Особливості методики ототожнення людини за ознаками зовнішності

Складові сучасного  заряду об'єднані в одному пристрої, який називають патроном. Такий патрон називають ще унітарним. За формою та конструкцією патрони можуть бути різними: наприклад, мати різне розміщення ініціювальної речовини для запалення порохового заряду. За цією ознакою розрізняють патрони центрального та бокового займання.

Сучасні гільзи виготовляють зі сталі, плакують міддю  і покривають антикорозійним лаком. Форма гільзи може бути шишкоподібною, конічною чи циліндричною. Гільзи старих зразків (для гвинтівок), мисливських  і дрібнокаліберних спортивних патронів на денці мають головку, а гільзи нових зразків — кільцеву канавку. У центрі денця є капсульне гніздо, в яке вміщують капсуль з ударно-вибуховою (ініціювальною) речовиною.

Снаряд (кулю) закріплюють  у денці гільзи за допомогою обжиму (гвинтівочний і пістолетно-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зразка 1943 р.; дрібнокаліберний спортивний патрон калібру 5,6 мм; бойовий патрон калібру 5,45 мм), кернування (револьверний і пістолетно-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зразка 1930 р.) і щільної посадки (патрон калібру 9,0 мм).

Патрони для мисливської зброї мають циліндроподібні металеві або картонні гільзи багаторазового використання. Після першого пострілу гільзу можна спорядити вручну за допомогою спеціальних пристроїв (наприклад, "Діана"). Кулі бойових зразків за формою передньої частини бувають гострокінцеві, плоскі та напівсферичні. Хвостова частина окремих куль (важких, бронебійних) має конічну форму. За конструкцією кулі поділяють на оболонкові та безоболонкові. Оболонкові мають сталеву оболонку, всередині якої розміщується свинець або осердя для збільшення убивчої сили. Безоболонкові кулі — це моноліт із металу (свинцю, чавуну). Застосовують їх у спортивних і мисливських патронах. Злочинці найчастіше користуються безобо-лонковими кулями. Спеціальні безоболонкові кулі застосовують для споряджання патронів мисливської зброї. Інколи злочинці використовують спеціальні кулі для стрільби з обрізів мисливської зброї.

Стаття 263 КК України передбачає відповідальність за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а саме при носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонту, передачі чи збуту вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Виходячи із преамбули статті, законодавець виключив кримінальну відповідальність для осіб, що володіють гладкоствольною мисливською зброєю і відповідно набоями до неї. Згідно термінів та визначень методики встановлення належності виробів до категорії мисливських (спортивних) гладкоствольних рушниць вогнепальною (вогнестрільною) зброєю є пристрої, які призначені для ураження цілі на відстані снарядом, який отримує направлений рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які виникають в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню уражуючу дію і, внаслідок своїх конструктивних та наявності параметрів міцності в пристрої, дозволяють провести більше, ніж один постріл. Мисливською вогнепальною зброєю є стрілецька зброя, яка призначена для ураження дичини (звірів, птахів та ін.) під час промислового чи спортивного полювання. Для виконання особливих задач на озброєнні багатьох силових структур країн світу знаходяться гладкоствольні рушниці бойового та спеціального призначення, що мають свої ознаки а саме: гвинтівочну "мушку" і діоптрію; наявність пристроїв для кріплення лазерної установки, прибору нічного бачення чи лампи-освітлювача; наявність пістолетної рукоятки (в комплекті - змінної рукоятки); довжину патронника - 76 мм (під патрон "Магнум"); більше чотирьох патронів у магазині, спеціальні боєприпаси; довжину ствола менше 495 мм, циліндр (свердління ствола); наявність маркувальних позначок, що свідчать про їх бойове та спеціальне призначення.  

Згідно положень згаданої вище методики, дані рушниці відносяться до багатоцільової бойової гладкоствольної вогнепальної зброї. Але таке визначення не відповідає дійсності за рядом критеріїв, а саме: за цільовим призначенням; за конструктивними ознаками; за способом ведення стрільби; за характеристиками вражаючої дії снарядів.

