Судовий експерт. Його права, обов'язки та відповідальність

14

РЕФЕРАТ

на тему:

«СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ. ЙОГО ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

Зміст

Вступ

Судова експертиза, яка надає істотну допомогу у відправленні правосуддя, пройшла тривалий шлях розвитку, включаючи всі стадії еволюції: від епізодичного проведення експертиз по мірі запитів практики розслідування злочинів до їхнього регулярного проведення.

Після переходу експертиз до категорії тих, що систематично виконуються, експертиза почала створювати свій науковий фундамент. Узагальнення накопиченого емпіричного матеріалу дозволяло визначити коло досліджуваних об'єктів, можливості їхнього дослідження, необхідні для цього методи і прийоми. На цій основі відбувалося формування окремих родів (видів) експертиз. По мірі розвитку кожен рід експертизи поповнювався теоретичними розробками, які формували наукову і практичну базу їх проведення. Так створювалися теорії окремих видів судових експертиз (судово-медичної, криміналістичної та ін.).

Паралельно з цим йшло осмислення загальних проблем, у першу чергу — аспектів процесуального регулювання експертизи в тому чи іншому процесі (карному, цивільному, адміністративному, арбітражному), питань, зв'язаних з її організацією і проведенням.

Разом з тим по мірі розвитку - у цілому інституту судових експертиз, постійного збільшення числа проведених судових експертиз, істотного розширення їх можливостей, обумовленого науково-технічним прогресом, приходило усвідомлене розуміння того, що судова експертиза як вид специфічної діяльності може стати в силу свого міждисциплінарного характеру об'єктом самостійного наукового знання - науки про судову експертизу. На цьому етапі виникли перші пропозиції про створення загальної теорії судової експертизи. Однак головна мета створення загальної теорії судової експертизи - визначення загальних принципів і постулатів, закономірних для судової експертизи будь-якого роду. Вона повинна стати системою знань, що розкриває закони, властивості і відносини досліджуваного нею об'єкта (судово-експертної діяльності) і на цій основі сприяти одержанню нового знання про судову експертизу.

Поняття судової експертизи.

Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів дослідження, за допомогою яких з’ясовуються об’єктивні обставини здійснення тих чи тих дій у конкретних справах.

Порядок призначення судової експертизи визначений Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Експерти державних судово-експертних установ керуються поняттям судової експертизи, визначеним ст. 1 Закону України “Про судову експертизу”: “Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що знаходиться у провадженні органів дізнання, досудового і судового слідства”.

З точки зору практики, можна сказати, що судова експертиза - це відмінний від інших специфічний різновид експертиз, що має особливий статус. Її подібність до експертиз у інших сферах людської діяльності полягає у тому, що вона, по суті, є дослідженням, заснованим на використанні спеціальних знань. Водночас далеко не будь-яке дослідження, засноване на використанні спеціальних знань, може називатися судовою експертизою, оскільки такі експертизи здійснюються у ході судового дослідження з цивільних, господарських або кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Судова експертиза завжди призначається судом і проводиться особливим суб'єктом - судовим експертом, який набуває процесуального статусу у силу юридичного факту - ухвали суду або постанови слідчого.

Таким чином, експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.

Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійснюються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:

1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визначають права та обов’язки експерта і суб’єкта, яким призначено експертизу.

2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призначення і проведення.

3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використанні спеціальних знань з різних галузей народного господарства.

4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.

Підвищення ефективності судової експертизи, як інституту кримінального судочинства, ґрунтується на двох тенденціях: розвитку існуючих і формуванні нових родів, видів судових експертиз.

Для визначення місця виду судової експертизи, що формується,  у класифікаційній системі експертиз необхідно окреслити предмет, об'єкт, методики дослідження, вид спеціальних знань, якими повинний володіти експерт даної судово-експертної галузі. Відзначені ознаки повинні розглядатися в сукупності, тому що жодна з цих ознак, узята окремо, ізольовано, не дозволяє зрозуміти сутність судової експертизи, а також відмежувати один її рід (вид) від іншого.

