Способи передавання інформації

ПЛАН

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.     Які існували й існують способи передачі інформації на відстані

2.      Характеристика сучасних засобів дистанційної передачі інформації

3.     Супутниковий Інтернет та телебачення - сучасні способи передачі інформації

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.     Основні визначення і розрахункові формули

2.     Розрахунок чинників ризику

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.     Які існували й існують способи передачі інформації на відстані

     Про те, яку роль відіграє інформація в нашому світі, що кудись стрімко мчить, сказано і написано чимало. Втім, справедливість твердження про те, що володіння інформацією практично рівносильне володінню світом, жодним чином не повинна підтверджуватися або спростовуватися суто в співвідношенні з теперішнім часом, тому що в усі часи знати означало бути попереду (найчастіше - планети всієї).
       Передавати інформацію від одного суб'єкта (транслятора) іншому (реципієнту) можна безліччю способів. Щоб у цьому переконатися, достатньо просто простежити еволюцію засобів, за допомогою яких люди обмінювалися інформацією у різні часи.
       Задовго до виникнення засобів передачі, які дозволили перекачувати дані на відстані, не порівнянні з межею видимості і чутності людини, за секунди (а то й частки секунди), представники людського роду вже вміли подавати один одному знаки інформування через використання візуально сприймаючих сигналів (сюди можна віднести вогнища, прапорцеву абетку). Хоча, якщо бути до кінця справедливими, то ми зобов'язані помітити: альфою і омегою інформаційного обміну між людьми стало розвиток мовних навичок і винахід писемності, які дозволили людині через тисячоліття говорити про більш "просунуті" речі.
        Справжнім проривом у розвитку засобів обміну інформацією стала низка винаходів, що мала місце в XIX ст. Спочатку з'явився телеграф (1844 р., прізвище Морзе, думаю, Вам про щось говорить), потім трохи пізніше пішли телефон (1876 р., американський учений Белл) і радіо (1895 р., російський учений Попов). У століття "теле" і "радіо" відкрилися нові можливості, які були просто недоступні раніше. Вони заклали свій камінь у фундаментальному будівництві, що розгорнулось вже на межі тисячоліть і відомої нам як "формування інформаційного суспільства".
       Щоб усвідомити, яке значення мають в житті людини засоби зв'язку, багато зусиль докладати не треба. Згадаймо: не знадобилося цього робити тим же більшовикам, які з переведення під свій повний контроль телеграфу та пошти почали те, що в підсумку стало Жовтневою революцією.
       Розвиток пошти протягом історії - ще один ракурс, під яким можна розглядати становлення та вдосконалення інструментів перекачування звісток, думок, почуттів. Невід'ємними атрибутами коректної та надійної роботи пошти у всі часи і у всіх народів були вказівка адреси одержувача і зворотної адреси (відправника), зберігання та пересилання найціннішого, що є в листі - рядків, - в конверті, що приховує вміст від сторонніх очей. Сьогодні все частіше слово "пошта" вживається з визначенням "електронна" і, відповідно, все рідше люди вдаються до відправки рукописного тексту в паперових конвертах, особливо в порівнянні з більш оперативними,що надають більший вибір засобів оформлення та розширення контенту (через різноманітні "аттачменти" і т.п.) листи електронними засобами зв'язку.
       Розмова  про електронну пошту не перейти в рамках зазначеної теми в розмову про Інтернет просто не може. Всесвітня мережа (не даремно інакше іменована павутиною) все сміливіше і, я б сказав, незворотньо обплутує собою планету, залишаючи нам разом з тим все менше шансів говорити про багатовікові перешкод - відстані і часу - як перешкодах надалі. Це можна розглядати як комп'ютерне втілення глобалізації, де якщо сказав один, то знає вже весь світ (або майже весь: найчастіше за винятком того, про кого було сказано).
       Прогрес підстібує до вдосконалення і давно існуючих засобів. Приклад - концепція "нового телебачення", в якому знаходять широке застосування лазерні технології, а для забезпечення високоякісного зображення і звуку їх передача реципієнтам здійснюється по оптоволоконному кабелю.
       Передача інформації "по повітрю", тобто за допомогою електромагнітних хвиль (ЕМХ), дозволяє управляти якістю переданого і, відповідно, одержуваного сигналу через маніпуляції з довжиною хвилі ЕМХ (або, що рівносильно у фізичному сенсі, частотою хвилі). Можливо, не за горами той час, коли телебачення з двомірного (два виміри - візуальне та звукове) перетвориться на тривимірне (передача інформації для сприйняття органами нюху людини). Очевидно, що одне з головних переваг використання ЕМХ для цілей інформаційного обміну - швидкість (рівна у вакуумі швидкості світла, або 300 000 км в секунду). Фізично довести можливість досягнення більшої швидкості в природі поки не вдалося.
        Сучасна наука відкриває все нові можливості передачі інформації (наприклад, від матерії світловому фотону). Межа вдосконалення в цій області не була виявлена. У будь-якому випадку, якими б передовими методами встановлення зв'язку один з одним не користувалися люди, необхідно пам'ятати головне: не повинні вноситися спотворення у вихідну інформацію, і на виході вона повинна відрізнятися "чистотою".
        Достовірність, актуальність, повнота і деякі інші характеристики інформації завжди були і будуть тими критеріями, які будуть визначати не тільки її якість, а й резонність використовувати той чи інший засіб інформаційного обміну. У даному випадку набагато важлива мета, а не засіб, за умови що останнє не створює будь-яку загрозу безпеці людини.

2.      Характеристика сучасних засобів дистанційної передачі інформації

       Серед різноманіття пошуків шляхів розвитку ринку, засобів виробництва, суспільства, нових напрямів діяльності комерційно-посередницьких організацій і підприємств викликає значний інтерес сфера розвитку нових технологій, які останнім часом прийняли бурхливий розвиток, при чому в більшості своїй, завдяки комерційній сфері. При цьому виникають труднощі подолання місць стику між інформаційними системами підприємства й інших організацій. Інформаційна техніка може значно сприяти виконанню вимог ринку. Певного зростання ефективності можна досягти і за допомогою локальних і обчислювальних систем, а також в результаті застосування технічних засобів локальної передачі даних, які «переступають» границі між підрозділами підприємств. 
        Передумовою для оптимізації руху матеріального потоку є оперативний обмін інформацією між ланками ланцюга в інтегрованій інформаційній системі. 
       Значна частина повсякденних справ підприємств (організацій, інших суб'єктів господарювання тощо) забезпечується, як правило, за допомогою персональних комп'ютерів. При цьому обробляються також дані, які пізніше передаються комерційним або транспортним партнерам в якості пропозиції, замовлення, накладної, рахунки-фактури тощо, здебільшого у вигляді паперового документа. Цей малоефективний спосіб передачі інформації можна замінити передачею даних прямо на носії інформації або телезв'язку. Останні два способи відносяться до електронної передачі даних (EDI - Electronic Data Intercnange). 
Електронна передача даних являє собою автоматизоване з'єднання інформаційних систем або різних організацій, або територіально віддалених один від одного підрозділів одного підприємства. Зв'язок між ними забезпечують комунікаційні системи за допомогою засобів техніки зв'язку. Ця діяльність звичайно називається дистанційною передачею даних. 
Дистанційна передача даних, заснована на використанні каналів зв'язку, являє собою передачу даних у вигляді електричних сигналів, які можуть бути безперервними в часі і дискретними, тобто носити переривчастий у часі характер. 
        Дистанційна передача даних є передумовою для повної інтеграції інформаційних систем не тільки в масштабі однієї країни, а й у міжнародному. 
       До цих пір широко поширеним способом реалізації дистанційної передачі даних є застосування мереж загального користування, які експлуатуються поштою і звичайно покривають всю територію країни. 
       Телефонна мережа допускає також прямий зв'язок (on-line) між двома ПК або між ПК і віддаленим абонентським пунктом (терміналом). Створені в минулому телефонні мережі майже всі без винятку є аналоговими; для них характерні відносно низька пропускна здатність і небезпека виникнення при передачі випадкових помилок. ПК працюють з цифровими даними, тому вони повинні бути оснащені відповідною апаратурою, яка перетворює аналогові дані в цифрові і навпаки. 
       Останнім часом у світі набули велику популярність цифрові мережі передачі, що часто використовують оптичні кабелі; створюються також супутникові системи. Пропускна здатність у цифрових мереж набагато більше, ніж у аналогових, тому вони більшою мірою відповідають швидкій дії ПК. Перехід від аналоговї до цифрової передачі має революційний характер. Звичайно, будівництво цифрової мережі пов'язано з великими витратами, але разом з тим зменшилися питомі витрати на «транспортування» даних, тому що перетворювати дані не потрібно, передача відбувається набагато швидше. 
       У ряді країн передбачають створення цифрової мережі інтегрованих послуг (ISDN - Integrated Service Digital Network). Це - електронні машини, які передають інформацію в різних видах на великій території, а також у міжнародному масштабі. Всі дані перетворюються в єдиний цифровий базис. Тому одна така мережа може замінити кілька самостійних спеціалізованих мереж. Інформація різних видів передається паралельно, тобто одночасно, при одному зв'язку. 
       Для організації електронної передачі даних між підприємствами необхідно, перш за все, досягти сумісності апаратного обладнання та програмного забезпечення. До цієї мети ведуть три шляхи. 
Перший шлях передбачає договір з партнером про всі деталі: набір знаків і їх коди, протоколи передачі, синтаксисі, структурі повідомлень і т.д. Потім кожен з партнерів створює для свого ПК відповідне програмне забезпечення за встановленими принципами. Дані передаються, як правило, прямо - в реальному масштабі часу (on-line). 
