Невербальні засоби спілкування

Невербальні засоби спілкування

Психологи встановили, що в  процесі взаємодії людей від 60 % до 80 % комунікацій здійснюється за допомогою невербальних засобів спілкування і лише від 20 % до 40 % інформації передається за допомогою вербальних . Наведені дані змушують замислитися над значенням невербального спілкування для взаєморозуміння людей,  звернути особливу увагу на значення жестів і міміки людини. З огляду на це далі актуальним залишається питання про важливість аналізу елементів невербальної комунікації, котра повністю взаємпов’язані з процесами вербального повідомлення.

Мета полягає в дослідженні  невербальної комунікації.

Завдання: 

− проаналізувати елементи невербальної комунікації;

− з’ясувати місце і  роль невербальної комунікації у  спілкуванні.

Невербальна комунікація  має розгалужену структуру. Всі елементи невербальної комунікації тісно взаємопов’язані,вони можуть взаємодоповнюватись і вступати в суперечність один з одним [2]. 

Термін “кінеcика” використовується для вивчення спілкування за допомогою  рухів тіла. Елементи кінесики мають  і фізіологічне походження і соціокультурне [3].

Дуже велике значення в  практиці людської взаємодії має  міміка. Вираз обличчя забезпечує постійний зворотний зв’язок: по ньому можна судити, зрозуміла  людина чи ні, чи хоче вона щось сказати  у відповідь. Міміка свідчить про  емоційні реакції людини. Міміка може виражати гнів, страждання, страх, презирство, здивування  [6].

Учені виділяють три фактори, які впливають на формування мімічного  вираження емоцій: вроджені видотипові мімічні схеми, що відповідають визначеним емоційним станам; завчені, соціалізовані засоби прояву почуттів, що підлягають довільному контролю; індивідуальні експресивні особливості, що додають видовим і соціальним формам мімічного вираження специфічні риси, властиві тільки певному індивіду .

Важливою складовою частиною кінесики є також візуальний контакт. Так, наприклад, фіксація погляду на співрозмовникові означає не тільки зацікавленість,  а й зосередженість.  Але пильний тривалий погляд на людину викликає в неї відчуття збентеженості і може сприйматися як ознака ворожості.

Очі людини передають найточніші та найвідкритіші сигнали міжособистісної  комунікації.  Якщо досвідчений співрозмовник здатен стримувати свої емоції за допомогою жестів і рухів, то контролювати реакцію своїх зіниць мало хто здатний.

Істотним аспектом кінесики є поза – положення людського  тіла і рухи, які використовує людина в процесі комунікації. Це одна з найменш контрольованих свідомістю форм невербальної поведінки, тому, спостерігаючи за нею, можна судити про напруженість людини чи розслабленість,  налаштована вона на розмову чи хоче скоріше піти. 

Простір і час також  є особливою знаковою системою,  що несе суттєве навантаження.  Так, наприклад,  розміщення партнерів обличчям один до одного сприяє виникненню контакту,  символізує увагу до того, хто говорить.

Одним із важливих параметрів,  що характеризують невербальну комунікацію,  є зональний простір [4].  Американська модель простору взаємодії виділяє чотири зони соціальних стосунків, які складаються з таких компонентів: інтимна дистанція, особиста, соціальна та публічна[5]. 

Висновок. Вчитися розуміти мову невербального спілкування важливо з кількох причин.

По-перше, словами можна  передати тільки фактичні знання, але  щоб висловити почуття, одних  слів часто буває недостатньо. Іноді  ми говоримо: "Я не знаю, як висловити  це словами", маючи на увазі, що наші почуття настільки глибокі або  складні, що для їх вираження ми не можемо знайти підходящих слів. Тим  не менш почуття, що не піддаються словесному вираженню, передаються на мові невербального спілкування.По-друге, знання цієї мови показує, наскільки ми вміємо володіти собою, скаже про те, що люди думають про нас у дійсності: співрозмовник, який вказує пальцем, дивиться пильно і постійно перебиває, відчуває зовсім інші почуття, ніж людина, яка посміхається, веде себе невимушено і, що головне, - нас слухає.

Нарешті, невербальне спілкування  цінне особливо тим, що воно, як правило, спонтанне і виявляється несвідомо.

Список літератури:

1. Бєлих О. М. Проблеми  на рівні невербальної комунікації  //Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки.–2010.–  7;

2. Горелов И. Н. Невербальные  компоненты коммуникации / Горелов  И. Н. – М. : Наука, 1980. – 238 с.;

3. Кнапп М. Л. Невербальные коммуникации / Кнапп М. Л. – М. : Наука, 1978. – 308 с.;

4. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації / Почепцов Г. Г. – К. : Ваклер, 2001. – 656 с. ;

5. Холл. Э. Как понять иностранца без слов? / Холл Э. – М. : Наука, 1995. – 197 с. ;

6. Яковченко В. Невербальні засоби спілкування / В. Яковченко // Секретарь-референт (укр. вид.). – 2007. – № 3. – С. 27–30.