Діяльність інтерполу

Вступ 
 

     Історія створення Інтерполу нерозривно зв'язана зі світовою кримінологічною  наукою. 18 квітня 1914 року в Монако пройшов  перший з'їзд цієї організації. Юристи і поліцейські чотирнадцяти країн  домовилися про створення центрального міжнародного банку даних, а також  визначили методологію передачі злочинців один одному. Інтерпол став першою міжнародною організацією, яка  займається боротьбою з міжнародною  злочинністю. Правда, тоді співробітництво  стосувалося лише європейських країн.

     На  другому з'їзді, який пройшов 7 вересня 1923 року, була створена міжнародна комісія  кримінальної поліції. Саме цей день вважається офіційною датою народження Інтерполу.

     Правда, вперше слово “Інтерпол” пролунало  лише в 1946 році, коли в Брюсселі пройшла  конференція з питань міжнародного поліцейського співробітництва. Був  прийнятий статут організації. Штаб-квартиру вирішили розмістити в Парижі.

     Новий статут, що передбачав співробітництво  поліцейських структур усіх країн світу (а не тільки європейських), був прийнятий  у 1956 році.    

    Міжнародна організація карної поліції (Інтерпол) була організована в 1923 р. і спочатку поєднувала 17 держав. Країни-учасниці Інтерполу за 75 років своєї історії створили широку систему взаємодії - від обміну письмовою інформацією до новітніх інформаційних технологій з розгалуженою мережею комп'ютерних баз даних. Розроблено програму регіонального інформаційного розвитку, ціль якої - забезпечення всіх країн-членів Інтерполу спеціальним зв'язком. Основні цілі організації сформульовані у ст. 2 Статуту:забезпечувати та розвивати широке взаємне співробітництво всіх органів (установ) кримінальної поліції у рамках існуючого законодавства країн та в дусі Загальної декларації прав людини;створювати та розвивати установи, які можуть успішно сприяти запобіганню та боротьбі з загальною кримінальною злочинністю. Статут забороняє будь-яке втручання у діяльність політичного, воєнного, релігійного або расового характеру (ст. 3 Статуту).     

     Сьогодні членами Інтерполу є більш ніж 150 держав, СРСР вступив до неї у 1990 р. Штаб-квартира знаходиться у Ліоні (Франція). Вона також є регіональним центром для Європи, Середземномор’я, Північної Америки та Близького Сходу. Інші центри Інтерполу розквартировані у Найробі (для Східної Африки), Абіджані (для Західної Африки), Буенос-Айресі (для Південної Америки), у Токіо (для Азії) та Пуерто-Рико (для країн Карибського басейну та Центральної Америки). З 1982 р. Інтерпол отримав в ООН статус Міжнародної Міжурядової Організації.

                                      

                                       Структура Інтерполу 

Вплив часу зі зміною чинників встановили умови, які вплинули на формування структури Інтерполу. Органами Інтерполу, які належать до його структури, є Генеральна Асамблея, Виконавчий комітет; Генеральний Секретаріат; НЦБ, а також Радники та Комісія контролю за файлами

Генеральна  Асамблея - найвищий пленарний орган Інтерполу. У період між її сесіями вищим адміністративним органом з більш вузькими повноваженнями та складом є Виконавчий комітет на чолі з президентом. Постійно діючим робочим органом є Генеральний секретаріат, на чолі якого стоїть Генеральний секретар. До складу Генеральної Асамблеї входять представники всіх країн-членів.Кількісний склад делегації ніде не обговорений. Однак Статут потребує включати сюди чиновників кримінальної поліції високого рангу, службовців, функції яких в національному масштабі пов’язані з діяльністю Інтерполу.                                                                                                              Сесії Генеральної Асамблеї проводяться щорічно, восени, на різних континентах та в різних країнах. Кожна делегація при голосуванні має один голос.