       Такий зв'язок називається білатеральним. Його підготовка буває дорогою і тому прийнятною тільки для великих підприємств з малим числом партнерів. Тому білатеральний зв'язок застосовується переважно між окремими інформаційними системами всередині підприємства, так як на підприємстві асортимент обчислювальної техніки буває обмежений, тому і обсяг необхідних робіт за узгодженням невеликий. 
Другий шлях полягає у перенесенні всієї проблеми створення сумісності на спеціалізоване підприємство послуг зв'язку. Описується тільки, як і в якій формі дані будуть передаватися і в якому вигляді їх хоче приймати партнер. Підприємство послуг зв'язку забезпечує всі необхідні перетворення і пристосування. Таким чином, в передачу включається технічний партнер, тому в більшості випадків ПК зв'язуються непрямо (off-line). 
Як правило, підприємство послуг зв'язку працює на принципі клірингового боргу (clearing-house). Його інформаційна система містить так звану вузлову мережу (або ж мережу вузлових ПК). У пам'яті цього обчислювача створений для кожного абонента електронний «абонентський ящик» (mailbox). ПК абонента відправляє повідомлення в головний комп'ютер, який записує його в «ящик» адресату. Повідомлення, що надійшли, весь час знаходяться у розпорядженні адресату; вони «виймаються» з відповідної скриньки після вступу комп'ютера адресату в зв'язок з системою. Крім функції абонентської скриньки, клірингові системи надають часто й інші послуги при обробці даних. 
       Клірингова служба зв'язку між підприємствами набуває все більшого значення з двох причин. З одного боку, зростає необхідність ефективного зв'язку між партнерами уздовж мереж, що подовжуються. З іншого боку, клірингові системи уможливлюють зв'язок несумісних ПК різних виробників з різними структурами баз даних і записів файлів. Цей шлях підходить для передачі невеликого або середнього обсягу даних в одиницю часу, яка не вимагає прямого зв'язку в реальному масштабі часу. 
Третій шлях представляє електронну передачу даних на основі стандартизованих методів. Провідну роль у цій галузі відіграють стандарти, розроблені Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO). Стандарти для певних галузей розробляються також в деяких країнах. Згадаємо про два важливі стандарти ІСО. 
      Стандарт ІСО 7498 регламентує зв'язок відкритих систем (OSI - Open Systems Interconnection). Він встановлює модель для відкритої передачі даних, яка застосовується в міжнародному масштабі як еталон. Він систематизує потребу пристосування та стандартизації. Кожен з семи рівнів моделі являє собою  сукупність пов'язаних за змістом функцій. Встановлено місця стику між рівнями. Притому можна вносити зміни в способи реалізації функцій певного рівня, не впливаючи на інші рівні і на всю передачу. 
Цей стандарт (OSI) визначає модель зв'язку, якої слід дотримуватися всім виробникам інформаційної техніки. Він вважається основою для міжнародної стандартизації протоколу передачі (тобто правил комунікації і форматів даних). Для детальної діяльності на окремих рівнях моделі вже затверджено низку стандартів, подальші розробляються. 
Стандарт ІСО 9735 «Електронна передача даних для управління, торгівлі та транспорту» (EDIFACT - Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport) встановлює синтаксис для єдиного кодування інформації про комерційні процеси і правила для їх запису в файл, що передається. Дані вкладаються в заздалегідь визначені сегменти змінної довжини, тобто в повідомлення різних типів. Система є відкритою, вона дозволяє проводити подальше впровадження нових типів повідомлень. Інформація передається в закодованій (стиснутій) формі, завдяки чому заощаджуються час і витрати на зв'язок. 
       Комп'ютерні комунікації слугують для дистанційної передачі даних з одного комп'ютера на інший і є не тільки самим новим, але і самим перспективним видом телекомунікацій. Вони мають ряд незаперечних переваг у порівнянні з традиційними засобами спілкування людей і передачі інформації ¾ дозволяють не тільки передавати, одержувати, але і зберігати, і обробляти інформацію. Проблема передачі інформації з одного комп'ютера на інший виникла практично одночасно з появою комп'ютерів. Можна, звичайно, передавати інформацію за допомогою зовнішніх носіїв інформації - магнітних або компакт - дисків. Але цей спосіб досить повільний і незручний. Значно краще з'єднати комп'ютери кабелем, завантажити спеціальну програму для передачі інформації і, таким чином, отримати просту комп'ютерну мережу. Наприклад, для створення прямого з'єднання комп'ютерів, що працюють під управлінням операційної системи Windows, не потрібно спеціального програмного і апаратного забезпечення. 
При об'єднанні декількох комп'ютерів процес обміну інформацією стає складніше, проте принципи сполучення залишаються ті ж, що і для двох комп'ютерів. 

