Суб’єкти права інтелектуальної власності

    Власником майнових прав інтелектуальної власності  на винахід (корисну модель), промисловий  зразок, компонування ІМС можуть бути як автор (винахідник) так і його правонаступник. Правонаступником може бути особа, що одержала право інтелектуальної власності за законом або за договором.

    Як  уже зазначалось вище, основним суб’єктом  права інтелектуальної власності  є автор (винахідник) винаходу (корисної моделі), промислового зразку, компонування ІМС, якщо інше не встановлено Законом. Майнові права інтелектуальної можуть переходити в спадщину. У цьому випадку власником всіх майнових прав стає спадкоємець автора.

    Право на володіння майновими правами інтелектуальної власності правами може мати й інший правонаступник, до якого права перейшли на законній підставі (на підставі закону або договору).

    Статтею 427 ЦК України встановлено, що майнові  права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

    Право інтелектуальної власності, яке  належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між  ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної  власності, яке належить кільком  особам, здійснюється спільно (Стаття 428 ЦК України).

    Закони  України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону  прав на промислові зразки», «Про охорону  прав на топографії інтегральних мікросхем» передбачають право автора (винахідника) передати право на одержання патенту  будь-якій фізичній чи юридичній особі. Дана можливість може бути реалізована автором (винахідником) шляхом простої вказівки в заявці на видачу патенту імені майбутнього власника патенту (свідоцтва). Зрозуміло, що особа, яка буде зазначена як власник майнових прав інтелектуальної власності, має погодитись з тим, що йому передано таке право. Звичайно така передача права здійснюється на основі спеціального договору, укладеного між автором і майбутнім власником майнових прав інтелектуальної власності. Даний договір укладається за загальними правилами, установленими цивільним законодавством, і не потребує спеціальної реєстрації. Законами встановлена процедура зміни заявника. Автор (винахідник) винаходу, корисної моделі промислового зразка, компонування ІМС, що одержав патент на своє ім'я, може в будь-який момент передати на підставі договору права інтелектуальної власності будь-якій юридичній чи фізичній особі. Порядок і умови укладання таких договорів і їхньої реєстрації встановлений Законом. Правонаступник автора (винахідника) стає повноправним власником прав і може здійснювати всі права, що засвідчуються патентом (свідоцтвом), включаючи право на подальшу передачу прав інтелектуальної власності.

    Особливої уваги заслуговує питання про  власника майнових прав інтелектуальної  по відношенню до об’єктів, що створені у зв’язку із виконанням трудового договору та на замовлення.

    Чинним  законодавством України передбачено, що особисті немайнові права інтелектуальної  власності на об'єкт, створений у  зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт.

    Що  стосується майнових прав інтелектуальної  власності на об'єкт, створений у  зв'язку з виконанням трудового договору, то відповідно до статті 429 ЦК України  ці права належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

    Майнові права інтелектуальної власності  на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено  договором. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові  права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. ( Стаття 430 ЦК України).

    Зазначене свідчить, що питання щодо власника права інтелектуальної власності  на об’єкт, створений у зв’язку  із виконанням службового завдання або  на замовлення має бути більш чітко визначено спеціальними законами. Саме законами може бути передбачено порядок укладання зазначених договорів, істотні умови такого договору та наслідки його невиконання. Але у будь-якому разі автор (винахідник) має право на винагороду, що визначається відповідно до економічної цінності створеного ним об‘єкту і(або) іншої вигоди, яка може бути одержана працедавцем.

    Як  було зазначено вище майнові права  інтелектуальної власності можуть належати кільком особам, як фізичним, так і фізичним і юридичним чи тільки юридичним. Відносини щодо здійснення майнових прав інтелектуальної власності, що належать кільком особам регулюються договором між ними. У разі, якщо такого договору немає, право інтелектуальної власності здійснюється на праві спільної власності. Особливістю такої власності є те, що, кожний зі співвласників має право використовувати об'єкт за своїм розсудом, але передавати права чи давати дозвіл на використання (тобто видавати ліцензію) жоден зі співвласників не має право без згоди на це інших.

    У випадку смерті автора (винахідника) чи власника майнових прав інтелектуальної власності, суб'єктами майнових прав інтелектуальної власності стають спадкоємці. Спадкування цих прав здійснюється в загальному порядку і відбувається як за законом, так і за заповітом. Як вже було зазначено вище до спадкоємців переходять тільки майнові права інтелектуальної власності автора (винахідника). До них відносяться права на подачу заявки, на одержання охоронного документу, одержання винагороди чи компенсації, якщо майнові права інтелектуальної власності належать працедавцю. Особисті немайнові права творця розробки, зокрема право авторства, право на авторське ім'я, у спадщину не переходять і припиняються зі смертю автора. Це, звичайно, не означає, що авторство й інші особисті немайнові права померлого винахідника не охороняються після його смерті. Навпаки, вони охороняються безстроково, але вже не як суб'єктивні права. З позовом у захист прав автора можуть виступати спадкоємці творця розробки, хоча в самому законі дане право пряме не закріплено. Такий висновок можна зробити виходячи з загальних положень цивільного права, а також спираючи на аналогічне правило, що міститься в авторському праві. При спадкуванні майнових прав інтелектуальної власності до спадкоємців переходять ці права в повному обсязі. Однак період їхньої дії обмежений терміном дії, що залишився.

