Правове регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

 

 

 

Реферат

на тему:

Правове регулювання єдиного  внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

 

 

Написав: ст. гр. ОА-10-3 Фітьо О.Р.

Перевірив: Лучковська С.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький

2010

План

Вступ

 1.Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

2. Сфера правового регулювання, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску.

3. Платники єдиного внеску, їх права та обов’язки.

4. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Висновок

Література

Вступ

1.Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

1 січня 2011 року набрав чинності  Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон).

Виключно  цим Законом визначаються

• платники єдиного внеску,
• порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску,
• розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового соціального страхування,
• порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску визначені  частиною першою статті 4 Закону. База нарахування єдиного внеску визначена  статтею 7 Закону.

Для платників – роботодавців, визначених пунктом 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 та платників  – найманих працівників, визначених пунктами 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону єдиний внесок нараховується  на суму нарахованої заробітної плати  за видами виплат, які включають  основну та додаткову заробітну  плату, інші заохочувальні та компенсаційні  виплати, у тому числі в натуральній  формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Визначення видів виплат, що відносяться  до основної, додаткової заробітної плати  та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України 22.12.2010 №1170. Розмір єдиного внеску встановлюється у відсотках та залежить від класу професійного ризику виробництва, установленого для роботодавця за основним видом його діяльності і становить від 36,76% до 49,7 %.

• Для бюджетних установ (незалежно від визначеного їм класу професійного ризику виробництва) розмір для нарахування єдиного внеску становить 36,3%.
• Для роботодавців, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, єдиний внесок встановлюється у розмірі 45,96 % визначеної бази нарахування для цих осіб.
• Підприємства, установи, організації за працюючих інвалідів сплачуватимуть єдиний внесок у розмірі 8,41 %.
• Нарахування єдиного внеску для найманих працівників (крім платників, зазначених у ч. 9 статті 8 Закону) здійснюється у розмірі 3,6% сум нарахованої заробітної плати за видами виплат.
• Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності особам (у тому числі і інвалідам), єдиний внесок на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності нараховується за ставкою 33,2 %.
• Для застрахованих осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, єдиний внесок із сум такої допомоги утримується за ставкою 2 %.

Базою для нарахування єдиного  внеску для платників роботодавців, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця) є винагорода, що виплачується такій фізичній особі за виконання  робіт (надання послуг). Єдиний внесок на суми такої винагороди нараховується роботодавцем у розмірі 34,7 %. З платників – фізичних осіб єдиний внесок утримується у розмірі 2,6% винагороди за цивільно-правовими договорами.

Фізичні особи – підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему  оподаткування) та особи, які забезпечують себе роботою самостійно та отримують  дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи  не є найманими працівниками чи підприємцями, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7% сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Починаючи з січня 2011 року єдиний внесок сплачується на рахунки органів  Пенсійного фонду України, відкриті в органах Держказначейства. Суми єдиного внеску сплачуються платниками на різні рахунки залежно від видів платежів (категорій платників, класів професійного ризику виробництва) та розмірів єдиного внеску за якими він нараховується, оскільки по кожному виду платежу (розміру) здійснюється його розподіл за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, яким є календарний місяць, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у визначені Законом строки, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За порушення норм законодавства  про єдиний внесок до платників-порушників застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня):

• За ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум;
• За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – штраф у розмірі 5% зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску;
• За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• За неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, - штраф у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), - штраф у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Посадові особи платників єдиного  внеску несуть адміністративну відповідальність за:

• порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;
• неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску;
• подання недостовірний відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

2Сфера правового регулювання, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску.

Дія цього Закону поширюється  на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються:

• принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску;
• порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
• розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;
• склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• порядок здійснення державного н

За статтею 3, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

• законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
• обов’язковості сплати;
• законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;
• захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
• державного нагляду внеску;
• за збором та веденням обліку єдиного;
• відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

3. Платники єдиного внеску, їх права та обов’язки.

1. Платниками єдиного  внеску за статтею 3 є:

1) роботодавці: 

• підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
• фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця);
• фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
• дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
• дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
• підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, — для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини;

2) працівники — громадяни  України, іноземці (якщо інше не  встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких  надана Верховною Радою України)  та особи без громадянства, які  працюють: