Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Февраля 2013 в 21:01, курсовая работа
В сучасних умовах незалежності та розбудови демократичної держави, формування громадянського суспільства дуже важливе місце посідає проблема забезпечення правовим підґрунтям існуючі відносини. Крім того з високими темпами наукового прогресу та розвитком нових сфер економічної діяльності суспільство вимагає все більш удосконаленого та новітнього, прогресивного правового регулювання.
ВСТУП
1. Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, що існують в суспільстві
2. Поняття формального, матеріального та формально-матеріального визначень поняття злочину
3. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину
4. Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину
5. Винність і караність як ознаки злочину
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Суспільна небезпека має характер і ступенем суспільної небезпеки. Характер суспільної небезпеки, як якісна категорія, визначає, насамперед , ту або іншу групу суспільних відносин, на яку зазіхає злочин. Про характер суспільної небезпеки можна судити по значимості суспільних відносин, на які зазіхає злочин. [6]
Ступінь суспільної
небезпеки злочину являє собою
кількісне вираження
Відсутність суспільної небезпеки діяння означає його незлочинність і некараність. Наявність же в діянні лише формальних ознак якого-небудь злочину не служить підставою визнання його злочином. Як показує практика нормотворчості в області юридичної відповідальності, далеко не всі суспільно небезпечні діяння законодавець по тим або інших причинах визнає злочинами, тобто не з усіма вважає потрібним боротися мірами карної репресії. Однак від того, що законодавець, за якимись причинами, не визнає те або інше суспільно небезпечне діяння злочином, це діяння не перестає бути суспільно небезпечним.
4. Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину
Наступною обов'язковою властивістю злочину є його карна протиправність. Це юридичне (на відміну від соціального) властивість діяння. Вона являє собою: а) заборонність; б) погрозу покаранням.
Карна протиправність юридично виражає в карному законі суспільну небезпеку й винність діяння. Вона похідна від них як оціночно-нормативна ознака злочину. Тільки суспільно небезпечне й винне діяння зізнається кримінально протиправним.
Ці положення
завжди вважалися загальновизнаними,
однак у саме останнім часом зненацька
стали піддаватися
Характеристика
карної протиправності в Кримінальному
кодексі України г. є, безсумнівно,
більше зробленої, ніж у Кримінальному
кодексі УРСР. В останньому карна
протиправність представлялася як передбачуваність
діяння карним законом. Однак у тоді
карному законодавстві, що діяло, наприклад,
у Законі про кримінальну
Виключені також
норми з адміністративною преюдицієй,
згідно яким злочином визнавалося діяння
після його адміністративної караності
протягом календарного року. Тим часом
жодне адміністративне
Заборона суспільно
небезпечного й винного діяння встановлюється
винятково кримінальним кодексом, а
не яким-небудь іншим, навіть федеральним
законом. Повна кодифікація кримінально-
Визначення карної протиправності як заборони Кримінальним кодексом і тільки їм відповідає Конституції, найдавнішому принципу "nullum crіmen sіne lege", міжнародному карному праву. [6]
У санкціях фіксується
саме погроза покаранням, а не реальне
покарання, що у конкретному випадку
може й не піти. І вона є властивістю
карної протиправності злочину. Караність
діяння як погроза, можливість покарання,
передбачена в санкції
Аргументація, при
якій протиправність оголошується первинної,
а суспільна небезпека
Первинність і похідність
властивостей злочину по природі
й механізму криміналізації не слід
ототожнювати з їхньою значимістю для
змісту злочину. Суспільна небезпека,
винність, карна протиправність - рівновеликі,
рівнозначні властивості
Набагато більшої уваги заслуговує широко вживане в теорії слово "формальний" і часто використовуваний у законодавстві й на практиці термін "ознака" злочину. На неточність терміна "формальний злочин" уже вказувалося в літературі.
Давно прийшов час відмовитися від терміна "формальний" як досить що неточно відбиває найважливішу юридичну властивість злочину - карну протиправність. Замість нього слід уживати термін "юридичне" властивість злочинного діяння".
