Організація та проведення виїмки слідчим

     У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна  чи з безпосереднім переслідуванням  осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння  особи може бути проведено без  постанови судді. При цьому в  протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

     До  випадків, що не терплять зволікання, належать такі ситуації:

     а) обшук має бути проведений невідкладно у зв'язку з необхідністю знайдення та затримання злочинця, що розшукується, коли зволікання з обшуком може дозволити йому приховатися;

     б) у приміщенні, що перебуває у віданні певної особи, продовжується злочинна діяльність, виникла загроза вчинення нового злочину, заподіяння шкоди здоров'ю громадян;

     в) зволікання з обшуком може призвести до знищення важливих доказів у справі або приховання майна, нажитого злочинним шляхом;

     г) підстави для проведення обшуку встановлені в ході проведення невідкладної слідчої дії, а для отримання санкції знадобиться багато часу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 3.

     Форма та зміст  подання і постанови  слідчого при проведенні  виїмки 

     Відповідно  до ч. 1 ст. 178 КПК, коли є точні дані, що предмети або документи, які мають значення для справи, знаходяться у певному місці, слідчий, дотримуючись вимог ст. 130 КПК, виносить вмотивовану постанову.

     Постанова слідчого — це кримінально-процесуальний документ, в якому викладається, мотивується та формулюється рішення або розпорядження слідчого, прийняте в процесі провадження у справі.

     Постанова слідчого як і будь-яка постанова  в кримінально процесі має  типову структуру: Вступна частина  — Описова частина — Резолютивна  частина.

     У вступній частиш мають бути викладені  назва документа, місце і час його складання, ким складено, по якій справі винесена постанова. В описовій (описово-мотивувальній) частині викладаються юридично значимі обставини справи, їх оцінка, кваліфікація, мотиви, фактичні та юридичні підстави процесуального рішення. В резолютивній частині сформульовані чіткі юридичні тези прийнятих рішень, порядок їх доведення до відома зацікавлених осіб, звернення до виконання та оскарження, а також викладені інші умови дії юридичного акта та подані необхідні підписи. Вмотивована постанова складається у письмовій формі.

     Перед виїмкою слідчий пред’являє постанову  особам, які займають приміщення, або  представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться виїмка, після чого пропонує їм видати зазначені  в постанові предмети або документи. Якщо всі предмети чи документи, що підлягають вилученню, видані добровільно, виїмка на цьому закінчується. У разі ж відмови виконати вимоги слідчого щодо видачі зазначених в постанові предметів чи документів, виїмка проводиться у примусовому порядку (ч. 1 ст. 183КПК).Це означає, щослідчий може провести виїмку у примусовому порядку лише тоді, коли приміщення, в якому знаходяться предмети чи документи, не є житлом або іншим володінням особи. Увипадку, коли особи, які займають житло або інше володіння відмовилися видати зазначені у постанові предмети чи документи, за змістом ч. 4 ст. 178 КПК слідчий повинензвернутися з клопотанням через прокурора до судді. Будьяких винятків, пов’язаних з невідкладними випадками щодо примусової виїмки, закон не містить.

     Постанова слідчого про проведення виїмки є процесуальним документом, виконання якого цілком і повністю залежить від волевиявлення особи, яка володіє предметами чи документами. Незважаючи на те, що громадяни не мають права відмовлятися пред’явити чи видати документи або інші предмети, які вимагає слідчий під час виїмки (ч. 1 ст. 179 КПК), таке право за громадянами зберігається з моменту вимоги слідчого до отримання ним дозволу суду на провадження примусової виїмки. Про це свідчить наявність регламентованої кримінально-процесуальним законом особливої процедури отримання дозволу суду на провадження примусової виїмки із житла чи іншого володіння.

     Якщо виїмка, сутність якої полягає у вимозі слідчого видати зазначені у постанові предмети чи документи та їх отриманні, не відбулася, а подальші дії слідчого вимагають дозволу суду, місце проведення виїмки, яким виступає житло чи інше володіння особи, має бути залишене до вирішення питання про дозвіл суду на провадження примусової виїмки.

     Про проведення обшуку та виїмки складається протокол, який є джерелом доказів. Він має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 85 КПК, а також спеціальним вимогам ст. 188 КПК, і складається з трьох частин: вступної, описової, заключної. 

     У вступній частині зазначається коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук чи виїмку. Тут також зазначається, що перед обшуком чи виїмкою слідчий запропонував добровільно видати предмети чи документи і яку було дано на це відповідь.  Описова частина містить відомості про об’єкти пошуку, умови їх зберігання та способи маскування. Якщо під час обшуку виявлено тайник, необхідно детально описати його конструкцію, вказати розміри, місцезнаходження, яким чином приховано тощо. 