    Якщо  спадкоємців декілька, вони реалізують майнові права інтелектуальної  власності, що перейшли до них, за взаємною згодою. Вони це можуть робити спільно, можуть наділити відповідними повноваженнями одного зі спадкоємців, можуть передати здійснення прав третій особі, наприклад, патентному повіреному, і т.д. Суперечки між спадкоємцями з цього приводу вирішуються в судовому порядку.

    Оформлення  спадкових прав в порівнянні з загальним порядком має деякі особливості. Звичайно, спадкоємці в підтвердження свого права, представляють свідчення про право на спадщину, видаване нотаріусом. Однак до винесення рішення про видачу охоронного документу, нотаріус не вправі видати посвідчення про право на його спадкування. Тому при подачі заявки на видачу патенту спадкоємці по сформованій практиці представляють інші документи, що підтверджують їхнє право на подання заявки. З одного боку, ними є документи, що свідчать про відкриття спадщини (посвідчення про смерть спадкодавця, рішення суду про оголошення його померлим), з іншого боку - документи, що свідчать про те, що заявник є спадкоємцем за законом (виписка з метричних книг, запис у паспорті про дітей, чоловіка, судове рішення про встановлення батьківства і т.д.) чи за заповітом (копія заповіту). Процедура оформлення заявки і ведення за нею діловодства здійснюється в звичайному порядку.

    При переході в спадщину права інтелектуальної  власності, що засвідчене вже охоронним  документом, спадкоємці зобов'язані одержати в нотаріуса спеціальне свідчення про право спадкування патенту. У цьому свідченні повинне бути зазначено, хто й у якій частці успадковує майнові права інтелектуальної власності. Якщо в заповіті не визначені частки спадкоємців і між ними виникає спір відносно розділу майна, такий спір розглядається в судовому порядку по позові кожного зі спадкоємців.

     Висновок 

    Отже, суб'єкти права інтелектуальної власності - це особи, яким можуть належати права володіння, легітимації, користування, розпорядження та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

    Суб'єктами права інтелектуальної власності  можуть бути два види суб'єктів:

    1) творець (творці) об'єкта права  інтелектуальної власності; 

    2) Інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права Інтелектуальної власності.

    Творець - це особа, результати інтелектуальної, творчої діяльності якої є або  можуть бути визнані об'єктами права  інтелектуальної власності. Коло суб'єктів, які визнаються творцями, у законі (ст.421 ЦК) не визначене І не обмежене певними вимогами до їх віку, стану здоров'я, дієздатності тощо. У зазначеній нормі ЦК наведений лише приблизний перелік осіб, які створюють той чи інший об'єкт права Інтелектуальної власності: автор, виконавець, винахідник тощо. Звідси випливає, що для суб'єктів права інтелектуальної власності характерною є однакова дієздатність суб'єктів "творчого процесу. Іншими словами, творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні, так і неповнолітні особи.

    Слід  звернути увагу на те, що "творча правосуб'єктність" не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка за загальним правом настає з  досягненням фізичною особою 18 років. Суб'єктом права інтелектуальної  власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати авторські права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо).

    Інші  особи визнаються суб'єктами права  інтелектуальної власності, якщо відповідно до ЦК, іншого закону чи договору їм належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Наприклад, це може бути особа, якій автор відповідно до закону повністю або частково передав майнові права інтелектуальної власності - видавець літературного твору, який уклав відповідний договір з автором (ст.427 ЦК).

    Суб'єктом  права інтелектуальної власності  на об'єкт, створений у зв'язку з  виконанням трудового договору, за певних умов може бути також юридична чи фізична особа, де або у якої працює той, хто створив цей об'єкт. Про це йдеться у ст.429 ЦК, яка розрізняє два випадки:

    1) визначення суб'єктів особистих  немайнових прав;

    2) визначення суб'єктів майнових  прав.

    Щодо  особистих немайнових прав як загальне правило встановлено, що на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, такі права належать працівникові, який його створив. Водночас у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній чи фізичній особі, де або у якої працює творець.

    У зв'язку з цим слід нагадати, що авторське  право традиційно виходило з того, що у більшості випадків твір, створений  у порядку виконання службового завдання, належить роботодавцю, з яким автор перебуває у трудових відносинах. Проте ст.429 ЦК підходить до вирішення цього питання з більш демократичних позицій, загалом надаючи перевагу інтересам працівника, що створив об'єкт права інтелектуальної власності.  

     Список використаної літератури

     
       1. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Долга В.О. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.

    2. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

    3. Интеллектуальный капитал / Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер, 2001. — 288 с.

    4. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. / Підопригора О.А., Підопригора О.О. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.

    5. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність / Підопригора О. // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.

    6. Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. закладів / Орлюк О.П., Андрощук Г.О., Бутнік-Сіверський О.Б. та ін..; За ред. Орлюк О.П., Святоцького О.Д. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 696 с.