви і мета їх вчинення можуть бути різними. При виготовленні підроблених державних та недержавних цінних паперів обов’язковою ознакою їх суб’єктивної сторони є мета збуту. Залежно від конкретних мотивів  і мети виготовлення цінних паперів, а щодо недержавних цінних паперів –  також мотивів і мети  їх використання, дії винного можуть додатково кваліфікуватися за ст. 198¹  (якщо предметом є цінні папери  у бездокументарній формі), а також як готування до вчинення  інших злочинів чи як замах на їх вчинення   (наприклад, розкрадання державного, колективного  чи індивідуального майна).

                           Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні

 Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні

10                       Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні