До питання про необхідність виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення за новим КПК України

До питання  про необхідність виявляти причини  й умови, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення за новим  КПК України

 

Зміст

1. Причини й умови, які сприяли вчиненню злочину;
2. Роль прокурора в процесі з’ясування причин та умов, сприяли вчиненню злочину;
3. Позиція Верховного Суду України з даного питання.

 

1. Причини й  умови, які сприяли вчиненню  злочину

 

Відповідно до вимог ст. 23 чинного КПК України 1960 року «При провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину».

Згідно зі ч. 1 ст. 23-1 КПК України 1960 року «Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов».

Вищезазначеними нормами  законодавець підкреслював, що боротьба зі злочинністю полягає не лише у розкритті злочинів і притягненні до відповідальності осіб, винних у їх вчиненні, а й у їх профілактиці. Вирішення цього важливого завдання передбачало комплекс заходів, серед яких: ефективне законодавче регулювання профілактики злочинів, робота відповідних державних структур, контроль з боку керівництва держави за станом профілактики злочинності тощо.

Новий КПК України, який було прийнято в 2012 році і який нещодавно  вступив в силу, не містить норми, подібної до ст. 23 старого КПК України. Така обставина при поверховому  ознайомленні із законопроектом може бути витлумачена як послаблення правового регулювання кримінологічної діяльності суб’єктів кримінального судочинства.

Проте більш поглиблене вивчення норм нового КПК у взаємозв’язку  з іншими галузями права, в першу  чергу з кримінальним правом, спростовує це хибне твердження.

За ч.1 ст.91 КПК. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню такі обставини: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);  2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;  3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;  4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

І хоча ст.91 КПК прямо не покладає на сторони обов’язку виявлення  причини й умови, які сприяли  вчиненню злочину, проте згідно зі ст. 66 КК України до обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання (п.4 ч.1 ст.91 КПК), тобто які виключають кримінальну відповідальність поряд з іншими слід відносити вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин (п. 5) та вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність (п. 6). У тексті розглянутої норми Закону також зазначається, що суд може визнати пом’якшуючими й інші обставини (ч. 2 ст. 66 КК України).

Можна сказати, що межі доказування  причин та умов вчиненого злочину  у найбільш загальному вигляді визначаються насамперед обставинами, які прийнято вважати причиною конкретного злочину. До них належать негативні якості особи та конкретна життєва ситуація, що передувала злочину. Крім того, до кола обставин кримінологічного дослідження слідчого належать факти, які у момент виникнення на життєвому шляху обвинувачуваного негативно вплинули на його моральну позицію.

 

2. Роль прокурора  в процесі з’ясування причин  та умов, сприяли вчиненню злочину

 

Таким чином, застосування превентивних мір і донині залишається одним  із засобів боротьби із злочинністю  в Україні. І важливу роль у вирішенні цього кримінологічного завдання відіграє прокурор, котрий здійснює нагляд за досудовим слідством та бере участь у судовому розгляді. Наведене випливає з вимог Закону від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» (із змінами від 18.09.2012р.), наказів Генерального прокурора України № 3гн від 07 листопада 2012 року «Про  організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів».

За ч.1 ст. 29 ЗУ «Про Прокуратуру». Предметом нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Відповідно до ч.2 цієї статті нагляд має своїм завданням сприяти: 1) розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально протиправних посягань; 2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження; 5) здійсненню заходів щодо запобігання кримінальним правопорушенням, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

До причин, які сприяли  вчиненню злочину, слід віднести комплекс обстави, до яких належать такі групи: перша – протиправні погляди, судження та світогляд особи, яка вчинила злочин; друга – обставини, що мали вирішальний вплив на формування протизаконних поглядів і вчинків. Третя група поєднує конкретні ситуативні обставини повсякденного життя, які самі по собі у взаємодії з обставинами інших груп призвели до вчинення злочину.

 Межі виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочину  обмежуються конкретною кримінальною  справою. Прокурор має звертати увагу слідчих на з’ясування обставини, які сприяли вчиненню конкретного злочину, який вони розслідує, а також й інші обставини, які не були причиною цього, але можуть сприяти вчиненню інших злочинів.

Так, на стадії досудового розслідування  прокурор повинен дбати про те, щоб орган дізнання і слідчий  глибоко і всебічно досліджували причини й умови, які сприяли  вчиненню злочину, вживали дійових  заходів до їх усунення і виконували дану роботу за правилами, що визначають порядок збирання і оцінки доказів  у кримінальній справі.

