Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Апреля 2011 в 12:42, дипломная работа
Згідно з завданням необхідно розробити "П яти поверхову подвійну блок-секцію на 30 квартир". Будівництво здійснюється у місті Луганську. Місце будівництва відноситься до 3-ї кліматичної зони (суха зона). Середня температура найбільш холодних п’яти діб -25 С , найбільш холодної доби -29 С. Згідно ДБН В.1.2-2.2006 снігове навантаження складає 0,5 , швидкісний напір вітру 0,38 . Глибина промерзання ґрунту 1.1м. Ґрунт - суглинки, ґрунтові води відсутні.
ЗАВДАННЯ НА ПРОЕКТУВАННЯ.
1. АРХІТЕКТУРНО - КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА.
1.1. Вихідні дані.
1.2 Генеральний план.
1.3 Характеристика будинку.
1.4 Техніко – економічне обґрунтування прийнятих рішень.
1.4.1 Теплотехнічний розрахунок стінової огорожі.
1.5 Конструктивна характеристика основних елементів будинку.
1.5.1. Фундаменти.
1.5.2 Стіни.
1.5.3 Перекриття.
1.5.4 Покриття.
1.5.5 Покрівля і дах.
1.5.6 Перегородки.
1.5.7 Вікна та двері.
1.5.8 Сходи.
1.5.9 Підлоги.
1.5.10 Оздоблення будинку.
1.5.11 Інші елементи.
1.6 Специфікація збірних залізобетонних конструкцій.
1.7 Специфікація збірних теслярних виробів.
1.8 Специфікація металевих конструкцій.
1.10 Інженерне обладнання будинку.
1.11 Заходи по охороні довкілля.
2. РОЗРАХУНКОВО - КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА.
2.1 Вихідні дані.
2.2 Збір навантаження на плиту.
2.3 Розрахунок з/б багатопустотної плити перекриття.
2.4 Розрахунок монтажних петель.
2.5 Розрахунок по навкісним перерізам.
3.ОРГАНІЗАЦІЙНО – ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
3.1.Технологічна карта.
3.1.1. Призначення та зміст технологічної карти.
3.1.2 Вибір монтажного крану /порівняння крану/.
3.1.3 Технологія та організація виконання процесу.
3.1.4 Калькуляція трудових витрат та заробітної плати.
3.1.5 Техніко-економічні показники.
3.1.6 Розрахунок чисельного складу бригади.
3.1.7 Матеріально-технічні ресурси.
3.1.8 Вказівки з контролю якості робіт.
3.1.9 Вказівки з правил безпеки праці.
3.2 Календарний план будівництва.
3.2.1 Склад і призначення календарного плану.
3.2.2 Відомість розрахунку об’ємів робіт
3.2.3 Відомість потреби в будівельних матеріалах.
3.2.4 Зведена відомість потреби в матеріалах.
3.2.5 Відомість розрахунку трудовитрат.
3.2.6 Технологія виконання робіт не вказаних у техкарті.
3.2.7 Графік руху робітників.
3.2.8 Розрахунок потреби в транспортних засобах.
3.3 Будівельний генеральний план.
3.3.1 Призначення і склад будівельного генплану.
3.3.2 Охорона праці на будівельному майданчику.
3.3.3. Розрахунок чисельного персоналу будівництва.
3.3.4 Розрахунок тимчасових будівель.
3.3.5 Розрахунок складів.
3.3.6 Розрахунок водопостачання.
3.3.7 Розрахунок електропостачання.
4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА.
4.1 Загальні відомості.
4.2 Об’єктний кошторис.
4.3 Локальний кошторис на загально будівельні роботи.
4.4 Локальний кошторис на санітарно-технічні роботи.
4.5 Локальний кошторис на спеціальні роботи.
4.6 Розрахунок загально - виробничих витрат.
4.7 Розрахунок середнього розряду робіт.
4.8. Зведений кошторисний розрахунок.
4.9 Розрахунок комунального податку.
4.10 Техніко - економічні показники проекту.
4.11 Відомість вартості збірних конструкцій.
ЛІТЕРАТУРА
Накривний шар - для надання поверхні властивостей.
Штукатурний розчин наносять за допомогою розпилювальних форсунок механічної та пневматичної дії зверху стін кількома шарами.
Кожний наступний шар штукатурки наносять лише після розрівнювання попереднього шару правилом або півтерком і тужавлення розчину.
Накривний шар наносять після тужавлення останнього шару грунту. Його затирають електро- або пневмозатиральними машинами.
При оштукатурюванні поверхні використовується штукатурна станція „Салют – 2”.