На дану зброю розповсюджується кримінальна відповідальність за частиною 1 ст. 263 КК України.  На наш погляд при дослідженні даної зброї при класифікації потрібно виходити із виявлених ознак у висновку зазначивши:  вид, тип, модель, калібр зброї та її цільове призначення. При розслідуванні кримінальних справ як речові докази поряд із вогнестрільною зброєю, можуть виступати предмети, що мають із нею не тільки зовнішня подібність, але і ряд загальних принципів дії: використовують енергію вибухових речовин для метання снаряда, мають голосний і різкий звук пострілу і т.п. Звичайно до таких засобів відносять будівельно-монтажні, сигнальні, газові, газошумові ("пугачі") і стартові пістолети. Кожний вид має своє чітко визначене цільове призначення, але при вчиненні злочинів частіше їх використовують для психічного впливу на жертву, котра в екстремальній ситуації (грабіж, зґвалтування, хуліганство і т.д.) приймає його за вогнепальну зброю. З криміналістичної і кримінально-правової точки зору такі предмети не є вогнепальною зброєю. У  частини 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 8 липня 1994 р. № 6 "Про судову практика по справах про розкрадання, виготовленні, збереженні й інших незаконних діях із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" (із внесеними змінами постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. №12) зазначено: "Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниця, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і їхніх сумішей не можуть бути віднесені до предметів за незаконне носіння, збереження, придбання, виготовлення, збут або розкрадання яких передбачена відповідальність ч.1 ст. 263 і ст. 262 КК України. Також у цій постанові вказано на те, що переробка будь-яких предметів (наприклад, ракетниць, стартових і будівельних і інших пістолетів і револьверів, предметів побутового призначення, виготовлення обрізів із мисливських гладкоствольних рушниць і боєприпасів), в результаті якої вони придбали властивості вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, тягне кримінальну відповідальність. Дійсно, як показує судово-слідча й експертна практика, наявність у названих пістолетів і револьверів ударного-спускового механізму, ручки і т.д. дозволяє шляхом заміни ствола або виготовлення для нього вкладного стволика, розсвердлювання патронників у газових пістолетах і револьверах і т.п. привести їх у стан, коли вони цілком або частково втрачають колишнє цільове призначення, але набувають бойове: із них стають можливими постріли унітарними патронами і поразка снарядами живої цілі, насамперед людини. Останніми роками на територію України великими партіями стало надходити зброю, що випускається західними фірмами, яка за зовнішнім виглядом і конструкційними особливостями багато в чому подібна до газових пістолетів і револьверів, але яка стріляє патронами спорядженими шротом , як правило діаметром від 1-1,5 мм. Така, зброя  відповідає трьом критеріям: вогнестрільності, надійності та зброярності, які є обов'язково для віднесення будь-якої зброї до вогнепальної. Короткоствольна шротова (дробова) зброя, яка призначена для стрільби шротовими набоями, за зовнішнім виглядом практично не відрізняється від газової. Однак на ній відсутнє клеймо з літерами "РТВ". Як правило, на рамці такої зброї є один із написів: "Only for export"  або "For export only"  (тільки на експорт). "Cartouche a balle interdite-danger" (набої з лантухами заборонені -небезпечно). "GR" (скорочена назва слова "шрот" французькою мовою - grenaille). Найчастіше шротова зброя випускається калібром .35, однак останнім часом зустрічаються пістолети та револьвери під набої калібрів 9мм Р.А., 9мм "Knall" (шум) та ін. Іноді маркування зброї не співпадає з його конструкцією. Трапляються випадки невідповідності фактичних калібрів і зазначених у маркуванні. Існує зброя, яка згідно з маркуванням призначена для стрільби холостими набоями, але є фактично являється вогнепальною, і дозволяє проводити стрільбу шротовими снарядами. Дуже часто маркування не містить інформації про призначення зброї для стрільби шротовими набоями, і в цьому випадку необхідно вивчати конструктивні ознаки. Спеціаліст у даній галузі може зробити неправильний висновок, адже існує велика кількість конструкцій газової зброї, і деякі її види конструктивно схожі зі шротовою зброєю. Остаточну оцінку потрібно робити по комплексного вивчення зброї та її супроводжувальної документації. У стволах шротової зброї перегородка або відсутня взагалі, або виконана у вигляді поздовжнього виступу. Якщо з такого пістолета стріляти холостими або газовими набоями, то автоматика працювати не буде, і, як наслідок, не буде відбуватись перезарядження зброї. Для забезпечення автоматичного перезарядження при стрільбі такими набоями шротовий пістолет комплектується нарізною втулкою з шліцом для викручування. Визначальною особливістю шротових набоїв є наявність пижів і шротового снаряду. Найчастіше пижі виготовляють з картону, але вони можуть бути зроблені і з пластмаси, звичайно з рівною поверхнею по дульцю гільзи.

