Правова охорона фірмових найменувань в Україні

     Чепка М. М.

Науковий  керівник: Томаш Л. В.

     Буковинська державна фінансова  академія, Україна 

     Правова охорона фірмових найменувань в  Україні  

     Фірмове найменування є обов'язковим атрибутом  будь-якої комерційної організації. На відміну від торговельної марки, воно відрізняє (принаймні, повинно  відрізняти) одне підприємство від  іншого незалежно від тих товарів  або послуг, які реалізує або пропонує це підприємство (на відміну від  торговельної марки, реєструється відносно товарів та (або) відносно послуг).

     Поняття «фірмове найменування юридичної особи» або скорочено «фірма» існує  у вітчизняному праві досить давно. Ще у  "Положенні про фірму", прийнятому в СРСР 22 червня 1927 р. і яке було чинне в Україні до 2004 року, вказувалось на те, що "кожне підприємство, відкрите для доступу публіки, повинне мати на видному місці напис з позначенням повного фірмового найменування" і "право на фірму складається в праві виняткового користування фірмовим найменуванням в угодах, на вивісках, в оголошеннях, рекламах, на бланках, на рахунках, на товарах підприємств, їхніх упакуваннях тощо".

     В п. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України  закріплено норми, що відносяться до найменування юридичної особи: ”Юридична  особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про його організаційно-правову форму.” Згідно з п. 3 тієї ж статті: „Найменування  юридичної особи вказується в  її установчих документах і вноситься  до єдиного державного реєстру.” [3].

     Структура фірмового найменування складається  з двох відносно самостійних частин. Одна частина містить вказівку на організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності. А в деяких випадках - і інші характеристики. Друга (її можна назвати розпізнавальна) частина ділиться на обов'язкові й  факультативні додавання.

     П. 2 ст. 90 Цивільного кодексу України  встановлює: «Юридична особа, що є  підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне найменування юридичної  особи може бути зареєстроване у  порядку, встановленому законом».

     Взагалі чинне законодавство допускає, що те ж саме словесне позначення може одержати правову охорону і як знак, і як фірмове найменування. При цьому суб'єктами права на них можуть виступати як та сама юридична особа, так і різні особи, які займаються подібною чи однаковою діяльністю.

     Захиститися від використання іншими особами  аналогічних (схожих), а

не  тотожних (однакових) фірмових найменувань  досить складно. А без наявності  зареєстрованого товарного знаку - на сьогодні практично неможливо.

     Тому  рекомендується обирати для назви  своєї фірми, незалежно від її виду (комерційна чи ні), такі найменування, які можуть бути зареєстровані як товарні знаки відносно певних товарів  і послуг. Тоді у випадку конфлікту  буде легше відстоювати свої права  на найменування, тому що, з одного боку, воно буде охоронятися як товарний знак, а з іншого боку - як фірмове  найменування.

     Згідно  п.4 ст. 489 Цивільного кодексу України  особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в  оману споживачів щодо товарів, які  вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. Споживач, зазвичай, не звертає уваги на організаційно-правову  форму юридичної особи, а бачить розпізнавальну частину найменування, що призводить до змішування фірмових найменувань.

     Захист  права на фірмове найменування може бути здійснена в адміністративному  й судовому порядку. В адміністративному  порядку конфлікти вирішуються  через Антимонопольний комітет  і рішення, прийняті в адміністративному  порядку, можуть бути оскаржені в  суд

     Якщо  товари й послуги фірм не стикаються на ринку і не має місця недобросовісна конкуренція в їхній діяльності, спроби заборонити використати в  назві фірми тотожне найменування навряд чи будуть успішними.

     Але варто враховувати, що сплутування  може виникнути при використанні в комерційній діяльності фірмового  найменування, а не від самого факту  реєстрації фірми. Тому власник товарного  знаку не зможе вимагати виключення охоронюваного словесного позначення з назви фірми. Тим більше, що дана вимога фактично нездійсненна. Фірма  і її найменування невіддільні друг від друга. Стабільність фірмового  найменування - один із принципів реєстрації й обліку юридичних осіб. Воно фіксується в різних установах і фондах і  не може змінюватися.

     Згідно  ч.1 ст.489 Цивільного кодексу України  „Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж  інших та не вводить в оману  споживачів щодо справжньої їх діяльності.”

     Отже, використання фірмового найменування покладає на його користувача ряд важливих обов’язків щодо свого іміджу. Індивідуалізація підприємства, організації чи установи засобом фірмового найменування зумовлює необхідність надання правової охорони такому найменуванню. Без правової охорони користування фірмовим найменуванням втрачає будь-який сенс, практичний смисл.  

     ЛІТЕРАТУРА:

     1.  Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"

     2.  Господарський кодекс України

     3.  Цивільний кодекс України

      4. Харченко П. Правова охорона  виключного права суб'єкта підприємницької  діяльності на засіб індивідуалізації - фірмове найменування // "Конкуренція".- 2007.- №4.-С.17-26

      5. Збірника наукових праць «Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики» //за заг. Ред.. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л.Бошицького. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України; ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. - с.638