История фена

 

 

Вступ

 

Фен – електричний пристрій, утримуваний у руці та який видає напрямлений потік нагрітого повітря. Важливою особливістю фену є його здатність подавати тепло в чітко задану область. 

В усьому світі, напевне, не знайдеться людини, яка хоча б раз у своєму житті не користувалася феном. Особливо це стосується дівчат, адже саме вони найчастіше використовують цей пристрій для сушіння та укладки волосся.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До появи фена – а його винайшли на початку двадцятого століття - для сушіння волосся жінки придумували всілякі хитрощі. Так, наприклад, використовувалися спеціальні печі, до яких зверху була прикріплена труба, яка розширювалася до кінця, та з якої йшло тепле повітря. Недоліком такого  методу було те, що тепле повітря виходило разом з димом. Тож в результаті жінка отримувала сухе, але брудне волосся, яке, до того ж, було все в сажі. Деякі жінки застуджувалися, виходячи з мокрим волоссям на вітер, аби воно скоріше висохло. Знатним дамам допомагали в сушінні їх служниці.

Ще одним небезпечним, проте вельми популярним, засобом  було су-шіння волосся над відкритим вогнем. Так, деякі героїчні дами навіть совали мокру голову в духовку [3].

Першим механічним прототипом пристрою для сушіння волосся  став... пилосос, яким обдували волосся  в режимі реверс. Проте, пилососи та вентилятори не виробляли гарячого повітря, а експерименти з відкритим  вогнем інколи закінчувалися плачевно. Тож про те, скільки жінок втратило своє волосся, намагаючись висушити його таким чином, історія замовчує [1].

 

Ранні моделі

 

 В 1890 році вчені ощасливили людство, а особливо жінок, винайшовши перший електричний пристрій для сушіння  волосся. Його автором вважається французький  власник салону на ім’я Олександр Годефуй. Проте його пристрій був великий та важкий, тож не набув масового розповсюдження.

Згідно досліджень

істориків, даний апарат

складався з дуже шум-

ного двигуна та великої

кількості трубок, які нап-

рямлялися на голову та

з яких дуло тепле повітря.

Людина повинна

була сидіти перед прис-

троєм, який за розміром

нагадував її саму (рис. 1).

Сушка працювала за прин-

ципом обдування волосся               Рис. 1. Перша модель фену для волосся

теплим чи холодним повітрям [2].

Проте батьком фену вважають англійського конструктора Холліуелла, який в 1900 році запропонував свій, більш практичний, варіант тогочасної сушки для волосся. Згідно легенди, прийшовши додому раніше, він застав свою жінку за дивним заняттям – вона завмерла, засунувши голову в піч. Чоловік прийшов в жах! Проте, як виявилося, нічого страшного не трапилося – вона всього-на-всього сушила таким чином волосся. Наступного ж дня Холліуелл, прийшовши на роботу, він відразу запропонував керівництву свого конструктивного бюро дортмундської фірми «Санітас» почати розробку нового пристрою [1].

В 1903 році фірма випускає та запатентовує пристрій значних розмірів. Це був сталевий пристрій, який зовні  нагадував велику консервну банку, з одного боку якої кріпилася сталева  трубка, а з іншого – дерев’яна ручка. В цілому конструкція нагадувала злегка деформовану лійку. Всередині консервної банки знаходився невеликий двигун внутрішнього згоряння, стальна спіраль, що ним нагрівалася та пропелер, що видував гаряче повітря через трубку.

При використанні такого фену тримати його доводилося на відстані витягнутої ріки від волосся, адже більш  близький контакт з цим нововведенням  міг призвести до мимовільного загоряння  волосся, так як температура на виході досягала 90 ⁰С [4]. Працювати з таким пристроєм могли лише фізично сильні майстри, адже вага його досягала трьох кілограмів.

Коштував фен доволі дорого по тим часам – цілих 39 марок (для  порівняння: похід в дорогий салон обходився не більше 2-3 марок), проте ціна майстрів не налякала. Як результат, не зважаючи на явні недоліки, – перша партія кількістю в дві з половиною тисячі екземплярів була продана за кілька днів. На це вплинула й тогочасна мода: довге волосся було дуже популярним і жінки були раді нарешті позбутися проблем з сушінням волосся.

Компанія «Санітас» назвала свій пристрій іменем сухого теплого повітря, що дме на півдні Німеччини, - «фён» (нем. Föhn) – сильний, поривчастий вітер, що дме з гір в долину [2].

Торгова марка Fön була зареєстрована в 1908 році німецьким виробником електричних пристроїв, компанією AEG.