Малярні роботи
Малярні роботи починають тільки тоді, коли закінчені всі попередні роботи: санітарно-технічні, електромонтажні, штукатурні, облицювальні. Температура повітря в приміщеннях має бути не нижче 8 оС, вологість повітря - не більше ніж 70 %, вологість оштукатуреної поверхні - не вище ніж 8 %, а дерев ,яної - 12 %.
Очищають поверхню за допомогою технічного пилососа, рогожової або махової щітки, металевого шпателя.
Загладжують поверхню разом з її очищенням за допомогою універсальних шліфувальних машин або шліфувальною шкуркою.
Розшивають тріщини лише на оштукатурених поверхнях за допомогою металевого шпателя на глибину до 1 см.
Ґрунтують поверхні ручними та електричними фарбопультами, щітками або валиком.
Шпаклювання поверхні здійснюють за допомогою шпаклювальних установок, які є комплектом малярних станцій.
Прошпакльовані поверхні шліфують електричними шліфувальними машинами.
На підготовлену поверхню фарбу наносять за допомогою пневматичних установок, установок високого тиску, а також ручними інструментами та пристроями.
Перед
використанням фарбу
слід процідити, старанно
перемішати, а без
водні фарби бажано підігріти до температури 40…50 С.
Для того, щоб фарбувати поверхню пензлем, треба занурити його у фарбу на 1/3 висоти волосяної частини пензля. Фарбу наносять спочатку двома вертикальними рисками, а потім розташовують горизонтальними рухами.
Незалежно від виду фарбування поверхні мають бути однотонні, без виправлень, слідів щітки.
Шпалерні роботи
Шпалерами обклеюють стіни приміщень, де закінчені усі малярні роботи.
Очищають поверхню стін за допомогою наждачної шкурки або пемзи. При цьому знімають з поверхні стіни залишки пилу, піску.
Клейову суміш наносять на поверхню стін за допомогою фарбувального агрегату, по периметру стін та прорізів - вручну (пензлем).
Під час намазування полотнищ слід забезпечувати рівномірне нанесення клею по всій поверхні шпалер. Намазані полотнища складають удвоє з’єднуючи разом вкриті клеєм поверхні, а потім учетверо. У такому стані полотнища витримують 5...10хв. для кращого просочування клеєм.
Обклеювання стін шпалерами починають від вікна вправо полотнищами з лівою обрізаною кромкою або, навпаки, вліво з правою обрізаною кромкою. Полотнище прикладають верхнім кінцем до стіни, а потім пригладжують зверху вниз волосяною щіткою від середини до країв полотнища. При наклеюванні шпалер унапуск край верхньої смуги шпалер завжди має бути повернений до світла, щоб тінь не посилювала зорове сприйняття шва.
Наклеюючи шпалери, треба стежити за тим, щоб в кімнаті, де ведуться роботи, не було протягів.
Облицювальні роботи
Для облицювання стін будинків застосовують глазуровані, скляні, керамічні і полістирольні плитки. Облицювання поверхні починають з її розмічення і провішування виском з ціллю визначення відхилення від вертикалі і горизонталі. Установлюють маяки по яким остаточно вивіряють поверхню, а потім установлюють маячні плитки. Облицювання починають с першого нижнього ряду, який установлюють по горизонтальній рейки. Облицювання виконують знизу вверх з дотриманням вертикальних і горизонтальних рядів. Для дотримання постійній товщині швів між плитками установлюють інвентарні скоби. Для дотримання горизонтальності рядів в кожному ряду плиток натягують шнур-причалку. Шви між плитками заповнюють розчином через 1-2 доби, після установлення плиток, протирають ветошю, а розчин змивають водою.
Для оздоблення фасадів використовуємо кольорову декоративну штукатурку. Кольорова вапняно-пісчана штукатурка найбільш економічна . Вона містить портландцемент марки 400 (білий або сірий), кварцовий пісок або висівки з горних порід і фарбувальні пігменти Це дає захист будинку від атмосферних опадів,підвищення вогнестійкості, зберігання тепла в домі, а також для придання будинку більш привабливого виду.
Улаштування підлог з лінолеуму
Підлоги з лінолеуму виконують по цементно-піщаній стяжці. Перед
улаштуванням підлог лінолеум витримують в приміщенні при температурі
повітря не нижче 15 С. Лінолеум наклеюють до основи на водостійких клеях. Основа підлоги повинна бути рівною. За дві години до нанесення клею основу ґрунтують бензином. Клей наносять на основу товщиною 0.5мм. Після нанесення витримують основу близько двох годин до висихання клею при температурі повітря 18-20 С. Полотнища укладають на місце, де воно лежало до нанесення клею. Прирізку та приклейку виконують не раніше ніж
через дві доби після наклеювання на них полотнищ.
