Поняття та ознаки співучасті

Закон (ч. 4 ст. 27 КК) називає такі способи  схиляння іншого співучасника до вчинення злочину:

1) умовляння; 

2) підкуп;

3) погроза;

4) примус;

5) схиляння іншим чином.

Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконання) особи  у необхідності вчинення злочину.

Підкуп  — це надання або обіцянка надати особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею злочину. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого злочину іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій організатора такого вбивства.

Погроза - залякування особи заподіянням  фізичної, майнової, моральної або  іншої шкоди у разі невчинення нею злочину.

Примус  передбачає домагання від іншої  особи вчинити злочин шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, розповсюдження певної інформації про таку особу, яку вона бажала зберегти в таємниці, тощо.

Підсхилянням  іншим чином слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Якщо схиляння до вчинення злочину здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за такого роду підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених ст. 41.

Підбурювання  має місце тоді, коли схиляється конкретна особа (особи) до вчинення конкретного злочину (злочинів). Не визнається підбурюванням схиляння особи до заняття злочинною діяльністю взагалі, коли мова не йде про конкретний злочин. Так само не є підбурюванням і загальні заклики чи пропозиції до вчинення злочину, не адресовані конкретному співучаснику. Вони можуть розглядатися як злочинні лише тоді, коли відповідно до КК містять ознаки самостійного складу злочину (наприклад, публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109), заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295). Слід зазначити, що в окремих випадках закон передбачає кримінальну відповідальність за підбурювання не до вчинення конкретного злочину, а до зайняття злочинною діяльністю взагалі (наприклад, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК)). Однак у таких випадках інститут співучасті відсутній, і особа, що вчинила такі дії визнається не підбурювачем, а виконавцем відповідного злочину.

З об'єктивної сторони підбурювання характеризується лише активними діями, однак воно непередбачає участі підбурювача у  самому злочині як виконавця. Воно можливе  на стадії підготовки або під час  вчинення злочину. Суб'єктивна сторона  підбурювання передбачає наявність  у винного прямого умислу.

У разі, якщо підбурювання особою іншої  особи до вчинення певних дій утворює  самостійний склад злочину, цю особу слід визнавати виконавцем такого злочину, а її дії кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК (наприклад, провокація хабара (ст. 370), примушення чи втягнення у заняття проституцією (ч. 2 ст. 303 КК)).

3.4 Пособник

Відповідно  до ч. 5 ст. 27 КК пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину  іншими співучасниками:

1) порадами чи вказівками;

2) наданням засобів чи знарядь; 

3) усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:

4) переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом;

5) придбати чи збути такі предмети;

6) іншим чином сприяти приховуванню  злочину.

Сприяння  вчиненню злочину порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення злочину та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь злочину полягає  у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет злочину чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Під усуненням перешкод розуміється  ліквідація перепон, що заважають (ускладнюють, унеможливлюють) реалізації злочинного наміру співучасників. Воно може виразитись у залишенні незачиненим приміщення, куди має проникнути виконавець, відключенні сигналізації чи невключенні її, виведенні з ладу засобів зв'язку тощо.

Переховування злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, а також придбання та збут таких предметів утворюють пособництво лише у випадку, коли вони були обіцяними до початку вчинення злочинучи під час його вчинення. Такі дії можуть виразитись у:

а) наданні злочинцю помешкання, підроблених документів;

б) знищенні засобів вчинення злочину;

в) приховуванні трупа потерпілого, його знівеченні;

г) зберіганні грошей чи майна, які були предметом злочину;

д) придбанні чи продажі майна, здобутого  злочинним шляхом, тощо.

Форма, у якій іншому співучаснику було обіцяно вчинити зазначені дії, може бути різною і значення для визнання діяння пособництвом не має. Такі дії можуть бути визнані пособництвом і за відсутності обіцянки їх вчинити, якщо унаслідок систематичного їх вчинення вони давали підстави виконавцю розраховувати на подібне сприяння з боку пособника.

Не  обіцяне заздалегідь переховування  злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання та збут таких предметів не є пособництвом. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених ст.ст. 198 та 396 КК.

Заздалегідь дана обіцянка сприяти приховуванню злочину іншим чином передбачає обіцянку вчинити будь-які інші, крім перелічених у ч. 5 ст. 27 КК, дії, спрямовані на приховування злочину. Це може бути обіцянка знищити кримінальну  справу чи предмети, які є доказами у ній, підробити документи, які  стосуються особистості виконавця злочину чи правомірності джерел походження предметів, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Не  є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про  достовірно відомий підготовлюваний  чи вчинюваний злочин (ч. 7 ст. 27 КК). Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить склад іншого злочину (зокрема, передбаченого ч. 3 ст. 243 КК).

Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення злочину, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання чи збуту таких предметів, іншого сприяння приховуванню злочину.

Найчастіше  пособник сприяє у вчиненні злочину  виконавцю. Але пособництво можуть утворювати і дії по сприянню у  вчиненні злочину іншим співучасникам (наприклад, допомога організатору в організації злочину чи керуванні ним).

На  відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. За характером дій воно поділяється  на інтелектуальне та фізичне. Інтелектуальним  є пособництво, яке виражається у наданні порад та вказівок щодо вчинення злочину, а також висловленні заздалегідь обіцянки переховувати злочинця, знаряддя чи засоби злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, іншим чином сприяти у приховуванні злочину. Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення злочину або усуненні перешкод (у тому числі і шляхом бездіяльності).

Висновки

Грунтовно вивчивши інститут співучасті можна зробити ряд висновків. Отже,співучасть - це особлива форма  скоєння злочину умисно двома  і більше особами, що має вищий  рівень суспільної небезпеки.

Об'єктивними ознаками співучасті є :

1) участь у злочині  двох чи більше осіб;

2) спричинення одного  і того самого, єдиного для  всіх співучасників.

злочинного результату;

3) причинний зв'язок між  діянням кожного співучасника  і єдиний злочинний

результат.

Суб'єктивною ознакою є  умисел співучасників, якій включає:

1) взаємну поінформованість  співучасників про злочинну діяльність

кожного або когось із них;

2; усвідомлення кожним  із співучасників того, що він  своїми діями

спільно з діями Інших  вчиняв злочин або сприяв його вчиненню;

3) бажання або свідоме  допускання настання єдиного  злочинного

результату.

Форми співучасті розрізняють:

1) за об'єктивною ознакою  - проста і складна співучасть,

2) за суб'єктивною ознакою:

а)співучасть без попередньої  змови;

б) співучасть з попередньою  змовою;

в)злочинна організація;

г) організоване злочинне угруповання.

Відповідно до ст.27 КК співучасниками злочину є:

1) виконавець(співвиконавець);

2) організатор;

3)підбурювач;

4) пособник.

Причетність до злочину може проявлятись в:

1) заздалегідь не обіцяному  прихованні злочину;

2) неповідомленні про  злочин;

3) потуранні вчиненню  злочину.

Відповідальність співучасників  визначається з застосуванням відповідної

частини ст. 29 КК та тієї ст. Особливої частини КК, що передбачає

відповідальність за скоєний  злочин, вчинений виконавцем.

При призначенні покарання  необхідно враховувати питання, що потребують

спеціального вирішення  це :

1) безпосередня винність, співучасть у злочині з спеціальним суб'єктом; 2)провокація злочину,ексцес виконавця;

5) невдале підбурювання  або пособництво;

6) добровільна відмова  від співучасті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Конституція України, 1996 р.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України за редакцією М.І. Мельника, М.І. Хавронюка, К-2002
3. Збірник Постанови Пленуму Верховного Суду України К.-2000р.
4. Советское уголовное право. Часть общая / Здравосмыслов Б. В., Гальфер М. А. Гришаев П. И., и др. –М.: Юрид. лит. 1982-440с.
5. Кримінальне право України (Загальна частина) під редакцією Кондратьєва Я.Ю. Київ-2002р.
6. Коржанський М. И. Уголовное право Украины. Частина загальна: Курс лекцій. –К.: Наукова думка, 1996-336 с.
7. Советское уголовное право. Обшая часть: Учебники /Под ред. Кригера Г. А., Кузнецовоцй И. Ф., Ю. М. Ткачевского, -2е изд., доп. и перераб. -М.: Изд МГУ, 1998. –386с.
8. Кримінальне право України. Загальна частина // за ред. проф. Л. С. Матишевського. –К.:Юрінком Інтре. 1997.-500с.
9. Фріс П. Л. І знову про відповідальність за організовану злочинну діяльність, Право України. 1995. №1с. 39.
10. Фріс П. Л. Конспект лекцій з кримінального права.
11. Фріс П. Л. Кримінально – правові та кримінологічні ознаки організованої злочинної групи. Збірник статей викладачів юридичного факультету. Випуск 1. Ів.Франківськ – Коломия, 1997. –190с.

 

 

 

 

¹ Советское уголовное право. Чнсть общая / Здравомислов Б.В.

² Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професора Матишевського П.С.

³ Кримінальне право України. 3агалаиа частина. За ред. Професора Матишевського П.С.

⁴ Советское уголовное право. Часть общая / Здравомнслов Б.В.

⁵ Фріс П.Л. Кримінально-правові ознаки організованоі злочинності.

⁶ Коржанський М.Й. Кримінальне право України.

⁷  Кримінальне право України. Загальна частина (ред.Матишевського П.С.)