Термін "ознака" злочину досить широко вживається в КК. По граматичному тлумаченню він означає "прикмету, знак, по яких можна довідатися, визначити що-небудь".
Звідси треба, що ознака злочину - це словесна характеристика в диспозиції норм злочину і його властивостей. Суспільна небезпека, винність і карна протиправність - не просто словесні описи, а самі властивості, змістовні підсистеми системи "злочин".
Пряма й безпосередня
дія Конституції в понятті
з (а не з інших питань) колись
і найбільше проявляється в законодавчій
діяльності. Криміналізація діянь і
декриміналізація злочинів повинні
здійснюватися в строгій
Після прийняття Конституції в 1996 р. випливало негайно привести КК УРСР. у відповідність із нею. Однак цього зроблено не було. У результаті виник конфлікт між карною й конституційною протиправністю стосовно до страти . Конституція забороняла її застосування, за винятком тяжких злочинів проти життя. У КК же санкцій зі стратою втримувалося більше десятка. Судова практика встала перед питанням про дозвіл даної колізії.
Конституційні норми з узагальнений характер. КК їх конкретизує й зовсім не обов'язково дослівно відтворює. [9]
Подібне положення
зі співвідношенням міжнародного й
внутрішньодержавного карного законодавства.
Прямо норми міжнародного права
стосовно до злочинів не діють. Вони повинні
бути передбачені міжнародним
Кримінально-правовий
характер з повною мірою зберігається
в бланкетних нормах. Кількість бланкетних
норм, кримінально-правова заборона
в які сполучається із заборонами
інших галузей права в КК України,
значно зросло. Це зв'язано не тільки
з науково-технічною
У зв'язку із цим
перед законодавцем устало завдання
не розчинити специфіку
Іншим після заборони компонентом карної протиправності виступає погроза покаранням. Вона передбачена в санкціях відповідних статей КК. Загальна характеристика, система й види із представлені в Загальній частині КК. [9]
Така позиція обґрунтовано критикувалася й практикою сприйнята не була. Зсув реальної караності злочину і їхньої караності як погрози покаранням, передбаченої в санкціях кримінально-правових норм, у таких думках очевидно. Караність діяння - не ознака злочину, а його наслідок. Реально не покараний злочин або у випадку звільнення від кримінальної відповідальності й покарання або через нерозкриття його не перестає бути внаслідок цього злочином.
Нова конструкція карної протиправності в понятті злочину кладе кінець довголітнім спорам про те, чи є покарання ознакою злочину, і неясностям про співвідношення ознак карної протиправності й покарання.
Отже: а) карна протиправність
- юридична властивість злочину; б) вона
рівнозначна таким його соціальним
наслідкам, як суспільна небезпека
й винність; в) вона прямо виникає
з вимог принципу законності; г) карна
протиправність складається із заборони
робити (утримуватися) відповідне діяння,
описуване в санкції норми, і
погрози покаранням, передбаченим у
санкціях норм із урахуванням положень
Загальної частини КК; д) вона адекватно
відбиває суспільну небезпеку діяння;
е) карна протиправність являє собою
оцінку законодавцем суспільної небезпеки
діяння і як усяка оцінка може бути
неточної й навіть помилкової по різних
причинах, у тому числі кон'юнктурно-
5. Винність і караність як ознаки злочину
У строгій відповідності
із принципом провини злочином може
бути лише винне зроблене суспільно
небезпечне діяння. Провина являє
собою обов'язковий елемент
Як раніше відзначалося, принцип провини говорить, що "особа підлягає кримінальній відповідальності тільки за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, що наступили, у відношенні яких установлена його провина". Об'єктивне зобов'язання, тобто зобов'язання у відповідальність невинно заподіяної шкоди, як би важкий він не був, не допускається.
Невинне заподіяння
шкоди вважається випадком або казусом.
У Кримінальному кодексі
Информация о работе Поняття , предмет, завдання, система і принципи кримінального права