Бандитизм

2. Юридичний аналіз злочину

     Стаття 257 Кримінального кодексу України: організація озброєної банди  з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих  осіб, а також участь у такій  банді або у вчинюваною нею  нападі.

     Крім  ст. 257, Кримінальний кодекс України містить декілька інших об’єктивно схожі за своїм кримінально-правовим змістом статті, що також регулюють питання відповідальності за створення і участь у визначених організаціях, групах, формуваннях. Це призводить до конкретизації змісту статті стосовно регулювання бандитизму, більш чіткого відокремлення бандитських нападів з сукупності подібних до них злочинів таких, як п. 4 ст. 258 – Створення терористичної групи, ст. 255 – Створення злочинної організації, ст. 260 – Створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань.

     Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року „Про практику розгляду судами кримінальних справ  про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями”, дає наступне визначення у п.17 - „Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки.

     Банду слід вважати створеною з моменту  досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності  планів, щодо подальшої спільної злочинної  діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об'єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така.

     Якщо  перший, а також наступні злочини  були вчинені до набуття об'єднанням усіх обов'язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того, підстав, необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією. [4]

     Оскільки  ст. 257 КК, передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну  діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на бандитизм.

     Назва "організація" (фр. Organization — будова, структура чогось) — дія за значенням організовувати, організувати і організуватися, організовуватися:

     1) об’єднання людей, суспільних  груп, держав на базі спільності  інтересів, мети, програми дій  і т. ін.;

     2) особливості будови чого-небудь, структура;

     3) фізичні та психічні особливості  окремої особи [3, с. 739].

     Термін "організовувати" означає:

     1) створювати, заснувати що-небудь, залучаючи  до цього інших, спираючись  на них; 

     2) здійснювати певні заходи громадського  значення, розробляючи їх підготовку і проведення (забезпечувати, влаштовувати що-небудь, вишукуючи для цього необхідні можливості) роздобувати, діставати або готувати що-небудь для когось;

     3) згуртувати, об’єднувати кого-небудь  з певною метою (зосереджувати, мобілізувати, спрямувати когось на що-небудь);

     4) чітко налагоджувати, належно  впорядковувати що-небудь [3, с. 740].

     Отже, можна визнати як організацію  сукупність людей, груп, об’єднаних для  досягнення будь-якої мети, вирішення  поставленого завдання на основі принципу поділу праці, розподілу обов’язків та ієрархічної структури. І тоді — організованість означає внутрішню впорядкованість, погодженість і взаємодію складових ланок системи. Щодо предмета нашого обговорення організованість, з об’єктивної сторони, може характеризуватись дуже широким комплексом ознак: обов’язковим визначенням і формулюванням цілей спільної діяльності, ретельним продумуванням і плануванням злочинних акцій, чітко вираженою ієрархічною структурою і розподілом ролей між співучасниками, внутрішньою твердою дисципліною з незаперечним підпорядкуванням по вертикалі, активною діяльністю організаторів, продуманою системою матеріального забезпечення знаряддями та засобами здійснення злочину, спеціалізацією функцій співучасників і самої злочинної організації, створенням так званого "общака" для фінансової підтримки діяльності співтовариства, відпрацьованими схемами відмивання "брудних" грошей і їхнім вкладенням у різні проекти, створенням системи протидії різним заходам соціального контролю, включаючи забезпечення безпеки як членів співтовариства, так і співтовариства в цілому, встановлення зв’язків з корумпованими особами державного апарату тощо.

     Бандитські  напади найчастіше вчинюються для заволодіння  майном. Проте цілком можливі та відомі судовій практиці напади, поєднані із знищенням або пошкодженням майна, вбивствами, заподіюваннями тілесних пошкоджень, зґвалтуваннями, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучення і транспорту тощо.

     Для встановлення складу бандитизму, необхідно насамперед з'ясувати наявність банди. Ознаками, що характеризують об’єкт бандитизму є: громадська безпека (стан захищеності громадянського суспільства, який характеризується відсутністю небезпеки для життя та здоров’я людей, майнових прав, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від їх форми власності, цілісності та збереження матеріальних цінностей).

     Об’єктивна  сторона бандитизму, може існувати у трьох формах:

     1). Організація озброєної банди  (згідно п.18 постанови Пленуму  Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – до обов’язкових ознак, які свідчать про організацію банди є мета цієї діяльності, а саме вчинення нападів та озброєність її учасників або хоча б одного з них (у випадку озброєності одного з учасників інші учасники банди мають знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів), організація такого об’єднання утворює склад бандитизму не залежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів).