Маркування на шротових набоях наноситься, як на денці гільзи, так і на її боковій поверхні. Іноді до маркувальних позначень входять літери "GR", що прямо вказує на наявність у гільзі шроту. Частіше маркування шротових патронів умовне, наприклад, "САL. 35 А ВХ". На територію України в основному надходять патрони кустарного виробництва, що мають виточену гільзу із латуні, але і трапляються патрони заводського виробництва (наприклад: "G. F. L.  .35 GREN", виробництва Італії). Відповідно до ГСТУ 78-41-003-97 "Пістолети і револьвери газові", газовою зброєю є зброя призначена для викидання суміші сльозоточивої і дратівної дії з використанням газового набою. Оскільки газові, газово-шумові і газово-сигнальні пістолети і револьвери не призначені для стрільби патронами, спорядженими кулями, у каналі їхніх стволів жорстко вмонтовані перемички у вигляді металевих пластин товщиною 2,0х2,5 мм, що йдуть уздовж каналу і частково перекривають його, але не перешкоджають проходженню газів, або цапфи, розташовані ближче до казенної і дулової частини каналу ствола. Найчастіше на дослідження надходять газові, газово-шумові і газово-сигнальні пістолети і револьвери, виготовлені промисловими підприємствами  Німеччини, Італії, Франції і Росії, що мають калібри 6,0; 6,35; 7 (.320); 7,62; 8 і 9 мм (наприклад, пістолети: 6-мм Walther-UP1, EM-GE, rg-5, 6,35-мм RGM, 7-мм EMGE-320D, 8-mm HS4, WADIE і ін.). Маркування та клеймування газової зброї. На газову зброю має бути нанесено таке маркування: товарний знак виробника;  модель зброї; порядковий номер зброї; калібр набою, який використовується. У різних країнах можуть бути різні вимоги безпеки, які висуваються до зброї, та різні вимоги щодо її маркування. Необхідно відмітити, що з урахуванням дозволених до застосування в Україні калібрів у відповідності вище згаданої постановою KM від 7 вересня 1993 р. № 706. "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів оборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії" зброя під набій калібру: 6 мм може мати маркування "5,6 мм"; 8 мм - ".315"; 9 мм - ".380", ".35".

Варіанти маркування зброї під набої калібрів 8 та 9 мм означають використання патронів однакового калібру, але з різною довжиною гільз.

Наявність клейма "РТВ" на затворі або на рамі зброї закордонного виробництва свідчить про те, що ця модель пройшла випробування на відповідність вимогам безпеки у Федеральній службі фізико-технічного контролю, яка міститься в м. Брауншвейг (Німеччина). Ця служба є однією з провідних випробувальних лабораторій у Європі з   проведення   випробувань   на   безпеку   ручної вогнестрільної зброї та зброї самооборони. Газові патрони центрального спалаху калібрів 8 і 9 мм споряджаються в латунні гільзи з завальцованими всередину краями дульця, у які містять вишибний заряд бездимного пороху і пластмасову капсулу з отруйною речовиною (ОР), на зовнішній поверхні якої робиться хрестоподібна насічка. Остання при пострілах проривається газами і газовою струменем. На відстані 1,5-2,5 м вони утворюють газову хмару з епіцентром приблизно в 2-3 м від дулового зрізу пістолета або револьвера. Усі вище зазначені калібри газових патронів можуть споряджаються в латунні гільзи з завальцовкой краю дульця у виді «зірки».

