Характеристика злочинів у сфері господарської діяльності

        Наведена класифікація викликає деякі зауваження. Так, бюджетні злочини, відповідальність за які передбачена ст.ст. 210, 211 КК (група 1), очевидно, є підстави визнавати злочинами у сфері використання фінансових ресурсів (група 4), а передбачене ст. 222 КК шахрайство з фінансовими ресурсами (група 4) можна відносити до злочинів у сфері кредитно-фінансової і банківської систем (група 1). Ст. 199 КК в частині незаконних дій з державними цінним паперами (група 1), поза всяким сумнівом, є злочином у сфері обігу цінних паперів (група 4). Вбачається відсутність чітких критеріїв розмежування злочинних посягань, які входять до першої і четвертої груп. Вважаю також, що безпосередні об'єкти злочинів, об'єднаних у першу і другу групи, досить істотно відрізняються. У зв'язку з цим запропонована класифікація злочинів у сфері господарської діяльності потребує подальшої деталізації і уточнення.

          В оглядовій статті В.Я.Тація і В.В.Сташиса, присвяченій загальній характеристиці КК України 2001 p., вказується, що розділ VII        Особливої частини "Злочини у сфері господарської діяльності" передбачає відповідальність за декілька груп посягань: 1) посягання в сфері підприємницької діяльності; 2) посягання в сфері фінансової діяльності; 3) посягання на інтереси споживачів товарів і послуг.[4]

           В юридичній літературі видовий об'єкт визначається як підгрупа близьких, подібних соціальних благ, що входить у більш широку групу однорідних, однопорядкових цінностей. Видовий об'єкт — це об'єкт виду (підгрупи) дуже близьких за характером злочинів. Займаючи проміжне становище між родовим і безпосереднім об'єктами, будучи частиною родового об'єкта і знаходячись з останнім у співвідношенні "вид"—"рід", видовий об'єкт дає змогу виокремити специфічні групи злочинних посягань на близькі, взаємопов'язані соціальні цінності.

         Дудоров О.О. пропонує класифікувати злочини у сфері господарської діяльності залежності від видового об'єкта злочини таким чином:

1)              злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших
документів: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення,
пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених
грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
(ст. 199 КК); виготовлення, збут та використання підроблених
недержавних цінних паперів (ст. 224 КК); порушення порядку випуску
(емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК); незаконні дії з документами
на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до
банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК);
підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК);

2)              злочини проти системи оподаткування: ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК); незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту
підакцизних товарів (ст. 204 КК); незаконне виготовлення, підроблення,використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК);

3)              злочини проти системи бюджетного регулювання: порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК); видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи івидатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК);

3) злочини проти системи валютного регулювання: ухилення від
повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК); незаконне
відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК);

4)              злочини проти порядку переміщення предметів через митний
кордон України: контрабанда (ст. 201 КК);

5)              злочини проти порядку зайняття підприємницькою та іншою
господарською діяльністю: порушення порядку зайняття господарською
та банківською діяльністю (ст. 202 КК); зайняття забороненими видами
господарської діяльності (ст. 203 КК); фіктивне підприємництво
(ст. 205 КК); легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого
майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК); порушення порядку
здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК); порушення
законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для
лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини
для їх виробництва (ст. 203-1 КК); порушення правил здачі
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК);

6)              злочини проти прав і законних інтересів кредиторів: фіктивне
банкрутство (ст. 218 КК); доведення до банкрутства (ст. 219 КК);
приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК); незаконні
дії у разі банкрутства (ст. 221 КК); шахрайство з фінансовими ресурсами
(ст. 222 КК);

7)              злочини проти добросовісної конкуренції і антимонополістичної
діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК);
порушення антимонопольного законодавства (ст. 230 КК); змова про
зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування
(ст. 228 КК); незаконне використання товарного знака (ст. 229 КК);
незаконне збирання з метою використання або використання відомостей,
що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК); розголошення
комерційної таємниці (ст. 232 КК);

8)              злочини проти прав і законних інтересів споживачів: обман
покупців та замовників (ст. 225 КК); фальсифікація засобів
вимірювання (ст. 226 КК); випуск або реалізація недоброякісної
продукції (ст. 227 КК); незаконне виготовлення, збут або використання
державного пробірного клейма (ст. 217 КК);

10)злочини проти порядку приватизації: незаконна приватизація
державного, комунального майна (ст. 233 КК); незаконні дії щодо
приватизаційних паперів (ст. 234 КК); недотримання особою
обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна
або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК).

         Численність виокремлених видів (груп) злочинів у сфері господарської діяльності можна пояснити різнохарактерністю, неоднорідністю посягань, норми про відповідальність за які виявились розміщеними у розділі VII Особливої частини КК, а також прагненням автора до максимальної конкретності і деталізації, що виключало б довільність у розташуванні тієї чи іншої статті.

      Наведена класифікація дозволяє показати специфіку кожної із виділених груп злочинних посягань, водночас зазначу, що і ця класифікація — певною мірою умовність, яка на досконалість і остаточність претендувати, звичайно, не може.

         З урахуванням складності побудови розділу “Злочини у сфері господарської діяльності”, а також різноманітності суспільних відносин, що виникають у господарській діяльності, постає необхідність вирізняти в межах цього розділу певні групи статей, якими визначаються відповідні групи злочинів.

