Негласні слідчі (розшукові) дії за новим КПК України: основні проблеми

«Негласні слідчі (розшукові) дії за новим КПК України: основні проблеми»

 

Вступ.

Новим Кримінальним процесуальним  кодексом України в чинне кримінально-процесуальне законодавство введено поняття  негласних слідчих розшукових дій, система та методика проведення яких ще задовго до затвердження закону стали предметом активних наукових дискусій.

Негласні слідчі (розшукові) дії, закріплені главою 21 КПК України за сутністю та змістом проваджуваних дій корелюють із оперативно-розшуковими заходами, закріпленими ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Широкий спектр негласних слідчих (розшукових) дій, представлений у КПК України, є набагато більшим від закріплених у законодавстві зарубіжних країн, зокрема, ФРН та Грузії¹.

Метою доповіді є викладення основних проблемних аспектів в регулюванні та застосуванні на практиці негласних слідчих розшукових дій. Актуальність порушеної теми пояснюється полярністю наукових позицій щодо доцільності та виправданості застосування негласних слідчих дій в кримінально-процесуальній практиці.

 

Основна частина.

Згідно ст. 246 чинного  Кримінального процесуального кодексу  України, негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка  його вчинила, неможливо отримати в  інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій  приймає слідчий, прокурор, а у  випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням  прокурора або за клопотанням  слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Виключно прокурор має  право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

До негласних слідчих (розшукових) дій КПК відносить:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і  виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації  з транспортних телекомунікаційних  мереж;

4) зняття інформації  з електронних інформаційних  систем.

5) обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;

6) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;

7) спостереження за особою, річчю або місцем;

8) аудіо-, відеоконтроль місця;

9) контроль за вчиненням злочину

10) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

 

Суттєвим недоліком КПК, як зазначають більшість дослідників, є неправильний статус, наданий інституту негласних  слідчих розшукових дій. Так, семантика слова «негласний» означає невідомий для інших; прихований, таємний. Саме така таємна спрямованість більш притаманна оперативно-розшуковій діяльності, оскільки вона складається із системи гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Слідчі ж дії —  це регламентовані кримінально-процесуальним  законом процесуальні дії, що спрямовані на збирання, фіксацію та перевірку  доказів. Критеріями віднесення будь-яких процесуальних дії до кола слідчих  є: 1) їх пізнавальна спрямованість, тобто спрямованість на збирання, фіксацію і перевірку доказів; 2) наявність передбаченої законом процесуальної форми, відповідно до якої проводяться слідчі дії; 3) можливість порушення в перебігу їх проведення прав та законних інтересів осіб, у зв´язку з чим деякі з них проводяться тільки після дачі згоди на те суду або з санкції прокурора; 4) можливість застосування державного примусу при їх проведенні.

Із наведеного випливає, що негласні слідчі дії, які запропонували розробники КПК, не повністю відповідають вказаним критеріям, оскільки за своєю природою вони є оперативно-розшуковими. Це зайвий раз переконує, що вказані дії повинні бути передбачені у спеціальному законі та не належать до слідчих дій².

Думка видатних вчених в  галузі оперативно-розшукової діяльності А.І.  Алексєєва, Р.С.  Бєлкіна, В.Г.  Боброва, А.Ф.  Возного, А.І.  Вінберга, Д.В.  Гребельського, І.О.  Клімова, А.Г.  Лекаря, В.А.  Лукашова, С.С.  Овчинський, Г.К.  Синілов, А.Б.  Шумилов, М.  Шумило О.М.  Юрченко, І.М.  Якимов та інших вчених, які досліджували  спеціальний характер таємної непроцесуальної діяльності суб’єктів правоохоронних органів має трансформуватися в Закон України замість Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Тобто, усі зазначені суб’єкти повинні керуватися Законом України «Про державну спеціальну діяльність правоохоронних органів»³.

Незважаючи на суттєві  відмінності між процесуальними доказами та доказами, отриманими в результаті негласних (розшукових) слідчих дій та оперативно-розшукової діяльності, КПК фактично об’єднує в єдине ціле оперативно-розшукову діяльність та досудове слідство, наділяючи слідчого невластивими йому повноваженнями на проведення негласних (розшукових) слідчих дій, таких як аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; спостереження за особою, річчю або місцем; аудіо-, відеоконтроль місця; контроль за вчиненням злочину; виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження; використання конфіденційного співробітництва. Зазначені негласні розшукові заходи проводилися, проводяться і повинні в майбутньому проводитися лише спеціально уповноваженими оперативними підрозділами, які мають відповідні спеціальні засоби, а головне – належну підготовку, знання та навички. Слідчий же за фахом, в першу чергу, повинен бути спеціалістом у галузі права, мати спеціальність «правознавство» та кваліфікацію «юрист», а не бути, наприклад, спеціалістом у технічних галузях⁴.

