Види перекладу

ВИДИ ПЕРЕКЛАДУ

Переклад - це складне багатогранне явище, окремі аспекти якого можуть бути предметом дослідження різних наук. У рамках перекладознавства вивчаються психологічні, літературознавчі, етнографічні й інші сторони перекладацької діяльності, а також історія перекладацької діяльності в тій чи іншій країні або країнах. Залежно від предмета дослідження «можна виділити психологічне перекладознавство (психологію переказу), літературне перекладознавство (теорію художнього або літературного перекладу), етнографічне перекладознавство, історичне перекладознавство » і т.д. Провідне місце в сучасному перекладознавстві належить лінгвістичного перекладознавство (лінгвістиці переказу), що вивчає переклад як лінгвістичне явище. Окремі види перекладознавства доповнюють один одного, прагнучи до всебічного опису перекладацької діяльності.

В даний час головна функція перекладу інформативна або комунікативна, тому переклад-це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах.

Найбільш істотними є два види перекладу – усний та письмовий. Проте перелік цих видів не обмежується тільки цими основними типами, оскільки вони самі можуть характеризуватися повною ієрархією та варіативністю.

Таким чином, усний переклад охоплює усний послідовний переклад та синхронний переклад, переклад з аркуша, комунальний переклад тощо.

Свої особливості має письмовий переклад, машинний переклад, які передбачають ще й види обробки тексту в процесі перекладу.

Усний послідовний переклад, вид перекладу, в якому є найбільша потреба. Перекладач перекладає на слух 1-2 фрази, або невеликими фрагментами усного тексту, який промовляє оратор (учасник розмови) зразу ж після того, як вони були вимовлені. Такий вид перекладу ще й називають абзацно-фразовим. Перекладач зазвичай, є поруч із мовцем, тому може спостерігати за його мімікою, жестами, що допомагає правильно зрозуміти зміст сказаного. Але іноді перекладач знаходиться в кабінці і сприймає мовлення через навушники. В такому разі важливо, щоб хоч з далеку він міг бачити мовця.

Завдання усного перекладача, який перекладає послідовно, полягає в тому, щоб запам’ятати смисл сказаного, а потім відтворити його на іншій  мові, зберігаючи при цьому не тільки пізнавальну інформацію, але й по можливості стиль оратора, емоційну інформацію. А звідси, перекладач повинен мати добру пам’ять, вміння орієнтуватися в стилі швидко на місці, володіти певними акторськими здібностями.

До обов’язкових вимог при усному перекладі відноситься висока швидкість. Якщо оратор говорить швидко, вона повинна дорівнювати швидкості мовлення оратора, якщо оратор говорить повільно, перекладач говорить швидше при перекладі. Паузи між мовленням оратора та перекладачем зводяться до мінімуму.

Найпростіший для перекладача варіант послідовного перекладу – це переклад офіційної доповіді, повідомлення або промови. В такому випадку заздалегідь можна отримати текст доповіді, ознайомитись із спеціальною літературою, скласти «тезаурус» – список слів по темі з відповідниками. Але в цьому випадку перекладач не застрахований від несподіванок, тому що оратор може скоротити чи розширити доповідь, ухилятися від теми або цілком змінити її. Тому усний перекладач має володіти навичками психології готовності до найбільш несподіваних моментів в процесі перекладу.

Найбільш непередбачуваний характер має зміст дискусії, яку доводиться перекладати практично на будь – якій конференції. Перекладачу невідомі не зміст виступу учасників, ні проблеми, які можуть торкатися під час дискусії. Під час переговорів можуть виникнути конфлікти. Тому перекладачу необхідно бути ознайомленим із правилами професійної етики і чітко знати, що робити, як себе поводити, що перекладати в такій ситуації.

Усний послідовний переклад може бути одностороннім та двохстороннім. Односторонній переклад з іноземної мови на рідну. В сучасній міжнародній практиці є пріоритетним. Двохсторонній домінує на українському ринку перекладу.

