Операційні системи

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Факультет іноземної філології

Операційні системи

Реферат

Виконала

Студентка ІІ курсу групи 2 РГ

Кондрашина Дар’я

Харків-2011

План

Вступ

1. Історія розвитку операційної системи

2. Загальні відомості про програмне забезпечення

2.1. Класифікація

2.2. Функціі

2.3. Утиліти

3. Операційна система Windows XP Professional

3.1. Головне меню

3.2.Контекстне меню

3.3. Windows XP Servise Pack 2

4. Операційна система Linux

4.1. Можливості і переваги Linux

4.2. Робота з файлами та каталогами Linux через командний рядок

4.3. Графічна оболонка

4.4. Головне меню

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Системні програми призначені для керування ресурсами комп’ютера і виконуються разом з прикладними. Системне програмне забезпечення розробляють так, щоб використання комп’ютера було комфортним для користувача, щоб комп’ютер міг ефективно виконувати прикладні програми.

Серед десятків тисяч системних програм особливе місце займають операційні системи, що забезпечують керування ресурсами комп’ютера, виконання прикладних програм.

Операційна система – це комплекс взаємозалежних системних програм, які призначені для організації взаємодії користувача з комп’ютером, керування ресурсами комп’ютера і виконання всіх інших програм. Операційна система виконує роль сполучної ланки між апаратними засобами комп’ютера, з одного боку, і прикладними програмами,  а також користувачем, з іншого.

Операційна система зберігається в зовнішній пам’яті комп’ютера – на диску. При ввімкненні комп’ютера вона зчитується з дискової пам’яті й розміщується в оперативній. Цей процес називають завантаженням операційної системи. 

1. Історія розвитку операційної системи

Операційна система — система програм, що забезпечують роботу технічних засобів комп’ютера та інших програм, за допомогою яких користувач виконує свої завдання.

Перші комп'ютери взагалі не мали ОС. На початку 1960-х вони лише комплектувались набором інструментів для розробки, планування та виконання завдань. Серед інших можна виділити системи від UNIVAC та Control Data Corporation.

Проте вже до кінця 1960-х було розроблено цілий ряд операційних систем. До них можна віднести «Atlas» (Манчестерський університет), «CTTS» и «ITSS» (Массачусетський технологічний інститут (МТІ)), «THE» (Ейндховенський технологічний університет), «RS4000» (Університет Орхуса) та інші (на той момент їх налічувалось близько сотні)

Найбільш розвинуті ОС того часу, такі як «OS/360» (компанія «IBM»), «SCOPE» (компанія «CDC») та завершений вже в 1970-х роках «MULTICS» (МТІ та компанія «Bell Labs»), передбачали можливість використання багатопроцесорних системи.

Спонтанний характер розробки ОС призвів до наростання кризових явищ, пов'язаних, перш за все, зі складністю та великими розмірами розроблюваних систем. ОС погано масштабувались (простіші не використовували всіх можливостей потужних обчислювальних машин; складніші неоптимально виконувались або взагалі не виконувались на менш потужних системах) і були повністю несумісними між собою.

У 1969 році співробітники МТІ Кен Томпсон, Деніс Рітчі та Брайан Керніган з колегами розробили та реалізували ОС «Юнікс» («Unix»; первинно «UNICS», на противагу «MULTICS»), котра увібрала в себе багато рис попередниць, але на противагу їм мала цілий ряд переваг:

             проста метафорика (два ключових поняття — процес та файл);

             компонентна архітектура (принцип «одна програма — одна функція);

             мінімізація ядра та кількості системних викликів;

             незалежність від апаратної архітектури і реалізація на машинно незалежній мові програмування;

             уніфікація файлів (будь-що у системі є файлом, до котрого можна доступитись по спільних для всіх правилах).

Завдяки зручності перш за все в якості інструментального середовища «Юнікс» дуже тепло зустріли в університетах, а потім і в галузі в цілому і незабаром вона стала прототипом єдиної ОС, котру можна було використовувати у найрізноманітніших обчислювальних системах, і швидко та з мінімумом зусиль перенести на іншу апаратну архітектуру.

В кінці 1970-х років співробітники Каліфорнійського університету в Берклі внесли ряд суттєвих вдосконалень у джерельні коди Юнікс, включно з реалізацією стеку мережевих протоколів TCP/IP. Їх розробка стала відомою під іменем BSD (англ. Berkeley Software Distribution).

Через конфлікт з «Bell Labs» Річард Столмен поставив задачу реалізувати повністю незалежну від авторських прав ОС на основі Юнікс, заснувавши проект «GNU» (англ.рекурсивсне скорочення «GNU's Not Unix» — «ГНЮ Не Юнікс»).

Незабаром «Юнікс» стала стандартом де-факто, а потім і юридичним — ISO/IEC 9945. ОС, що дотримувались цього стандарту чи опираються на нього, називають «відкритими» або «стандартними». До них відносяться системи, що базуються на останній версії «Юнікс», випущеної «Bell Labs» («System V»), на розробках Університету Берклі («FreeBSD», «OpenBSD», «NetBSD»), а також ОС «Linux», розроблена спільнотою на чолі з Лінусом Торвальдсом та в межах проекту «GNU» (основні системні інструменти).

Як виникла система Windows? У 1981 р. виникла операційна система MS DOS. Комп'ютери стали доступними більшості користувачів і спеціалістів, але для починаючого користувача ця ОС була дещо складною, доводилося запам’ятовувати велику кількість команд, володіти різними технічними подробицями, спілкування з комп’ютером вимагало набору з клавіатури багато символьних команд. Корпорація Microsoft паралельно до випуску нових вдосконалених версій MS DOS випускала так звані «операційні оболонки» Windows (вікна). Ці розробки не були популярними поки у 1992р. не з’явилася Windows 3.1, яка працювала під керуванням старої MS DOS. Існувало багато недоліків цієї оболонки, що стосувалися апаратних проблем, настроювання драйверів і т.д. Але це був початок нової ери операційних систем. Корпорація Microsoft зрозуміла, що ОС MS DOS не має майбутнього. І тому в подальшому в цьому напрямку вдосконалень не проводилось.

Враховуючи помилки в попередніх версіях і побажання користувачів, у 1995р. корпорація Microsoft випускає нову версію Windows — операційну систему (а не оболонку) Windows’95.

Windows’95 має графічний інтерфейс. Екран монітора має вигляд робочого столу і папок на ньому, панель задач дає огляд задач, виконуваних системою в даний момент.

У Windows’98 збережено інтерфейс Windows’95, вдосконалені засоби виконання, спрощена робота у всесвітній мережі Internet. Дальший розвиток операційних систем втілився в операційні системи ХХІ століття: Windows’2000, Windows’ХР і Windows’Vista.

Сучасні операційні системи здатні працювати і з програмним забезпеченням розрахованим на більш ранні версії ОС (але не навпаки).
Виконання багатьох дій автоматизоване за допомогою спеціальних програм-майстрів. Існує безліч наочних і зручних засобів для роботи в ОС з документами, файлами, шаблонами документів.

Windows характеризується віконним інтерфейсом, тобто кожна програма працює в своїй окремій області на екрані, що називається вікном. Крім того Windows є багатозадачною системою, тобто у користувача є можливість запускати на виконання декілька програм одночасно.

Ще одною корисною рисою є стандартизація інтерфейсу. Всі програми, що написані під Windows мають схожий інтерфейс і це полегшує роботу з ними. Операційна система забезпечує взаємодію пристроїв і програм при виконанні роботи, створює засоби керування комп’ютером. ОС дозволяє людині не вникати в тонкощі роботи прикладних програм, апаратної частини і зовнішніх пристроїв комп’ютера.

Наприклад, підготували на комп’ютері текст листа і треба його записати на зовнішній носій. Для цього дають відповідними позначеннями команду ОС «записати текст із пам’яті на носій під ім’ям ЛИСТ-1».
Далі для виконання одержаної команди ОС все робить автоматично: перевіряє наявність в системі потрібного дисковода, готовність його до запису, розмір вільного місця на носії і т.д.