Підлоги з керамічних плиток роблять у приміщеннях з підвищеною вологістю, інтенсивним рухом людей.
Готуючи основу, перевіряють її горизонтальність, розміри в плані, рівність, очищають від сміття, пилу і змочують водою.
Укладання плиток починають від стіни, протилежної вхідним дверям, смугами 50...60 см завширшки. Розчин кладуть на всю ширину смуги, а потім легкими ударами лопатки або молотка в нього втоплюють в плитку. Через добу-дві шви між плитками заповнюють цементно-піщаним розчином
Після
тужавлення розчину
в швах поверхню підлоги
протирають вологою
тирсою і промивають
водою.
Улаштування підлог з керамічної плитки
Підлоги із керамічних
плиток влаштовують
в приміщеннях з інтенсивним
рухом людей, а також
вологим режимом експлуатації.
Перед улаштуванням
підлог із керамічних
плиток основу очищують
від будівельного дрібняка
і змочують водою. Плитки
сортирують по розмірам,
змочують водою і укладають
на цементно-піщаній
розчин марки 150.
Товщина стяжки складає
10-20 мм. Після
підготовки основи починають
розмічення і установлення
маяків. Фрізі закладання
спочатку укладають
уздовж стіни, протилежній
виходу із приміщення,
а потім уздовж обох
перпендикулярних до
неї стін. Уздовж стіни
виходом із приміщення
фріз і закладання укладають
після настилання фону.
Після укладки фризового
ряду, закладання маячних
рядів натягують шнур
паралельно фризовому
ряду і розстилають
розчин шириною 50-60
см товщиною біля
18 мм. Після
закінчення покриття
по усій захватки, на
плитки укладають дошку
і притискують її до
проектного рівня покриття
підлоги. В жарку погоду
поверхню підлоги посипають
шаром тирси товщиною
5-10 мм і періодично
змочують водою. Готова
підлога із керамічних
плиток повинна бути
рівною і горизонтальною.
Влаштування вимощення
Вимощення виконується навколо будинку на відстані 1 м. Вимощення повинне мати нахил від стіни. Вимощення виконується з асфальтобетонної суміші по ґрунту, ущільненому щебенем.
3.2.7 Графік руху робітників
На
підставі календарного
плану-графіка, на якому
показана літерами над
кожною роботою кількість
працюючих, зайнятих
на її виконання, будують
безпосередньо під КП
графік руху робітників.
Графік руху робітників
будують шляхом підсумування
кількості працюючих
в кожній робочий день
на усіх роботах. З позиції
рівномірності використання
трудових ресурсів КП
робіт оцінюють по коефіцієнту
нерівномірності руху
робочих кадрів.
, де
Аmax.- максимальна кількість працюючих по графіку руху робочої сили;
Асер.. - середня кількість працюючих.
Асер. = 5368,65 /
126 = 42,6; α = 60 / 42,6 = 1,41.
3.2.8 Розрахунок потреби в транспортних засобах
Потрібну кількість транспортних засобів визначають за формулою:
N = Q / gtk , де
Q - вантажний потік за розрахунковий період, т;
g - розрахункова продуктивність транспорту, т;
t - тривалість розрахункового періоду, дн;
k
- коефіцієнт
змінності транспорту.
N = 84,4 |
24,62 *4 *2 = 0,43
Зміну продуктивність транспортної одиниці визначають за формулою:
q = P * T * K / t1 + t2 +2 * L / V ; де
Р – вантажопід’ємність транспортної одиниці, т;
Т - тривалість корисної роботи, дн;
К - коефіцієнт використання вантажопід’ємності;
t1, t2 – час cтоянки під навантаженням та розвантаженням при одній поїздці;
L - відстань перевезення в однин кінець, км;
V - середня швидкість руху транспорту, км/год.
q = 8,44 * 7 * 0,6 / 0,4 + 0,4 + ( 2 * 8 / 25 ) = 24,62
Приймаємо один
тягач з причепом марки
МАЗ-5245 , вантажопідйомністю
14 т.
3.3.1 Призначення і склад будівельного генерального плану
Будівельний генеральний план - це план будівельного майданчику, на якому показано розташування будівель і споруд, які будується, запроектовані та існуючи, будівельних машин, а також об’єктів будівельного господарства, які призначені для обслуговування виробництва робіт.
Будівельний генеральний план розробляють з урахуванням вимог будівельних норм СНиП 3 - 4 - 80* Техніка безпеки в будівництві.
Будівельний генеральний план є складовою частиною ПОБ або ПВР.
Будівельний генеральний план у складі ПОБ називають загальноплощадочним.
Будівельний генеральний план у складі ПВР – об’єктним.
Информация о работе Пяти поверхову подвійну блок-секцію на 30 квартир