Особливе  положення в системі органів  управління Інтерполу займають Національні  центральні бюро (НЦБ). Національні центральні бюро (НЦБ) створюються у структурі поліцейської служби кожної держави-члена Інтерполу. Вони є центрами міжнародного співробітництва держав по боротьбі із злочинністю, опорними пунктами Інтерполу на місцях. У конкретній державі НЦБ є постійно діючим органом Інтерполу. Вони є водночас структурними підрозділами Інтерполу і поліцейськими органами держав-членів. Замикають систему органів управління радники, які виконують виключно консультативні функції.

Генеральний секретаріат є постійно діючою службою  усієї організації, включає до себе Генерального секретаря, спеціалістів та адміністративний персонал. Він  виконує рішення Генеральної  Асамблеї та Виконавчого комітету, діє як міжнародний центр по боротьбі із загальною злочинністю, а також  як спеціалізований та інформаційний  центр, забезпечує ефективне адміністративне  керівництво Інтерполом, підтримує  зв’язки з НЦБ та міжнародними організаціями, готує необхідні  публікації, виконує обов’язки робочого секретаріату на сесіях Генеральної  Асамблеї та засіданнях Виконавчого  комітету, підтримує зв’язок із Президентом тощо.Очолює секретаріат Генеральний секретар, який призначається Генеральною Асамблеєю строком на 5 років із числа осіб, не старших за 65 років. Це головна фігура Інтерполу у справі організації боротьби із злочинністю.  

Спеціальний підвідділ поліцейського відділу  займається збиранням та аналізом інформації про незаконне розповсюдження наркотичних  засобів. До нього входять служба керівника підвідділу із спеціальним  підрозділом щодо зв’язків та співробітництва, яка знаходиться у Бангкоку (Таїланд),  група з проведення операцій та група  розвідки. 

                                        

                                        Діяльність Інтерполу в Україні

     Україна вступила в Інтерпол у 1992 році. Бюджет Інтерполу формується за рахунок  щорічних внесків країн-учасниць. Для  кожної країни - своя сума. При її визначенні використовують так звану “бюджетну  одиницюЙ. Коли Україна вступила в  Інтерпол, вартість “бюджетної одиниці” склала 17 300 франків.

     У ході останньої Генеральної асамблеї Інтерполу був установлений новий  розмір  74 200 французьких франків. При визначенні щорічного внеску кожної держави в увагу приймають  валовий національний доход і  кількість населення.

     Для України установили щорічний внесок, рівний п'ятнадцяти “бюджетним одиницям”. Крім того, за вступ Україна заплатила  чотири “одиниці”. Таким чином, щорічний внесок України складає 1 113 000 франків.  

Основними завданнями Укрбюро Інтерполу є:

1. координація діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни;
2. забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав – членів Інтерполу в боротьбі зі злочинністю;
3. оцінка рівня поширення в Україні злочинності, що має транснаціональний характер, і загрози злочинної діяльності громадян України за кордоном.

    Для визначення науково обґрунтованої  державної проти злочинної політики та розроблення рекомендацій і пропозицій щодо боротьби із злочинністю, що має  транснаціональний характер або  виходить за межі країни, Укрбюро Інтерполу може звертатись до радників, які виконують виключно консультаційні функції на договірних засадах.Склад радників визначається МВС за погодженням з Мінюстом і Службою Безпеки.

    Під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, пов'язаних із розкриттям злочинів у сфері економіки  та фінансів, через НЦБ можна одержувати з Генерального секретаріату або  НЦБ Інтерполу в зарубіжних країнах  таку інформацію:

    а)  офіційні назви комерційних структур (фірм, спільних підприємств тощо) та інших юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих за кордоном;

    б) дату їхньої реєстрації у відповідних державних органах, юридичну адресу, номери телефонів та інших телекомунікаційних засобів;

    в) прізвища та імена керівників таких структур;

    г)  основні напрямки діяльності;

    д) розміри статутного капіталу;

    є) відомості про припинення діяльності;

    ж) відомості кримінального характеру стосовно їхніх керівників та інших працівників.

