Стратегія і тактика цивільного процесу

Міністерство  освіти і науки України

Приватний вищий навчальний заклад

Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького

Юридичний факультет 
 
 

кафедра цивільного

права і  процесу 
 
 
 

Курсова робота

з цивільного процесу

на  тему:

„Стратегія і тактика цивільного процесу” 
 
 
 
 

      Виконав:

студент групи Юс-2007-1

  Турчинський А.З.

     Науковий керівник:

      доц. Жукевич І.В.  
 
 
 
 
 

Івано-Франківськ

2010 р.

    План 
 

    Вступ

    Розділ 1. Стратегія і тактика цивільного процесу

1.1. Поняття стратегії цивільного процесу

1.2. Поняття та особливості цивільно-процесуальної  тактики

    Розділ 2. Особливості тактики ведення справи в суді

2.1.Тактичні  прийоми нападу

2.2.Тактичні  прийоми захисту

    Розділ 3. Тактичні прийоми доказування

3.1. Поняття та особливості тактичних прийомів доказування

3.2. Тактичні прийоми збирання і  надання доказів

    Висновки

    Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ  

    Актуальність  теми дослідження. Дана курсова робота присвячена проблемам ведення цивільної справи у суді першої інстанції та застосування окремих норм Цивільного процесуального кодексу України. Щоб успішно використовувати передбачені законодавством України можливості, потрібно не лише знати законодавство, а й володіти методами, способами захисту, прийомами та формами, які може застосовувати сторона у змагальному процесі.

    Цивільний процесуальний кодекс України вніс новий зміст у принципи змагальності та диспозитивності, переорієнтував суди касаційної інстанції тільки на вирішення  питань права. Оскільки досвід судочинства  в цивільних справах за новим Цивільним процесуальним кодексом України, який набрав чинності, ще незначний, дана курсова робота не може претендувати на те, що зроблені в ній висновки є остаточними і безспірними. Ми намагалися дати своє бачення тих чи інших проблем, які виникають при вирішенні в суді цивільних справ, що, в свою чергу, полегшить засвоєння тих новел, які з’явилися в ЦПК України.

    Мета курсової роботи полягає в тому, щоб показати цивільне судочинство «зсередини», вручити громадянам ключик від воріт правосуддя, тобто надати громадянам практичну допомогу при веденні ними цивільних справ у суді.

          Досягнення передбаченої мети зумовило розв’язання наступних конкретних завдань:

• визначити поняття стратегії та тактики цивільного процесу;
• охарактеризувати значення та систему цивільно-процесуальної тактики;
• висвітлити тактику ведення справи в суді;
• проаналізувати  тактичні прийоми доказування;
• висловити пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства України.

    Об’єктом даної курсової роботи виступає система прийомів та засобів діяльності заінтересованої особи, використання яких забезпечує найбільш ефективне ведення цивільної справи в суді.

    Предметом даного дослідження є стратегія та тактика цивільного процесу за Цивільним процесуальним кодексом України.

    Порівняння  останніх концепцій науки і практики, аналіз процесу доказування у різних видах проваджень цивільного судочинства, надасть можливість дійти до власних висновків і передбачити подальші кроки щодо розвитку процесу доказування в Україні.

    Зокрема, численні пропозиції по удосконаленню  цивільного судочинства і процесу доказування, аналіз положень нового ЦПК дозволить «заглянути» у майбутній цивільний процес, виявити його характерні риси у порівнянні з чинною практикою розгляду справ судом. 
 

 

     Розділ 1. Стратегія  і тактика цивільного процесу

         1.1. Поняття стратегії  цивільного процесу 

    У навчальній та спеціальній літературі цивільний процес традиційно подається  нейтрально, з позиції стороннього  спостерігача, якого цікавить процес як такий, а не результат. Але в практичній площині застосування процесуального закону завжди пов’язане з розв’язанням конкретного спору. Для учасників спірних правовідносин процес - це не просто звід норм про діяльність суду, а певні правила гри, що визначають можливості гравців. Кожна із цих можливостей має своє призначення, умови та порядок застосування. Саме так сприймають цивільний процес заінтересовані особи. Для них цивільний процес — це боротьба.

    Отже, з погляду сторін, цивільний процес - це змагання між позивачем і відповідачем в суді з приводу матеріально-правового спору, а цивільне процесуальне право - це правила цього змагання. Його результат залежить від чотирьох основних факторів:

• суті матеріально-правового спору;
• процесуального становища сторони;
• особистих якостей учасників процесу;
• майстерності ведення процесу.

    Судовий процес у цивільний справі має  свою стратегію та тактику. Слово  «стратегія» походить з грецької і вживається у двох значеннях: 1) найважливіша частина воєнного мистецтва. Включає теорію і практику ведення війни, воєнних кампаній і великих бойових операцій; 2) мистецтво керувати суспільною, політичною боротьбою. В цьому другому значенні слово «стратегія» вживатиметься надалі.

