Однак, попередній договір не
передбачає оплати. Судова практика з
часів прийняття нового Цивільного кодексу
України (1 січня
2004 року) йде по шляху визнання завдатком
виключно суми, яка була сплачена після
укладення договору з обов'язковим дотриманням
його форми. Формулювання типа: "У тих
випадках, коли сторони домовились укласти
договір, але відповідно його не оформили,
сплачені в рахунок виконання договору
платежі визнаються авансовими і повертаються
в тому розмірі, в якому вони надавалися"
повторюється у всіх рішеннях Верховного
Суду України, починаючи з Ухвали судової
палати в цивільних справах Верховного
Суду України від 26.02.2004 року по Ухвалу
судової палати в цивільних справах Верховного
Суду України від 07.07.2010 року[8, с.231].
Практика Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ по розгляду
справ про завдаток на даний час
відсутня, однак з великою ступеню
вірогідності можливо вважати, що вона
не зазнає змін.
Завершуючи викладення вищезазначених
доводів і посилаючись в їх
обґрунтування на правову позицію
і судову практику Верховного Суду
України, автор вважає, що за умови
відсутності хоча б одного з трьох
вищенаведених критеріїв відмінності
передані однією стороною другій стороні
грошові суми або рухоме майно у рахунок
належних за договором платежів є не завдатком,
а авансом.
ВИСНОВКИ
З прийняттям ЦК України
відбулося відродження окремих
цивільно-правових інститутів, наповнення
їх новим змістом. Сталі цивільно-правові
конструкції, які використовувалися
протягом тривалого часу, в умовах
переходу до ринкової економіки та
розширенні свободи договору вже
себе не виправдовують і вимагають
принципового перегляду. Для забезпечення
поступового і послідовного розвитку
національної економіки законодавець
повинен встановити чіткі правила,
які б дозволяли суб'єктам цивільно-правових
відносин в конкретній ситуації найбільш
раціонально визначати зміст
своїх прав і обов'язків.
На основі проведеного
дослідження автор приходить
до наступних висновків:
- Значення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язань полягає в тому, що він перш за все має на меті запобігти невиконанню договору, який забезпечує. Разом з тим у випадку невиконання зобов'язання перед кредитором та боржником постає питання про відшкодування завданих цим збитків. Щодо цього ЦК містить положення, яке встановлює співвідношення збитків та грошової суми, внесеної як завдаток: якщо в договорі не передбачене інше, збитки підлягають відшкодуванню із зарахуванням суми завдатку. Це позначає, якщо за порушення договору відповідає сторона, яка надала завдаток, вона повинна відшкодувати збитки в частині, що перевищує суму завдатку.
- Завдаток має давню історію існування та застосування. Проте з прийняттям нового Цивільного кодексу України відносини завдатку отримали нове регулювання (див. ст.ст. 570-571 ЦК). Відтак, постала необхідність у визначені видів зобов’язань, що можуть забезпечуватися завдатком, а також з’ясуванні проблем, котрі виникають у сфері його застосування.
- Завдаток відрізняється від усіх інших способів забезпечення виконання зобов’язання тим, що він може забезпечувати лише договірні зобов’язання, отже, завдатком не можуть бути забезпечені деліктні зобов’язання, зобов’язання з безпідставного збагачення та інші, що виникають не на підставі договору.
- Завдаток необхідно відрізняти від авансу. Аванс --це також визначена грошова сума. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи підрядник отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
- Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р.// Голос України.-1996.-7 серпня.
- Про заставу: Закон України від 02 жовтень 1992 р.//Відомості Верховної Ради України.-1992.-№47.-Ст.643.
- Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 24.12.1996р.-№02-0/602.
- Ухвала судової палати з цивільних справ від 19.08.2004р.
- Ухвала судової палати з цивільних справ від 26.02.2004р.
- Ухвала судової палати з цивільних справ від 13.10.2005р.
- Ухвала судової палати з цивільних справ від 21.06.2006р.
- Ухвала судової палати з цивільних справ від 07.07.2010р.
- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.// Офіційний вісник України.-2003.-№11.-Ст.461.
- Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963р.// Офіційний вісник України.-1966.-№46.-Ст.284.
- Вісник Верховного суду України.-№1.-2005р. Ст.18.
- Вісник Верховного суду України.-№3.-2005р. Ст.22.
- Вісник Верховного суду України.-№1.-2006р. Ст.16-17.
- Вісник Верховного суду України.-№12.-2006. Ст.4-5.
- Герасименко А.І. Завдаток при купівлі нерухомості: обходимо підводне каміння//Все про бухгалтерський облік.-2004.-№32.-Ст.8.
- Дзера О.В., Кузнєцова Н.С. Цивільне право України: Книга перша.-К.: Хрінком Інтер, 1999.-с.782.
- Ніколаєва Л.В., Старцеві О.В., Іваненко Л.М. Підприємницьке право: Навчальний посібник.- К.: Істина, 2001р.-с.270.
- Єфрімов О., Гулик А. Забезпеченя виконання зобов’язань// Бухгалтерія.-2004.-№48.-с.59.