    З деяких країн можливе отримання інформації про укладені інофірмами угоди з українськими юридичними та фізичними особами або за їх участю та про наслідки їх виконання.

    У разі виявлення підроблених грошових знаків правоохоронні органи, використовуючи канали Інтерполу, можуть одержати інформацію

    про обставини їхнього вилучення, про  інші виявлені фальшиві банкноти, які мають одне джерело походження з вилученими, а також про місцезнаходження осіб, причетних до фальшивомонетництва, за наявності підстав вважати, що вони перебувають за межами України.

    У разі виявлення на території України фальшивих грошових знаків іноземних держав Експертно-криміналістичне управління МВС України або центральний криміналістичний підрозділ іншого правоохоронного органу протягом 5 діб після завершення відповідного криміналістичного дослідження інформує НЦБ.

    У повідомленні до НЦБ зазначаються:

    а) назва країни та грошового знака;

    б) кількість купюр та їхня номінальна вартість;

    в) спосіб підробки;

    г) індикатив (у випадку, якщо аналогічні підробки були зареєстровані раніше);

    д) обставини вилучення;

    є) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона знаходиться;

    ж) дані про особу (осіб), у якої (яких) були вилучені фальшиві грошові знаки.

    На  підставі одержаних матеріалів НЦБ готує і надсилає інформацію в Генеральний секретаріат Інтерполу.

    У разі затримання іноземного громадянина за злочин, пов'язаний із підробкою грошових знаків, правоохоронний орган України направляє в НЦБ анкетні дані затриманої особи для перевірки за кримінальними обліками Генерального секретаріату Інтерполу та правоохоронних органів країни за місцем його проживання або інших країн, а також для запиту інформації про інших осіб, причетних до виготовлення або збуту підроблених грошових знаків.

    У запитах до НЦБ у зв'язку зі злочинами, пов'язаними зфальши-вомонетництвом, якщо підозрювана особа встановлена, необхідно вказувати:

    а) прізвище, ім'я, по батькові та повну дату народження підозрюваної особи, її громадянство та місце проживання;

    б) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона перебуває;

    в) дані документів, які ідентифікують особу (паспорт, посвідчення водія та інше);

    г) обставини, якими викликана необхідність звернення до НЦБ;

    д) перелік заходів, які потрібно вжити. 
 

Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є самостійним структурним підрозділом центрального апарату МВС, його очолює керівник, який призначається наказом МВС. Структура і штати робочого апарату затверджуються Міністром внутрішніх справ

25 Березня 1993 року Кабінет Міністрів затвердив  Статут Національного центрального  бюро Інтерполу. Ця дата є  народженням Інтерполу в  України.  Згідно з положенням Національне центральне бюро Інтерполу (Укрбюро  Інтерполу)  
представляє Україну в Міжнародній організації кримінальної поліції  
- Інтерполі та  є центром координації взаємодії правоохоронних  
органів країни з компетентними  органами  зарубіжних  держав  щодо  
ведення боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер  
або виходить за межі країни.

     Повноваження Укрбюро Інтерполу покладаються на МВС, у рамках  
якого створюється робочий апарат Бюро.

Взаємодія правоохоронних органів з зарубіжними колегами з питань міжнародної злочинності підтримуються тільки за допомогою Інтерполу. На Інтерполу прокладене завдання координації правоохоронної діяльності держави в питаннях міжнародної злочинності, забезпечення взаємодії  з Генеральним Секретаріатом та НЦБ інших країн, оцінки рівеня злочинності в Україні, що має транснаціональний характер і також вивчення злочинної діяльності українських громадян за кордоном. Взаємодія Українського бюро Інтерполу з Генеральний Секретаріат, на думку Міністерства Внутрішніх Справ, розвивається успішно. Генсекретеріат безкоштовна обладнав Укрбюро системою електронної пошти. У цьому розділі наведено приклади "корисністі" Інтерполу в Україні.