Враховуючи вищевикладене, врегулювання негласних (розшукових) слідчих  дій кримінально-процесуальним законом  у силу їх правової природи є неприпустимим, оскільки кримінально-процесуальна та оперативно-розшукова діяльність мають різні цілі та завдання, а тим більше – прямо протилежні форми та методи.

 

Висновки.

Отже, новий Кримінальний процесуальний кодекс України в цілому та, зокрема, глава 21 – «Негласні слідчі (розшукові) дії» звісно не є досконалими та, безперечно, зміни і доповнення ще будуть вноситися під час правозастосовчої діяльності. Однак з прийняттям нового КПК певною мірою врегульовано порядок застосування негласних слідчих дій, що створить обставини, завдяки яким кількість випадків зловживання такими діями органами досудового розслідування значно зменшиться і, в свою чергу, забезпечить дотримання законності при обмеженні конституційних прав людини⁵.

Вчені зазначають, що однією із безумовних гарантій законності провадження негласних слідчих (розшукових) дій необхідно вважати те, що в кримінальному процесуальному законі України визначено вичерпне коло учасників кримінального процесу, які мають право вносити клопотання про їх провадження, та перелік суб'єктів, що можуть дати дозвіл на їх здійснення⁶.

Водночас, я погоджуюсь з дослідниками, на думку яких, нині використання таємних способів збору  доказів для кримінальної справи є досить обмеженим. Процедура здобуття та легалізації таких доказів  — досить громіздка в силу причин, які я вже описував. У зв’язку з чим вони використовуються в дуже обмеженій категорії злочинів. У зв’язку із прийняттям Кодексу таємне збирання доказів максимально спрощено, а також максимально спрощено процедуру використання таких доказів при доказуванні, що, у свою чергу, призведе до якнайширшого використання таємних слідчих (розшукових) дій у дуже широкій категорії справ. А з таким станом речей, як стверджують практики «ласкаво просимо до поліцейської держави»⁷.

 

Перелік використаних джерел.

1. Баганець О. Переваги та недоліки нового КПК. Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до проекту нового Кримінального процесуального кодексу України. // Джерело доступу: http://www.yurincom.com/ua/consultation/faq/?id=10636.
2. Грошевий Ю. Актуальні проблеми кримінально процесуальної теорії та проект КПК України. // Право України. – 2009. – № 12.
3. Сервецький І.В., Юрченко О.М., Редька В.В. Спеціальна діяльність правоохоронних органів, що здійснюється під час проведення гласних, негласних слідчих (розшукових) дій. // Часопис Академії адвокатури, №2(15)'2012.
4. Скулиш Є.Д. Система негласних слідчих (розшукових) дій за Кримінальним процесуальним кодексом України. // Науковий вісник Чернівецького університету. 2012.
5. Скулиш Є. Негласні слідчі (розшукові) дії за кримінально-процесуальним законодавством України // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. - №2(26).
6. Степюк В. Легалізація у КПК негласних оперативно-розшукових дій — крок до поліцейської держави. // «Український адвокат», № 3, 2012.
7. Фаринник В. Негласні слідчі розшукові дії. // Юридичний вісник України. — 2012. №26.

¹ Скулиш Є.Д. Система негласних слідчих (розшукових) дій за Кримінальним процесуальним кодексом України. // Науковий вісник Чернівецького університету. 2012.

² Грошевий Ю. Актуальні проблеми кримінально процесуальної теорії та проект КПК України. // Право України. – 2009. – № 12.

³ Сервецький І.В., Юрченко О.М., Редька В.В. Спеціальна діяльність правоохоронних органів, що здійснюється під час проведення гласних, негласних слідчих (розшукових) дій. // Часопис Академії адвокатури, №2(15)'2012.

⁴ Баганець О. Переваги та недоліки нового КПК. Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до проекту нового Кримінального процесуального кодексу України. // Джерело доступу: http://www.yurincom.com/ua/consultation/faq/?id=10636.

⁵ Фаринник В. Негласні слідчі розшукові дії. // Юридичний вісник України. — 2012. №26.

⁶ Скулиш Є. Негласні слідчі (розшукові) дії за кримінально-процесуальним законодавством України // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. - №2(26).

⁷ Степюк В. Легалізація у КПК негласних оперативно-розшукових дій — крок до поліцейської держави. // «Український адвокат», № 3, 2012.