Синхронний переклад здійснюється майже одночасно (з невеликим відставанням) з текстом, який вимовляється. Цей тип перекладу один з найскладніших, тому він вимагає від перекладача уміння слухати, розуміти, перекладати і розмовляти. Проте перекладачі професіонали вважають найскладнішим усний послідовний переклад.

Переклад з аркуша.

Здається легким, але це перше враження. Його навчають у всіх великих перекладацьких закладах і навчання триває довго. Перекладачу необхідно без підготовки (або з невеликою підготовкою) перекласти письмовий текст вголос, ніби «зчитувати» його з аркушу. На відміну від письмового перекладача, перекладач з аркуша повинен швидко визначити тип тексту, його стилістичну специфіку, суть проблеми, що обговорюють в тексті тематику та галузь знань. З аркуша може перекладатися: Резолюції; Декларації; Маніфести.

Документи які мають правовий статус вимагають вищої точності перекладу, але навіть при перекладі ділового листа перекладач може… із труднощами термінології, специфічними зворотами мови тощо.

Комунальний переклад.

Під цією ще не усталеною назвою приховується адин із найсучасніших напрямів в розвитку діяльності усного перекладача. І особливість не в специфіці перекладу а в специфіці позиції перекладача. Зрозуміло, що перекладачі і раніше перекладали за необхідності в суді, загсі, лікарні, тюрмі. Їх завдання полягало у забезпеченні подолання міжмовного бар’єру. Але останнім часом стало зрозуміло, що цього недостатньо – необхідно подолати і між культурний бар’єр, тобто забезпечити іноземцю повне рівноправ’я у знанні системи законів, правил та цінностей країни, якої він не знає. Тому місце комунального перекладача посягає в полегшенні контакту іноземного громадянина з владою. Для цього потрібні знання культури і соціальної специфіки народів, обидвох мов, а також соціальної психології. Перекладач також повинен володіти мовою офіційних установ, суду, медицини.

Як і будь – який усний переклад, він вимагає окрім фундаментальних знань і професійних вмінь, великої витримки і психічної стабільності.

Письмовий переклад передбачає таку послідовність дій: ознайомлення з текстом оригіналу, роблячи загальний аналіз, виявляється тип тексту, жанрові ознаки… і галузь знань. Можна вдаватися до різних допоміжних джерел (…, довідники, консультації із спеціалістами), що складає фонові знання про текст. Точність перекладу тут висока, оскільки немає дефіциту часу. Деякі письмові перекладачі спеціалізуються на повному типі тексту. Особливу категорію займають перекладачі художньої літератури, які часто мають філологічну освіту, та письменницький нахил. Але потреба в перекладах призводить до того, що більшість перекладачів є фахівцем широкого профілю.

Машинний переклад (комп’ютерний переклад) – той же письмовий переклад, здійснений комп’ютерною програмою. Проблема: не можна вирішити завдання вибору контенсуально необхідного варіанту. Використовується як чорновий варіант.

Види обробки тексту при перекладі.

Адаптація полягає в пристосуванні тексту до рівня компетенції реципієнта (дитяча література, неспеціалістів, etc. етнолінгвістична адаптація).

Стилістична обробка (літературна обробка тексту) Фактично відповідач відновлює єдність стилю і вирівнює логіку змісту, оскільки це не вдалося повною мірою автору.

Авторизований переклад і співавторство. Внесення змін із дозволу автора в художню систему оригінала.

Вибірковий переклад. Коли замовника цікавить не весь текст а лише частина.

Резюмуючий (реферативний переклад). Завдання перекладача є створення резюме, короткого викладу змісту тексту. Тут не достатньо переформувати фрази. Багато фраз пишеться самостійно. Такий переклад вимагає аналітичного підходу до змісту тексту і вміння робити власні висновки із прийнятої інформації.