3 Актуальні питання удосконалення  протидії  злочинам в сфері господарської діяльності.

        Державно-адміністративне регулювання господарської діяльності та монопольна державна власність на переважну більшість економічних об’єктів у період реформування економіки України склали головну передумову для розквіту економічної злочинності. Реформування економіки, зміна форм власності, розвиток підприємництва, лібералізація цінової політики, приватизація державного майна, встановлення нових майнових і земельних відносин – усі ці перетворення провадилися бюрократичним апаратом, який мав право безконтрольно і на вкрай вузькій правовій основі розпоряджатися велетенськими ресурсами країни. Це й обумовило привабливість державного апарату для злочинних угруповань. Організована злочинність почала стрімко трансформуватися у напрямі зближення з чиновництвом, в руках якого зосереджена вся політична й економічна влада.

          Як свідчать статистичні дані, в Україні кількість злочинів економічної спрямованості взагалі та злочинів у сфері господарської діяльності зокрема неухильно щороку зростає. Так, якщо у 2010 р. було зареєстровано 8253 злочини у сфері господарської діяльності, то у 2011 р. – 9590. Темп приросту склав 21,1 %. Переважна частка цих злочинів вчинена в бюджетній сфері , агропромисловому та паливно-енергетичному комплексі, сферах приватизації, банківської та зовнішньоекономічної діяльності, високих технологій та інтелектуальної власності . У цілому в 2010 р. було викрито 43 203 злочини економічної спрямованості, а у 2011 р. – 44 171. Вказані злочини вчинили більш ніж 20 тис. осіб.

        Разом із тим, правова база забезпечення протидії злочинності у сфері господарської діяльності може бути ефективною лише за умови її постійного вдосконалення відповідно до сучасних реалій економічного розвитку держави. Вона має, з одного боку, ґрунтуватися на положеннях чинного цивільного та господарського законодавства, що регулює здійснення господарської діяльності та є досить динамічним, з, іншого, – оперативно змінюватися відповідно до потреб правозастосовчої практики щодо протидії новим формам злочинних проявів у цій сфері. Наявність суперечливостей у правовому регулюванні господарських відносин та їх кримінально-правовому захисті досить оперативно використовується особами при вчиненні таких суспільно небезпечних діянь у цій сфері, які хоча й завдають великої шкоди відносинам у сфері господарської діяльності, але внаслідок прогалин у законодавстві не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

           До складу інших негативних факторів, що обумовлюють зазначені тенденції в динаміці злочинності у сфері господарської діяльності, належать:

а) втрата в цілому організуючого впливу держави на функціонування системи запобігання злочинності у нових соціально-економічних умовах ринкової трансформації суспільства, недоліки державного регулювання і управління системою запобігання злочинності у сфері господарської діяльності;

б) наявність у певних випадках кримінальних зв’язків між службовими особами суб’єктів господарської діяльності і службовими особами органів державної влади та управління;

в) недоліки чинного законодавства, яке не забезпечує повною мірою потреб перехідного періоду розвитку суспільства, характеризується значною множинністю нормативних актів і протиріччями між ними;

г) суттєві недоліки в роботі правоохоронних і контролюючих органів щодо протидії злочинності у сфері господарювання, недостатність профілактичного напряму діяльності;

д) недостатня наукова розробка актуальних проблем протидії злочинам у сфері господарської діяльності.

       Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що можливість настання кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 202–205, 222 Кримінального кодексу України є додатковою гарантією діяльності держави у сфері правового регулювання економічних відносин і захисту конституційних прав осіб, які займаються господарською діяльністю, та засобом сприяння стабілізації національної економіки.

        Також необхідно вказати такий факт,що суди під час розгляду справ про господарські злочини повинні ретельно з’ясовувати, в якому значенні у відповідних статтях Кримінального кодексу вжиті терміни “господарська діяльність” і “підприємницька діяльність” та похідні від них – “суб’єкт господарської діяльності” і “суб’єкт підприємницької діяльності”, “громадянин”, “громадянин-підприємець” і “засновник”, “власник” чи “службова особа” суб’єкта господарської або підприємницької діяльності тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину.

        При цьому треба мати на увазі, що господарська діяльність – це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов’язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов’язкові ознаки якої – безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

       Частиною 1 статті 202 КК передбачено кримінальну відповідальність за такі порушення порядку зайняття господарською діяльністю:

а) без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності такої діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню;
б) без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства;

в) видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з порушенням умов останнього. Відповідальність за ці діяння настає за умови, що від них отримано доход у великих розмірах.

          Здійснення фізичною особою, не зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, чи зареєстрованими юридичними особами та суб’єктами підприємництва-фізичними особами діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, за умови, що отриманий доход не становить великого розміру, складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, не утворює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164 чи статтями 160, 160-2, 164-3, 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
      Також важливим є зусилля правоохоронних органів мають бути спрямовані на виявлення і цілеспрямовану протидію найбільш небезпечним формам злочинності у сфері господарської діяльності.
     Діяльність із запобігання злочинним проявам у сфері господарської діяльності в сучасних умовах доцільно зосередити на вдосконаленні та застосуванні регуляторного законодавства та повному відшкодуванні заподіяних збитків. З урахуванням обмежених можливостей заходів кримінально-правового характеру та побічних негативних наслідків притягнення осіб до кримінальної відповідальності норми кримінального права повинні використовуватися у процесі охорони цих відносин лише як винятковий захід.