Предмет судової експертизи - поняття, що має складну структуру, її розгляд істотний як у теоретичному, так і в практичному ракурсах. У спеціальній літературі, присвяченій проблемам криміналістики і судової експертизи, зміст поняття предмета судової експертизи трактується неоднозначно.

Так в Інструкції, предметом судової експертизи є фактичні дані (факти, обставини), які визначаються на основі спеціальних наукових знань та досліджень матеріалів кримінальної справи. Зміст предмета експертизи залежить від об’єктів дослідження і питань, які поставлено на вирішення експерта.

Юридично-правовий статус судового експерта.

Слово "експерт" походить від латинського слова "expertus" (досвідчений, обізнаний) і в даний час означає компетентну в якій-небудь галузі знань і/чи практичної діяльності особу, яка має певний юридичний статус. Тобто, "експерт" -- видове поняття стосовно до родового поняття "спеціаліст".

Європейська континентальна доктрина визначає правове становище експерта як помічника судді, англо-американська - як свідка. Вітчизняне законодавство визначає юридичний статус експерта як самостійного суб'єкта процесу, який має власний обсяг процесуальних прав та обов'язків, що відрізняють його від інших суб'єктів процесуальної діяльності.

Відмінною рисою такого суб'єкта процесу є об'єктивна незаінтересованість в кінцевому вирішенні справи, що обумовлено його функцією подання суду особливого доказу - експертного висновку. Специфічним також є те, що експерт заздалегідь (а priori) не має доказової інформації - він добуває її в ході спеціального дослідження за допомогою своїх спеціальних знань.

Аналіз законодавчого закріплення можливості призначення експертизи показує, що найбільш детальна конкретизація знань дається у Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно статті 57, експертиза може бути призначена для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Кримінальний процесуальний кодекс України, розкриваючи випадки призначення експертизи, наголошує на потребі наукових, технічних або інших спеціальних знань, які є необхідними для вирішення певних питань (статті 75 КПК України). А Кодекс України про адміністративні правопорушення взагалі не дає розшифровки спеціальним знанням, закріплюючи лише, що експертиза призначається у разі, коли виникає потреба в таких знаннях (статті 273 КУпАП). Якщо ж ми звернемося до законодавства, норми якого регламентують провадження у справах про недобросовісну конкуренцію, то побачимо, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" взагалі не оперує терміном "спеціальні знання". Згідно п. 3 статті 43 даного Закону, "експертом може бути призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для дачі висновку". А відповідно до п. 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, необхідність проведення експертизи може виникнути при потребі спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо. Наведений перелік спеціальних знань подібний до переліку, застосованому у цивільно-процесуальному законодавстві. Правда, відсутня вказівка на мистецтво, але використання слова "тощо" вказує на те, що перелік є відкритим.

Правовий статус експерта підпорядкований меті процесу і складається з його компетенції, визначеної процесуальними обов'язками і правами, а також правовими гарантіями належної реалізації ним своїх прав та обов'язків і його незалежності. Оскільки експерт не є стороною (учасником) процесу та не має особистої юридичної заінтересованості у вирішенні справи, його участь в процесі обумовлена не якимись правами, а головним обов'язком - дати об'єктивний висновок з поставлених перед ним питань.

Особи, які можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта.

У статті 10 та 11 Закону України "Про судову експертизу" (далі - Закон) визначається, які особи можуть бути судовими експертами, а які - ні.

Зокрема, ст. 10 Закону визначає, що "Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, як мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності".

Цією ж статтею визначено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом.

Статтею 7 Закону передбачено, що судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах, а також за разовими договорами. Однак органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до Реєстру, згідно із статтею 9 Закону України "Про судову експертизу".

Проте, проведення експертизи за разовими договорами може мати місце лише у випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо.

Права та обов'язки судового експерта особа набуває з моменту отримання відповідної кваліфікації судового експерта з відповідної спеціальності.

Атестацію з метою присвоєння кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ проводить Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України.