Поняття Військового Злочину

Міністерство освіти і  науки України

                                     Академія Наук України

                                  Київський Університет Права

 

Кафедра кримінального права

Реєстраційний №___________

Дата «____»___________20__р.

 

Курсова робота

Поняття та ознаки військового злочину

Рекомендовано до захисту

З оцінкою_____________

Науковий керівник______

                                                              Шульга Антон Анатолійович

                                                              студент 3 курсу ЗФН

 

Науковий керівник

к.ю.н.,професор Рудник В.І.

 

 

 

Робота захищена «_____»____20__р.

З оцінкою____________

Зав.кафедрою

 

 

 

 

 

 

Київ-2012р.

                                                    Зміст

Вступ.

1.Поняття військового злочину.

2.Об’єкт, об’єктивна сторона.

3. Суб’єкт, суб’єктивна сторона.

4.Ознаки військового злочину.

Список літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Згідно зі ст. 17 Конституції  України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Організація і порядок діяльності Збройних Сил, усіх інших військових формувань України визначаються законом. Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Окремі закони, військові статути інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Усе це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі злочинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401—435).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Так стаття 401 КК України визначає поняття військового злочину.  Виходячи зі змісту вказаної норми військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Проте, у цьому визначенні розкриваються не всі ознаки військового  злочину, а лише специфічні, які дають  змогу відмежувати військові  злочини від інших, водночас, для військових злочинів цілком характерними залишаються і загальні ознаки злочину. До специфічних ознак військового злочину віднесені спеціальні:

1) об'єкт посягання - встановлений  законодавством порядок несення  або проходження військової служби;

2) суб’єктами військових злочинів є військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом.

3) кримінальна протиправність - визнання діяння військовим  злочином тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене  у розділі XIX Особливої частини  КК України.

За відсутності принаймні  однієї із зазначених ознак діяння не може бути кваліфіковане як військовий злочин. Так, не створюють складу військового  злочину діяння, що не посягають  на встановлений порядок несення  військової служби (викрадення приватного майна або хуліганство на території  військової частини), або такі, що хоча б і посягали на військовий правопорядок, але вчинені робітниками чи службовцями  Збройних Сил або інших військових формувань (невиконання наказу, порушення правил водіння спеціальної машини тощо), або не передбачені законодавством як військові злочини (скажімо, перехід військовослужбовця на бік ворога в умовах воєнного стану або службовий підлог, вчинений військовою службовою особою кваліфікуються як загальнокримінальні злочини).

Встановлений порядок  несення та проходження військової служби (військовий правопорядок) - це сукупність таких, що виникають у  процесі життя і бойової діяльності військ, суспільних відносин, закріплених  у законах, військових статутах, положеннях про проходження служби різними  категоріями військовослужбовців  та інших актах законодавства. До складу цього порядку належать: порядок  підлеглості та військової честі; порядок  проходження військової служби; порядок  експлуатації озброєння і військової техніки та користування військовим майном; порядок несення спеціальних  служб; порядок зберігання військової таємниці; порядок здійснення своїх  повноважень військовими службовими особами Збройних Сил та інших військових формувань; порядок виконання військового обов'язку в бою та в інших особливих умовах; порядок дотримання звичаїв та правил ведення війни.

Для того щоб зрозуміти, чи було посягання на порядок несення (проходження) саме військової служби, необхідно встановити, чи було покладено  відповідними актами законодавства  на військовослужбовця обов'язок діяти  певним чином, або, навпаки, утримуватися від певної поведінки.

Військова служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає  у професійній діяльності придатних  для неї за станом здоров'я і  віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Видами військової служби є: а) строкова військова служба; б) військова служба за контрактом солдат і матросів, сержантів і старшин; в) військова служба за контрактом прапорщиків  і мічманів; г) військова служба (навчання) за контрактом курсантів, слухачів (вищих  військових навчальних закладів, а  також вищих навчальних закладів, що мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) за програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу;

д) військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; е) військова  служба осіб офіцерського складу за призовом; ж) кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних Сил та інших військових формувань до введення військової служби за контрактом.

Військове формування - це створена відповідно до законодавства сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними, які  комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної  незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у випадку озброєної агресії; збройного конфлікту або загрози нападу шляхом безпосереднього ведення військових (бойових) дій.

Крім Збройних Сил, військовими формуваннями є ПВ, внутрішні війська МВС, війська ЦО, УДО, війська урядового зв'язку та інші підрозділи Служби безпеки України.

Військовими формуваннями, відповідно до виконуваних ними функцій, завдань, їхньої структури та інших  критеріїв, не можуть визнаватися такі формування, як, скажімо, державна воєнізована  гірничорятувальна служба у вугільній  промисловості, відомча воєнізована  охорона на залізничному транспорті та їм подібні.

Військовозобов'язаними  є особи, які перебувають у  запасі Збройних Сил чи інших військових формувань. Згідно з законодавством України вони періодично призиваються на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори. Військовозобов'язані під час проходження ними навчальних або інших зборів прирівнюються до військовослужбовців: вони приймають на зборах військову присягу, їм присвоюються військові звання, вони носять військову форму одягу та відзнаки військовослужбовців, як і військовослужбовці, поділяються на рядовий, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків і мічманів, офіцерський склад, мають однакові з військовослужбовцями права й обов'язки, що випливають з умов військової служби, тощо.