     У протоколі необхідно зазначити загальні та окремі ознаки виявлених предметів (назва, розмір, форма, маса, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження та ін.). Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати та індивідуалізувати вилучений предмет, зафіксувати ознаки і особливості, які дозволяють відрізнити його від інших схожих предметів, виключити можливість підміни. У разі вилучення виробів з дорогоцінних металів у протоколі обшуку (виїмки) вказують назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин (якщо є можливість — масу і розмір кожної частини), наявність пробірних знаків (фігурних клейм і цифрових позначок проби) 

     Певну специфіку має опис зброї, яку  вилучено при обшуку. Необхідно вказувати  тип і вид зброї (холодна, вогнепальна, бойова, мисливська, спортивна, саморобна), систему (автоматична, напівавтоматична, нарізна, гладкоствольна), марку, номер, клеймо виробника. У разі вилучення продовольчих товарів у протоколі зазначаються найменування, маса, об’єм, кількість продуктів, їх стан, якість, упаковка, маркування, дата виготовлення тощо. Цих вимог слід дотримуватись і при описі промислових товарів. При вилученні однорідних предметів необхідно зазначати їх кількість. Якщо вилучаються цінні папери чи гроші, то вказують їхні серії та номери, вартість, інші реквізити. 

     У протоколі обшуку зазначається, в  якому місці та за яких обставин виявлено ті чи інші предмети пошуку (ст. 188 КПК). Необхідно описати, яким чином  зберігалися такі предмети: відкрито чи переховувалися у спеціальних тайниках, інших суб’єктивно недоступних місцях.  
У заключній частині зазначається, які предмети вилучені, як вони упаковані й опечатані. За наявності заяв і зауважень присутніх їх заносять до цієї частини протоколу обшуку чи виїмки. 

     Протокол складається у двох примірниках. Другий примірник вручається особі, в якої було проведено обшук чи виїмку, або представникові підприємства, установи чи організації, де було проведено слідчу дію. Протокол підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук чи виїмка, та запрошені особи, які були при цьому присутні. 

     Додатковими способами фіксації результатів  обшуку і виїмки є фото- та відеозйомка, складання різних планів і схем. Так, фотозйомка дає змогу зафіксувати загальний вигляд приміщення або місцевості, яка обшукувалась, місця приховування предметів, тайники, виявлені об’єкти. Фотознімки, відеострічки, схеми, рисунки та плани додаються до протоколу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     При розслідуванні злочинів з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, різних предметів, документів, що мають значення для кримінальної справи, викрадених цінностей слідчому доводиться здійснювати і примусові пошукові дії. До числа слідчих дій, в процесі яких проводиться примусовий пошук, відносяться обшук і виїмка. 

     Здійснення заходів по збору відомостей, в яких буде проводитись виїмка необхідне для попереднього встановлення можливості відмови цих осіб видати необхідні документи, внаслідок чого виїмка може набути примусового характеру або “перейти” в обшук. Особливого значення це набуває при плануванні виїмки у житлі або іншому володінні особи. Вимоги ч. 4 ст. 178 КПК виключають можливість проведення примусової виїмки з житла або іншого володіння особи без постанови судді. Тому на практиці може виникнути ситуація, коли слідчий прийде робити виїмку, отримає відмову від особи, що займає житло, і не зможе здійснити подальші дії без постанови судді. Тому ще на підготовчій стадії слід передбачити можливість примусової виїмки і звернутись по узгодженню з прокурором до відповідного судді.

     Виїмка  на відмінність від обшуку є менш складною у тактичному відношенні слідчою дією, яка як правило не супроводжується конфліктними ситуаціями і не порушує психологічний контакт з особою, у якій вона провадиться, тому при належній попередній підготовці як правило не виникає складнощів при безпосередньому її проведенні. 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури:

1. Конституція України від 28.08.1996 р. (зі змінами від 2011 р.) // Офіційний вісник України. – 2010. - № 72/1 (Спеціальний випуск). - стор. 15, ст. 2598
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. (зі змінами від 2011 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961.- № 2. ст. 15
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. В. Г. Маляренка. — Х.: ТОВ "Одіссей". – 2008. – 430 с.
4. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти) / Берназ В.Д., Смоков С.М. – Одеса: Видавництво Одеського юридичного інституту НУВС, 2005. – 151 с.
5. Козаченко О.В. Основні процесуальні і організаційні документи досудового слідства та дізнання. – Одесса, 2002. – 214 с.
6. Кримінальний процес. Особлива частина. Під ред. Грошевого, Капліної. – Харків «Право». – 2010. – 360 с.
7. Рожнова В.В. Практикум зі складання кримінальнопроцесуальних документів (досудове провадження) / Рожнова В.В., Штанько О.Ф., Азаров Ю.І. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 308 с.