     2). Участь у банді (згідно п.23 постанови  Пленуму Верховного Суду України  „Про практику розгляду судами  кримінальних справ про злочини,  вчинені стійкими злочинними  об'єднаннями” – участь у банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспортних засобів, приміщень, здійснення фінансування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї, підшукування об’єктів нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів тощо), пороте в будь-якому разі участь у банді (як форма бандитизму) обов’язково передбачає членство особи у цьому об’єднанні, яке набувається шляхом вступу до нього, вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить розцінювати як пособництво у бандитизмі).

     3). Участь у нападі вчинюваному  бандою (згідно п.п. 24, 25 постанови  Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – нападом озброєної банди є дії, спрямованні на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування, напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка перебувала в їх розпорядженні. Участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка не входить до її складу, проте дії такої особи можна кваліфікувати за ст..257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учасником нападу, яки вчинює банда, якщо ж зазначена особа, не брала безпосередньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла у його вчиненні, її дії слід вважати пособництвом., особи, які не були учасниками банди і не усвідомлювали факту її існування, але в будь-який спосіб сприяли у вчинення нею нападу, несуть відповідальність за злочини, що охоплювався їхнім умислом.)

     До  обов’язкових ознак банди, згідно п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – належить стійкість, яка полягає в здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективного протидіяти факторам, що можуть її дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказі окремих керівників, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з банди), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу).

     За  критерій стійкості А.А. Герцензон, В.Д. Меншагін, А.Л. Ошерович, А.А. Піонтковський  пропонували розглядати кількість  запланованих та вчинених злочинів [5, с. 128].

     Російський  вчений-юрист Л.Д. Гаухман одним з елементів стійкості групи вказує наявність організатора групи. Саме організатор, на його думку, — включаючи керівника, розробляє план злочинних дій, розподіляє ролі між членами групи, направляє та коригує їхні дії підтримує дисципліну в групі та інше [7, с. 154].

     Термін "стійкість" також можна розкрити за допомогою інших термінів. Семантичний  аналіз показує, що термін стійкість  означає твердість, завзятість і  стабільність. При цьому, стабільність означає міцність і постійність, міцність — наявність сильних внутрішніх зв’язків, стабільність і твердість, твердість — міцність, силу, непохитність, рішучість і завзятість. Об’єднавши їх, можна дати таке визначення: стійкість злочинної організованої групи означає, що вона має постійний склад учасників з наявністю сильних зв’язків між ними і високої організованості, а також одностайності при прийнятті рішень та послідовності у здійсненні злочинних дій [8].

     Ще  однією обов’язковою ознакою банди, є наявність в ній декількох, а саме, трьох і більше суб’єктів. (Частини 3 (організована група), 4 (злочинна організація) стаття 28 КК, тому, що банда є одним із різновидів).

     Спільна мета учасників банди, з метою  вчинення нападів на підприємства, установи, організації та громадян, є ще однією, з обов’язкових ознак бандитизму. Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” - банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об’єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така.

     Спосіб  вчинення нападу, згідно п. 24 Постанови  Пленуму Верховного Суду України  „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – нападом озброєної банди є дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування. Такий напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка перебувала в їх розпорядженні.

     Озброєність – обов’язкова ознака банди, якщо хоча б у одного з її учасників  є будь-яка вогнепальна або  холодна зброя, за умови, що інші члени  групи знають про неї та розуміють, що вона може бути застосована під час нападів (п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями”).

     У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – зазначено, що навіть у випадку коли, ще не створена банда а є лише або стійке об’єднання або організована група або злочинна організація, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. То вже у момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об’єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються.

     При вирішенні поняття зброї слід керуватись роз’ясненнями, які містяться у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – де зазначено, що у випадках, коли для вирішення питання про належність відповідних предметів до зброї, потрібні спеціальні знання, то у справі назначають експертизу, яку проводять у спеціальних експертних установах. А питання про придатність зброї до використання за цільовим призначенням вирішується за лише за участю спеціаліста.

     При нападі не обов'язково використовувати зброю, важливо, що зброя була у розпорядженні банди і могла бути застосована.

     Якщо  зброя не була вилучена, а винні  або заперечують сам факт наявності  у них зброї або заявляють, що вона була негідною (поламана або  імітація), то для доказування озброєності банди пріоритетними стають наявні матеріальні сліди застосування зброї як при нападах, так і за некримінального використання (випробування)[9].