В побуті ця назва розповсюдилась на всі пристрої такого роду, хоча всі  інші фірми, з міркувань охорони  товарного знаку повинні були називати свої фени «сушками для волосся». Наступні модифікації пристрою носили різні назви – наприклад, «Бриз» або ж «Лорелея», проте прижилася саме назва «фен» [Там само].

Першою рекламою фена вважається початок ХХ століття. Відбулося це в Америці. На рекламі зображувалася  дівчина, яка, сидячи за туалетним столиком, сушила волосся над вихлопною  трубою ввімкненого пилососу.

 

Перші ручні моделі

 

 Перші переносні електричні сушки  для волосся з’явилися в 1910 році в Німеччині. Назвати їх «портативними» складно, адже вага їхня досягала 1,8 кілограма. Спочатку ніхто не надіявся, що новий пристрій отримає широке розповсюдження в побуті [4].

Однак американські

інженери взялися модерні-

зувати винахід своїх німець-

ких колег: вони значно змен-

шили вагу та розмір (рис. 2).

Завдяки цьому з 1920-го

року ручні моделі фену, що

нагадують сьогоднішні, стали

доступні для домашнього ко-          Рис. 2. Перша ручна модель фену для волосся

ристування.

Спочатку фени виготовляли  із алюмінію, хрому чи нержавіючої сталі, в 1930 році в моді був синтетичний матеріал бакеліт. В 1959 році в США ви-пущено перший фен в пластмасовому корпусі. Саме в цей час фен обладнали регуляторами температур та швидкості повітряного потоку [Там само].

Пік популярності фени досягли в 1960-ті роки: в моду почало входити довге волосся у чоловіків, і модники вирішили не скупитися та витратити гроші на придбання фену, аби не гаяти час та нерви на сушіння волосся старими методами.

В 1970-му році виготовили перший міні-фен, що міг складатися.

В 1980-му році, коли в моду ввійшла практична укладка, фен став невід’ємною складовою кожної ванної кімнати.

На даний час, з року в рік, фени модернізуються, стають компакт-нішими, легшими та все більш потужними, чим і сприяють своїй популярності.

Апарати для сушіння  волосся

 

Апарати для сушіння волосся, де повітря нагрівалося згораючим газом, прийшли лише десятиліття потому та набули широкого використання в салонах краси.

Проте висока температура  шкодила волоссю, а газ негативно  впливав на здоров’я та самопочуття клієнток, внаслідок чого ці сушки швидко вийшли з моди [2].

Тож вони були швидко були замінені на стильні, випуклі електричні сушили-шоломи, які швидко набули популярності по всьому світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Модель сушки для волосся 1937-го року.

 

В 1937-му році було виготовлено сушку, яка більше нагадує сучасну. Всередині в ній був вбудований двигун, а металеві трубки були рухомі (рис. 3), так що тепер не потрібно було годинами сидіти нерухомо, а голова могла вільно обертатися під час сушіння [3].

 

 В кінці 1950-их років було випущено портативну версію сушки-шолома (рис. 4), яка дозволяла жінкам сушити волосся вдома. Ця модель складалася із електродвигуна та шлангу,

проте замість куполу чи шолому,

який одягався жінкам на голову, у

нього була шляпа, що нагадувала

широку лійку душу, приложену 

до шлангу. Тепле повітря  цирку-

лювало в шляпі, таким чином жінка

могла займатися своїми справами,

тоді як її волосся сушилося.

Дженерал Електрик зробила

популярною рожеву модель цього 

пристрою. В той час  як сучасні фени

для волосся використовують 1500-                        Рис. 4. Сушка-шолом.

2000 Вт, ці моделі використовували 

лише 300-400 Вт, тож сушіння  волосся все ще займало значний  час.

З 1950-их років переносні  сушили зазнали головним чином зовнішніх змін, аби зробити їх більш легкими, тихими та зручнішими, тоді як внутрішній принцип роботи залишився незмінним [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

В цілому, розвиток фенів  завжди суттєво залежав від відомих  на певному етапі часу технологій, зокрема від електромоторів.

Сучасні технології дозволяють фену знизити шкідливий вплив  як на людину так і на її волосся, дозволяючи волоссю сушитися за менш низької температури та за коротший час, роблячи його не тільки більш гладким, але й здоровішим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. История изобретения фена – Спосіб доступу : http://www.favor.com.ua/ru /article/12634.html .

 

2. История фена – Спосіб доступу : http://evolutsia.com/content/view/1365/7/ .

 

3. История фена для волос – Спосіб доступу : http://www.liveinternet.ru/users/ loranda_de_morte/post257927038/ .

 

4. Эволюция фена – Спосіб доступу : http://prokosm.ru/interesno/informaciya /istoriya-sozdaniya-fena.html .