    Стратегія залежить від процесуального становища сторони та суті спору. В найбільш загальному вигляді, вона визначає процесуальну мету сторін.

    Видається, що усі судові стратегії можна  поділити на два види: правильні і хибні. Правильна стратегія — вирішити спір в суді з метою захисту порушених чи оспорюваних суб’єктивних прав. Саме для цього існують суди. Вирішувати спори - їх основна функція. Отже, в основі правильної стратегії — використання права на позов за призначенням.

    Хибна судова стратегія - це використання права  на звернення до суду з метою, що не пов’язана із захистом порушених прав. У таких випадках позивач має інші цілі, як-от:

1. помститися відповідачеві;
2. щось комусь доказати (так звані «справи принципу»);
3. відволікти увагу та ресурси відповідача від інших проблем;
4. створити інформаційний привід;
5. затягнути вирішення іншої справи;
6. відреагувати на порушення закону та ін.

    Звісно, позивач не виявляє своєї справжньої мети. Встановити її — первинна задача відповідача. Адже якщо стратегія супротивника відома, то його дії можна прогнозувати. Вони відповідатимуть його загальній стратегії [13, с.34].

    Спільна процесуальна мета сторін - домогтися  рішення на свою користь. У цьому плані їх стратегії - однакові. Позивач прагне, щоб суд задовольнив його вимоги до відповідача у повному обсязі, а відповідач –щоб суд відмовив у позові.

    З урахуванням обставин справи, якщо її складно виграти, відповідачі  часто обирають іншу стратегію - не програти. В межах цієї стратегії  можна виділити окремі її різновиди:

    1) укласти мирову угоду. Мирова угода — це частковий виграш відповідача і одночасно - частковий програш позивача. Відповідач може обрати таку стратегію, якщо з обставин справи можна з високою часткою ймовірності припустити, що суд задовольнить позов повністю.

2. переконати позивача відмовитися від позову. Така стратегія, у 
   чистому вигляді, застосовується мало. ЇЇ втілення вимагає використання 
   вагомих та ефективних засобів впливу на позивача, часто «на грані фолу». 
   Під впливом цих засобів позивач йде на своєрідний нульовий варіант: «ви 
   мене не рухаєте, а я вас». Як засобів впливу використовуються позови 
   проти позивача, скарги та заяви щодо позивача, які є підставою для порушення кримінальної справи; аналогічні дії щодо близьких позивачеві осіб.
3. унеможливити виконання рішення суду на користь позивача. 
   Цю стратегію обирають, коли з обставин справи очевидно, що суд задовольнить позовні вимоги. Коли ж справа доходить до виконання судового 
   рішення, боржник не має жодного майна, на яке можна було б звернути 
   стягнення.

    Як  правило, причини, які стали приводом для звернення до суду, відомі, їх аналіз, аналіз змісту позовних вимог, дозволяє більш глибоко з’ясувати характер взаємовідносин сторін, можливі позасудові шляхи вирішення справи, правильно визначити стратегію поведінки. 
 

1.2. Поняття та особливості  цивільно-процесуальної тактики 

    Стратегія втілюється у процесуальній діяльності заінтересованих осіб. Це вже тактика. Слово «тактика» (з грецької - мистецтво  командування військом) вживається у  трьох значеннях: 1) як складова воєнного мистецтва, наука про підготовку, організацію і ведення бою; 2) в широкому розумінні - як методи, шляхи, засоби, форми боротьби, що найбільше відповідають конкретним обставинам у даний момент і забезпечують стратегічний успіх; 3) переносно — як прийоми, засоби досягнення якоїсь мети, лінія поведінки когось.

    Отже, цивільна процесуальна тактика - це система прийомів та засобів діяльності заінтересованої особи, використання яких забезпечує найбільш ефективне втілення обраної стратегії під час розгляду цивільної справи в суді.

    Мета  тактики - найефективніша реалізація процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. їх загальні права та обов’язки передбачені у ст. 27 нового ЦПК України. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом [15, с.455]

    Фактично, обсяг прав осіб, які беруть участь у справі, залишився такий самий, як і в попередньому ЦПК України (ст. 99).

    Відповідно  до ст. 31 нового ЦПК України, крім прав та обов’язків, визначених у ст. 27, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони. Аналогічний зміст має ст. 103 ЦПК України.

    Перелік прав сторін не вичерпується переліченими у статтях 27, 31 нового ЦПК України.

    Мають сторони також і процесуальні обов’язки: 1) з’являтися до суду на його вимогу; 2) подавати докази;3) виконувати розпорядження суду; 4) дотримуватися порядку в судовому засіданні; 6) виявляти повагу до суду; 7) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та ін.