Структурний зміст кримінологічного нагляду, або кримінологічної діяльності прокурора на стадії досудового слідства, утворюють дії прокурора, пов’язані  з реалізацією його повноважень, передбачених ст. 36 КПК України: участь прокурора у виконанні слідчих  дій, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, які сприяли  вчиненню злочину; дача вказівок слідчому й органу дізнання про виконання  слідчих дій, спрямованих на виконання  вимог закону і виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; повернення кримінальної справи слідчому чи органу дізнання з письмовою  вказівкою для провадження додаткового  розслідування або дізнання через  те, що невиконані вимоги закону про  виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; відклик  необґрунтованого подання, направленого слідчим або органом дізнання для застосування заходів для  усунення причин і умов, які сприяли  вчиненню злочину.

Вона може полягати як у  присутності прокурора при проведенні окремих процесуальних дій слідчим, так і у провадженні таких  дій ним самим.

Ефективним засобом вказаного  нагляду є дача прокурором у ході провадження досудового слідства вказівок щодо виявлення і усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів. Це краще робити письмово. Оскільки, з одного боку, підвищується відповідальність прокурора за зміст вказівок, а, з  другого, — полегшується їх реалізація для слідчого. Крім того, письмова форма  забезпечує можливість перевірки виконання.

 Вказівки слідчим щодо виявлення і усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів, виявляються максимально плідними тоді, коли даються прокурором, який добре знає оперативну обстановку, стан, динаміку й причини злочинності як у регіоні в цілому, так і в окремих мікрорайонах і на об’єктах. Така обізнаність дозволяє йому точніше визначити коло обставин, які могли зумовити вчинення розслідуваного злочину.

Відповідно до п.12.1. Наказу Генерального Прокурора України  №3гн від 07 листопада 2012 року "Про  організацію прокурорського нагляду  за додержанням і застосуванням  законів" У поданнях прокурори зобов'язані ставити питання про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності, відшкодування шкоди, скасування нормативно-правового акта, окремих його частин, або приведення його у відповідність із законом, припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.»

Важливе значення у кримінологічній  діяльності прокурора на стадії судового розгляду має його обвинувачувальна промова. Поряд із викладенням фактичних обставин злочину, аналізом доказів, характеристикою суспільної небезпеки скоєного злочину, розглядом інших питань, які мають значення для встановлення вироку, прокурор у своїй судовій промові повинен вказати на виявлені причини та умови, які сприяли або полегшили підсудному здійснення злочинного наміру. Поряд з тим прокурор повинен навести власні міркування про необхідні заходи для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, а також висловити свою думку про доцільність винесення судом окремої ухвали з цього питання.

 

3. Позиція Верховного Суду України з даного питання

 

Якщо звернутися до роз’яснень Верховного Суду, то в багатьох з них підкреслюється необхідність виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.

Так однією з перших у хронологічному порядку є постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 року № 4, в п. 4 якої звертається увага судів на необхідність відповідно до вимог статей 23, 23-2, 340 старого КПК України виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, та вживати заходів щодо їх усунення.

Заслуговує на увагу також  постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня 1994 року № 9, у якій вищий орган судової влади вказує на зростаючий рівень злочинності в Україні та встановлює вимогу до судів посилити свій вплив на підтримку законності та правопорядку в країні. Отож необхідно забезпечити ретельне виконання вимог ст. 2 КПК України з тим, щоб кожен, хто скоїв злочин, був притягнений до відповідальності та жоден невинний не був покараний. У п. 9 постанови міститься рекомендація суду покращити роботу щодо попередження злочинів та інших правопорушень. З цією метою слід ретельно виконувати вимогу закону про виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів та правопорушень, звертаючи особливу увагу на факти незабезпечення на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності належного порядку в обліку та зберіганні матеріальних цінностей, зберіганні зброї, вибухових речовин і пристроїв, отруйних, радіоактивних речовин та матеріалів.

Отже, слід зауважити, що Верховний  Суд України вимагав покращення роботи судів щодо виявлення причин і умов злочину, який ними розглядається, як-до внесення поправки у ст. 23 КПК України, так і після того, як Законом від 21 квітня 2001 року суд було вилучено з числа органів, «зобов’язаних виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину». Це, на наш погляд, означає, що суд був і залишається активним учасником кримінологічної діяльності, здійснюваної суб’єктами кримінального судочинства.

 

Використана література:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР, 2013, № 9-10, № 11-12, ст.88
2. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР, 1961, N 2 ст. 15
3. ЗУ «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793
4. Наказ Генерального Прокурора України №3гн від 07 листопада 2012 року "Про  організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів"
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 року № 4
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня 1994 року № 9
7. Нагляд прокурора за виявленням та усуненням причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів / Омельченко О. // Право України, 2003 - № 1
8. Кримінологічна діяльність суб’єктів кримінального судочинства // Академія прокуратури України (збірник наукових праць), Збірник праць , 2009.- 400 c.
9. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину: актуальність питання / К.ю.н., професор Лень В.В. // [http://www.rusnauka.com/14_ENXXI_2012/Pravo/5_110216.doc.htm]