Саме для звільнення користувача від виконання подібних складних дій було створено ОС. Кожна ОС забезпечує кілька видів взаємодії (інтерфейсу):
• Інтерфейс користувача — взаємодія між користувачем і комп’ютером;
• Апаратно-програмний інтерфейс — взаємодія між програмним і апаратним забезпеченням;
• Програмний інтерфейс — взаємодія між різними видами програмного забезпечення.
У склад операційної системи входять такі модулі:

• Базове ядро — керує файловою системою, забезпечує передачу інформації між пристроями комп’ютера.

• Командний процесор — виконує команди користувача.
• Драйвери — забезпечують роботу з зовнішніми пристроями комп’ютера.
• Утиліти — виконують допоміжні роботи (копіювання файлів і папок, створення архівів, перевірка дисків і т.д.).

За типом інтерфейсу ОС можна поділити на неграфічні і графічні.
Неграфічні ОС реалізовують інтерфейс командного рядка, який набирається з клавіатури. До таких належать всі версії операційної системи MS DOS.
Графічні ОС реалізують більш зручний інтерфейс при якому керування комп’ютером здійснюється дією миші на графічні елементи на екрані. До таких належать операційні системи сімейства Windows, Linux, Unix.
Ми з вами на уроках маємо чудову змогу користуватися ОС WindowsХР. 
В ОС Windows окрім поняття «файл» вводиться поняття «документ». Документ — це файл, створений за допомогою однієї з програм-додатків Windows (текстовий документ, табличний документ, графічне зображення, звуковий файл, тощо) і «прикріплений» саме до цієї програми.
Каталоги з файлами стали називатися папками. Папки можуть містити файли і інші папки. Папки розміщуються на дисках.

Windows має сучасний засіб спілкування з користувачем, здійснений у вигляді робочого столу на екрані і папок на ньому.
Windows дає користувачу кілька рівноцінних засобів для виконання певної дії. Користувачу не обов’язково детально знати всі методи роботи. Йому досить вибрати один з запропонованих методів або комбінацій дій із різних методів. Після увімкнення комп’ютера автоматично відбувається тестування пристроїв та завантажується ОС в оперативну пам'ять (скажімо з вінчестера). Далі на екрані з’явиться робочий стіл Windows.

У Windows використовується графічний інтерфейс. Всі об’єкти обчислювальної системи представлені на екрані у вигляді картинок — піктограм. Під «об’єктом» розуміють все чим оперує Windows: програма, папка, файл, мережа, диск, тощо. Об’єкт на екрані має вигляд стандартної для його типу піктограми з назвою до неї.

Завдяки цьому робота з об’єктами Windows є простою і наочною, зрозумілою навіть початківцям. Основним інструментом в роботі в ОС Windows є миша. Методика доступу до всіх об’єктів за допомогою миші досить проста і зрозуміла.

Сучасні операційні системи типово мають графічний інтерфейс користувача, котрий на додачу до клавіатури користується також вказівниковим пристроєм — мишею чи тачпадом. Старіші системи, та системи, що не призначені для частої безпосередньої взаємодії з користувачем (як наприклад сервери) типово використовують інтерфейс командного рядка. Обидва підходи так чи інакше реалізують оболонку, котра перетворює команди користувача — текстові з клавіатури, чи рухи мишки — на системні виклики.

При виборі ОС ключовим моментом є архітектура комп'ютера (зокрема центрального процесора), на котрій вона буде запускатись. На персональних комп'ютерах сумісних з ІВМ РС запускаються ОС сімейства «Microsoft Windows», «Linux» та «BSD».

2. Загальні відомості про операційні системи

Операційна система – це програма, яка завантажується в оперативну пам'ять відразу після вмикання комп’ютера. Вона здійснює діалог із користувачем, управління комп’ютером, його ресурсами, запускає інші (прикладні) програми на виконання. Операційна система забезпечує користувачу та прикладним програмам зручний спосіб спілкування (інтерфейс) з пристроями комп’ютера. Вона виконує різні допоміжні дії, наприклад копіювання або друкування файлів. Операційна система здійснює завантаження до оперативної пам’яті всіх програм, передає їм управління на початку їх роботи, виконує різні дії за запитами програм, що виконується, та звільняє після закінчення роботи програм оперативну пам’ять, яку вони займали.