Поняття криміналістика

3. Запрошує до участі в перевірці  показань на місці понятих,  роз'яснює їм їхні обов'язки. Поняті  попереджуються про те, що вони повинні бути присутніми протягом всього процесу перевірки показань на місці і спостерігати все, що при цьому відбуватиметься, звернувши особливу увагу на те, що не слідчий, а саме особа, показання якої перевіряються, показує, де і що відбувалося під час події, яка розслідується.

4. В разі потреби до участі  в перевірці показань на місці  залучає працівників міліції  і представників громадськості  (для забезпечення порядку і  виконання доручень слідчого) та  спеціалістів (наприклад, судового  медика, криміналіста, педагога).

5. Готує необхідні науково-технічні  і транспортні засоби. Крім слідчого  портфеля при перевірці показань  на місці можуть виявитися  потрібними різні інструменти  для виконання особою, що дала  показання, якихось дій. Транспортні  засоби можуть бути використані  до початку перевірки показань  для перевезення учасників слідчої  дії на місце, якщо воно знаходиться  на далекій відстані. В цьому  випадку поїздка на них не  є складовою частиною перевірки  показань на місці. В ході  перевірки показань транспорт  може використовуватися для перевезення  учасників за маршрутом, який  вказується особою, чиї показання  перевіряються; в цьому випадку  поїздка на транспортному засобі  є складовою частиною перевірки  показань на місці. 

6. Складає план проведення перевірки  показань на місці. В плані  зазначається: де, коли і з якою  метою буде Проведена слідча  дія, порядок і послідовність  дій її учасників, реквізити,  необхідні для перевірки показань.

У процесі перевірки показань на місці можуть бути застосовані різні  тактичні прийоми, метою яких є одержання  достовірних результатів слідчої  дії, підвищення їх доказового значення. Вони повинні відповідати певним умовам, від дотримання яких залежить їх доказове значення.

Загальні тактичні умови проведення перевірки показань на місці полягають  у слідуючому:

1. Показання можуть перевірятися  лише на тому місці, де відбувалася  подія, яка є предметом перевірки.  Не можуть мати доказового  значення результати перевірки  показань в іншому, навіть максимально  схожому, місці, оскільки при  цьому був би порушений найістотніший  принцип, що являє собою суть  даної слідчої дії—порівняння показань з фактичною обстановкою на місці. Не допустима ніяка реконструкція обстановки на тому місці, про яке йде мова в показаннях. В окремих випадках, коли при перевірці показань про шлях, по якому йшов (їхав) обвинувачений, свідок, будуть встановлені якісь зміни (наявність, на момент перевірки об'їзду у зв'язку з ремонтом шляху, якого не було під час події), перевірку можна продовжувати, а після закінчення слідчої дії—залучити, до справи відповідну довідку про стан шляху в період, який цікавить слідство. Природно, що коли місце, про яке йдеться в показаннях, перестало існувати, дана слідча дія не може бути проведена.

2. Перевірка показань на місці  можлива при умові, коли особа,  яка дала згоду на це, з достатньою  точністю і повнотою пам'ятає, обстановку на цьому місці  і може показати, де саме/вона  вчинила певні дії. 

3. Особа, показання якої перевіряються,  повинна сама, без будь-якого підказування, показувати, де і що відбувалося. 

4. Якщо перевіряються показання  кількох осіб щодо однієї і  тієї самої події, кожна з  них виводиться на місце окремо. Групова перевірка показань двох  або більше осіб одноразово  втрачає будь-яке доказове значення.

Якщо в справі провадиться перевірка  показань кількох осіб на одному й  тому самому місці, вирішується питання, чи потрібно кожного разу замінювати понятих. Досвід показує, що така заміна доцільна у випадках, коли перевіряються  показання багатьох осіб і є підстави побоюватися, що поняті можуть переплутати  обставини і результати проведених перевірок, якщо їх доведеться допитувати в суді.

5. Перевірка показань на місці  неприпустима, коли в цьому немає  дійсної потреби, а обставини,  пов'язані з місцем, про яке  йдеться в показаннях, можуть  бути вичерпно перевірені іншим  шляхом. Виїзд на місце перевірки  показань без істотної в цьому  потреби перетворюється в повторення  цих показань (допит) у присутності  понятих, що е порушенням кримінально-процесуального  закону.

В процесі перевірки показань на місці в разі потреби провадиться  фото- і кінозйомка, складаються схеми тощо. Метою такої фіксації ходу слідчої дії є нагляд­не відображення обстановки, описаної в протоколі, всіх місць, які вказані особою, що її показання перевіряються.

Протокол перевірки показань на місці складається за загальними вимогами кримінально-процесуального закону щодо протоколів слідчих дій.

Деякі особливості, порівняно з  протоколами інших слідчих дій, має описова частина протоколу. В ній містяться відомості  про порядок проведення перевірки  показань на місці, зокрема про те, в якій послідовності обвинувачений  чи інша особа показували різні предмети і які пояснення вони при цьому  давали, про спосіб і маршрут руху. Якщо при перевірці показань використовувались  транспортні засоби, потрібно навести  відповідні відомості щодо цього (номер  автомашини, прізвище і адресу водія). В описовій частині протоколу  зазначається також про те, які  науково-технічні та інші засоби застосовувалися.

Доказове значення результатів  перевірки показань на місці визначається тим, що особа, чиї показання належності, знайдені речі, якщо є підстави гадати, що вони покинуті чи загублені злочинцем,—беруться на облік. На кожну річ заводиться картка, яка містить такі дані: найменування речі, її марку, номер, серію, рік виго­товлення, докладний опис (прикмети), коли, де, в кого і за яких обставин її викрадено, загублено, вилучено. Картки на викрадені і вилучені речі зберігаються окремо і групуються за алфавітним найменуванням предмета. На викрадений авіомобіль, мотоциклет чи моторолер заповнюється спеціальна картка, яку вміщують до окремого реєстру. В останні роки здійснюється перехід до обліків за допомогою перфокарт та електронно-обчислювальної техніки. З метою вдосконалення алфавітно-дактилоскопічного обліку розроблено інформаційно-розшукну систему (ІРС) для збирання та обробки первинної інформації про злочини та осіб, що їх вчинили.