Газові патрони можуть призначатися для пістолетів і револьверів, але й бути універсальними, що мають, як закраїну капелюшка, так і проточку, і використовуються в цих видах зброї. Маркування патронів. На денцях гільз газових патронів робляться відповідні маркувальні позначення, а саме: товарного знаку фірми-виготівника (наприклад, "Wadie"-Німеччина), виду ОР - газу "CS" (ОР дратівної сльозоточивої дії) і калібру 8 мм. Пластмасові заглушки в газових патронах мають наступний колір: жовтий, якщо патрон споряджений газом "CS" (ортохлорбензолмолонодінітрілом), і блакитний, фіолетовий, білий (залежно від концентрації), якщо патрон споряджений газом "CN" (хлорацетофенон). Висновок про віднесення об'єкта, що надійшов на експертизу, до газової зброї повинен формуватися в залежності від результатів дослідження: при наявності вказаних ознак газової зброї і відсутності відповідних критеріїв вогнепальної зброї, а саме: в першу чергу "вогнестрільності" і "зброярності". У висновку потрібно зазначити калібр, вид, модель, зразок зброї, номер та маркувальні позначення виробника. Критерій надійності для газової зброї буде присутнім, при умові технічної справності  і придатності її до стрільби.

Ідентифікація вогнепальної зброї за стріляними снарядами (куля, шріт, картеч) здійснюється шляхом скануванням рельєфу циліндричних, кулеподібних поверхонь. Така ідентифікація повинна здійснюватися за дослідженням рельєфу плоских поверхонь. З метою застосування методу реєстрації розсіяного корпускулярного випромінювання для ідентифікації вогнепальної зброї за стріляними гільзами, снарядами та орієнтовного оцінювання чутливості та погрішності були проведені експерименти. Сутність методу полягає в скануванні вузьким пучком корпускулярного випромінювання концентричних окружностях денця гільзи, поверхні снаряду. Вузол випромінювання-реєстрації аналогічний вузлу, використаному для сканування поверхні снаряду. Відмінність полягає в розташуванні та розмірах колімаційних отворів. Оскільки метою є оцінка змін кількості реєстрованих відбитих часток, залежно від рельєфу сканованої поверхні, за одиницю часу, то для спрощення конструкції стенда та скорочення часу дослідження сканування здійснювалось в діаметральному напрямі (див.табл. 1,2 (примітка: скорочення у таблицях: точ. - точка; імп. - імпульс; к-сть - кількість)). Як джерело корпускулярного випромінювання використовувався радіоактивний ізотоп ²⁰⁴ТІ, поміщений в захисний контейнер з колімаційним отвором діаметром вихідного вікна 0,5 мм. та коефіцієнтом колімації, що дорівнює 4. Нижче наведено дані вимірів двох характерних взаємних розташувань вузла випромінювання - реєстрації та денця гільзи.

Кількість реєстрованих імпульсів за одиницю часу (100 с.) виводилась на перерахунковий устрій ПСО-2-2ЕМ. Середні показники вимірів зведено в таблиці 1 та 2 для двох взаємних розташувань вузла випромінювання-реєстрації та денця гільзи. Дослідження проводились на денці гільзи діаметром 22 мм 12 калібру. Сканування здійснювалось дискретно з відстанню 0,1 мм. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                              Список використаних джерел

1. Криміналістика. Під ред. Шепітька В., – К.: Ін Юре, 2002.
2. Юридична енциклопедія.— К.: Ін юре, 1993.
3. Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство. Підручник./ За редакцією проф. П.Д.Біленчука.- К.: Міжнародна агенція "BeeZone", 2003. - 384 с.
4. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588с, 32 іл.
5. Біленчук П. Д. Криміналістика.: Підруч. для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П. Д. Біленчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський, П. Ю. Тимошенко. За ред. акад. П. Д. Білен-чука.- К.: АТІКА, 1998.- 416 с.
6. Бахін В. П., Гора І. В., Цимбал П. В. Криміналістика: Курс лекцій. - Ірпінь, 2002. — 356 с.