На навчальні збори  військовозобов'язані залежно від  їх розряду призиваються два чи три  рази на строк до двох чи до одного місяця щоразу, на перевірні - в період між навчальними на строк до десяти днів, а на спеціальні - на строк до двох місяців в разі прийняття Президентом України рішення про введення в Україні чи окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації.

В окремих нормах розділу XIX Особливої частини КК як суб'єкти злочину вказуються лише військовослужбовці (ч.1,2,3 ст. 407, ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 410, ст. 431), у тому числі військовослужбовці строкової служби (ч. 1 ст. 407, ч. 1 ст 413).

Подібними причинами пояснюється  і відсутність відповідальності військовозобов'язаних за марнотратство, а також втрату або зіпсування виданих для особистого користування предметів обмундирування або спорядження  внаслідок порушення правил їх зберігання (ч. 1 ст. 413); проходження військовозобов'язаними  зборів не є тривалим, кількість  вказаних предметів та їх загальна вартість звичайно є незначними, і, крім того, військовозобов'язані за вчинення зазначеного діяння несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі.

Нарешті, практично неможливим є вчинення військовозобов'язаними  будь-яких військових злочинів в умовах воєнного стану, у тому числі злочинів, передбачених ст. ст. 427, 429 - 435, оскільки з початком воєнних дій усі військовозобов'язані призиваються на військову службу по мобілізації і стають, таким чином, військовослужбовцями.

За викрадення (шляхом крадіжки, грабежу чи розбою), привласнення, вимагання  військового майна, заволодіння  ним шляхом шахрайства чи зловживання  службовим становищем військовозобов'язані  несуть відповідальність за відповідними статтями розділу VІ Особливої частини, а за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади чи службових повноважень, бездіяльність влади, недбале ставлення до служби - за статтями розділу XVII Особливої частини КК.

За таким підходом загальне положення ст. 401 про те, що військовими злочинами визнаються передбачені вказаним розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження останніми навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів, не порушується. Адже за багатьма іншими статтями цього розділу, крім статей 407 - 410, ч. 1 ст. 413, статей 427, 429-435, військовозобов'язані дійсно несуть відповідальність нарівні з військовослужбовцями.

До інших осіб, визначених законом, слід відносити:

а) військовослужбовців військових прокуратур і відповідного управління ГП, військових судів і військової палати ВС, військових

комісаріатів, а також  службових осіб Державної фельд'єгерської  служби Державного комітету зв'язку та інформатизації України,

які мають військові звання;

б) військовослужбовців МО, СБ, УДО, ПВ, які відповідно до законів  України на час виконання певних завдань працюють на штатних посадах  в інших установах, підприємствах, організаціях;

в) військовослужбовців, які  за їх згодою відкомандировані до органів  виконавчої влади, на підприємства і  в організації, що виконують роботи в інтересах оборони держави  та її безпеки (наприклад, до Національного  космічного агентства України, до апарату  Уповноваженого Президента України  з питань контролю за діяльністю СБ, до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України тощо);

г) військовослужбовців адміністративного  та професорсько-викладацького складу навчальних закладів, що входять до системи МОН (Військового інституту  Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Військово-інженерного  інституту при Подільській державній  аграрно-технічній академії, військово-юридичного факультету Національної юридичної  академії ім. Ярослава Мудрого, Львівського  військового ордена Червоної Зірки  інституту імені гетьмана Петра  Сагайдачного при Національному  університеті "Львівська політехніка");

д) військовослужбовців, які  проходять службу в українських  миротворчих контингентах - військових підрозділах ЗС, інших військових формувань, що направляються Україною для участі в між-' народних миротворчих  операціях, у т.ч. військових підрозділах, котрі входять до складу об'єднаних  військових підрозділів, що створюються  спільно з іншими державами для  участі у міжнародних миротворчих  операціях (українсько-польський спільний батальйон тощо);

е) військовослужбовців ЗС, інших військових формувань і  цивільних установ України, які  є миротворчим персоналом, направляються  Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях і не входять до складу миротворчого контингенту (військові спостерігачі, радники, штабні офіцери тощо);

є) військовополонених, яких Україна тримає у полоні. Згідно з міжнародним законодавством вони підкоряються законам, статутам і наказам, які діють в збройних силах  Держави, що тримає їх у полоні. Остання  має право вживати судові заходи щодо будь-якого військовополоненого, котрий вчинить порушення цих  законів, статутів чи наказів. Проте, військовополонені  не несуть відпові дальності за втечу з полону, спробу такої втечі і співучасть у ніж Крім того, виходячи з постулату, що представники іноземних держав не можуть бути представниками органів військового управління ЗС чи інших військових формувань України. військовополо нені, навіть офіцери та генерали, не є суб'єктами військових службових злочинів за КК України (у разі вчинення ними, наприклад, нестатутних методів впливу або насильства щодо інших військовополонених, які є підлеглими для них, вони можуть нести відповідальність за ч. 2 ст. 431 або за статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти особи).