3.     Супутниковий Інтернет та телебачення - сучасні способи передачі інформації

     Супутникове телебачення та Інтернет набувають сьогодні величезну популярність, в першу чергу завдяки тому, що доступ до них можна отримати з будь-якої точки земної кулі. Якими ще перевагами володіють дані способи комунікації?
       Ще кілька років тому понять супутникового телебачення або двосторонній супутниковий Інтернет просто не існувало. Проте сьогодні вони доступні практично будь-кому. Варіант передачі інформації через супутник привертає до себе пильну увагу, оскільки доступ до неї можна отримати практично з будь-якої точки земної кулі. Які ж переваги вони дають у порівнянні з традиційними системами комунікацій?
Історія розвитку супутникового Інтернету починається в 90-х роках двадцятого століття. Спочатку він був доступний невеликому колу людей і був досить повільним. На сьогоднішній день кількість користувачів перевищує кілька мільйонів, а швидкість передачі даних може досягати 6Мбіт/сек, що дозволяє швидко завантажувати або переглядати великі обсяги інформації. Крім того, сьогодні установка супутникового Інтернету обходиться значно дешевше, ніж прокладання звичайного мережного кабелю. Значно знизилася і вартість трафіку.
        Головною перевагою цього виду підключення до мережі можна вважати практично повну його незалежність від проводів і з'єднань, а якість послуги практично не залежить від зовнішніх чинників і часу доби. Одним з різновидів цього виду послуг вважається дуплексний супутниковий Інтернет, що забезпечує як вхідний, так і на вихідний зв'язок. Можливо подібна назва не зовсім коректна, оскільки подібний вид підключення має лише непряме відношення до Всесвітньої павутини і найчастіше використовується для об'єднання різних мереж або, наприклад, винесення міської абонентської телефонної лінії через супутник у віддалену точку.
Такого роду Інтернет може об'єднуватися і з супутниковим телебаченням, тому що для їх підключення потрібно аналогічне обладнання: антена і ресівер. Оптимальним варіантом можна назвати супутникове телебачення НТВ Плюс, яке може бути підключено в будь-якій країні світу незалежно від місцевих операторів. Основною його перевагою можна назвати величезну значну кількість каналів, що не доступно при підключенні через кабельну мережу і вже тим більше через звичайну антену. Сайт НТВ користується незмінною популярністю за наявність стрічки новин.
 

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.     Основні визначення і розрахункові формули

Обчислення ризику здійснюється за декілька етапів.

1.      Упорядкування вичерпного переліку простих чинників ризику.

2.      Призначення пріоритету кожного з чинників ризику за ступенем їхньої значимості.

3.      Об’єднання в групи чинників з однаковими пріоритетами. Кожній групі, починаючи з першої, присвоюється номер у порядку убування пріоритету чинників ризику.

4.      Обчислення питомої ваги групи і кожного чинника ризику шляхом визначення:

питомої ваги групи чинників із мінімальним пріоритетом:

,

де j - номер групи чинників, j=1,2,…, 7m; m - кількість; f - відношення пріоритету першої групи до m-ї групи;

питомої ваги інших груп чинників:

;

питомої ваги і-го чинника в j–й групі:

,

де nj – кількість чинників у j-й групі.

5. Розрахунок очікуваного розміру ризику одержання негативного результату:

,

Де N – загальна кількість простих чинників ризику;  pi – можливість прояву і-го чинника.

Значення pi частіше за все визначається методом експертних оцінок. При цьому кожному експерту надається перелік простих чинників ризику і пропонується оцінити можливість їхнього виникнення, керуючись такою шкалою:

25 – прояв чинників малоймовірний;

50 – можливість виникнення ризику та його відсутність ймовірні однаково;

75 – чинник ризику швидше за все проявиться;

100 – прояв чинника є вірогідним.

Ступінь узгодженості експертних оцінок перевіряється за відповідними методиками.

Вихідні дані зазначені в табл.1

Таблиця 1

2.     Розрахунок чинників ризику

т = 3

f =

;

;

.