Захист авторського права

Захист  авторського права – одна з  важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Під  захистом авторських прав слід розуміти передбачені законом заходи із їх визнання, припинення їх порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Немайнові авторські права

В Україні немайнові  АП можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назвуnon-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

- бути визнаним автором твору (право авторства)

- дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я)

- дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)

- захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації)

Майнові авторські права

До  цього виду прав належать права дозволяти  та забороняти:

- відтворювати твір (право на відтворення)

- поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення)

- імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт)

- здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання)

- публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення)

- перекладати твір (право на переклад)

- дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку) 

Строк дії авторського права

Відповідно, до українського законодавства АП діє  протягом усього життя автора і 70 років  після його смерті. Якщо твір оприлюднено  анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною і не є загально відомим, то АП діє лиш протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, АП діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них.

По  завершенні строку дії АП, твори  переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора.

Об'єкти авторського права

Список  об'єктів авторського права:

- Літературний твір

- Музичний твір

- Твір образотворчого мистецтва

- Твір декоративно-прикладного мистецтва

- Твір архітектури

- Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури)

- Фотографічний твір

- Складений твір

- Виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори

- База даних

- Комп'ютерна програма

- Аудіовізуальний твір

- Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери)

- Твір в області науки

- Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів)

- Твір у переробці

Список об'єктів, що "не є об'єктом авторського  права" (Стаття 10, "Закон України  про авторське право і суміжні  права":

а) повідомлення про  новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного,законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи  України, державні нагороди; символи  і знаки органів державної  влади, Збройних Сил України та інших  військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям  оригінальності і на які поширюється  право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду)

    Процедура  реєстрації авторського права  в Україні займає 2-3 місяця. Реєстрація  не є обов'язковою процедурою  й здійснюється за бажанням  автора або власника майнових  прав. Однак факт реєстрації може  бути використаний на користь автора в ситуаціях, коли має місце спір про встановлення авторства.

Реєстрацію авторського  права в Україні здійснює Державний департамент інтелектуальної власності. Заявки на реєстрацію авторського права подаються в Українське агентство по авторських і суміжних правах , що є структурним підрозділом Департаменту.

заява на реєстрацію авторського права;

екземпляр твору.

Крім цього, повинен  бути сплачений державний збір за подання заявки у встановленому  розмірі.

Подати заявку на реєстрацію авторського права може автор, його спадкоємець або їхній правонаступник, як фізична, так і юридична особа, як самостійно, так і через довірену особу. В останньому випадку до матеріалів заявки додається довіреність, видана заявником на ведення діловодства.

У випадку, якщо авторське  право оформляється на особу, що не є автором (на твір, створений у  результаті службового завдання), то необхідно  надати документ, що підтверджує належність майнових прав цій особі.

Розгляд заявки на реєстрацію авторського права передбачає тільки перевірку наявності й правильності оформлення всіх необхідних документів.

Після одержання позитивного рішення  за заявкою заявник повинен оплатити державне мито за видачу свідоцтва  у встановленому розмірі.

Після оплати відомості про видачу свідоцтва на авторське право публікуються в офіційному бюлетені Департаменту інтелектуальної власності, заносяться у відповідний Державний реєстр, а заявник одержує свідоцтво про реєстрації авторського права на твір.

.

Існують дві форми захисту авторського права, а саме – юрисдикційна та неюрисдикційна.

Юрисдикційна  форма захисту – це діяльність уповноважених державних органів  по захисту порушених чи оспорюваних  суб'єктивних авторських прав. Її суть виражається в тому, що особа, права  та законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державного органу, що уповноважений здійснити відповідні заходи для відновлення порушеного права і зупинення правопорушення. В рамках юрисдикційного захисту виділяють також загальний та спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом захист авторських прав здійснюється в судовому порядку. Основна маса цивільно-правових спорів з питань авторського права розглядається судами. Спеціальним порядком захисту авторських прав треба визнати адміністративний порядок їх захисту, він застосовується у вигляді виключення з загального правил в адміністративному порядку, тобто способом захисту є скарга у відповідний державний орган подана особою, права та законні інтереси якої порушені.

Неюрисдикційна форма захисту – передбачає дії юридичних і фізичних осіб із захисту своїх авторських прав на твір, які здійснюються ними самостійно без звертань в державні або інші компетентні органи. При цьому маються на увазі лише законні способи захисту, наприклад сповіщення порушника про існування авторських прав і пропозицію вирішити спір шляхом переговорів.

Вибір форми захисту прав (юрисдикційна чи неюрисдикційна) та конкретного  способу захисту з урахуванням  усіх обставин справи залежать як від  змісту суб'єктивного права, що підлягає захисту, так і від ступеня небезпеки такого порушення.

Стаття 50 Закону «Про авторське право і суміжні  права» визначає порушення, що дають  підстави для захисту авторського  права:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав – опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат –  оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під  іменем особи, яка не є автором  цього твору;

г) ввезення на митну  територію України без дозволу  осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення  авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії  для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна  чи вилучення інформації, зокрема  в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України  з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського  права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Одна з проблем  захисту авторських прав, при випуску  контрафактної продукції, полягає в незнанні авторами та іншими правовласниками своїх прав; відсутність у них уявлення про те, в якій формі, як і куди слід звертатися із заявою про захист порушених прав.

Необхідно також  сказати про те, що держава повинна  взяти на себе регулюючу роль і створити ефективне правове поле, що дозволяє автору творити і отримувати відповідну винагороду, а державі отримувати в бюджет доходи від використання творів у господарському обороті. 

Важливий механізм, що дає можливість вести боротьбу з контрафактною продукцією, – це стандартизація. Стандартизація покликана забезпечити виробництво продукції, яка відповідає обов'язковим вимогам, які прописані в технічних регламентах, а також підтримувати процес підвищення якості продукції за рахунок розробки стандартів за ініціативою підприємств, які досягли високих показників якості. В даний час спостерігається зниження інтересу підприємств до стандартизації. У зв'язку з цим, необхідно прийняти ряд заходів для підвищення зацікавленості виробників у стандартизації.

Крім того, необхідно ліквідувати незаконні «торгові точки» і сприяти створенню великих фірм, зареєстрованих в установленому порядку, створення спеціалізованих магазинів; забезпечити жорсткий контроль продукції, яка буде там продаватися, з боку всіх контролюючих органів.

Підводячи підсумок, можна зробити висновок, що завданням  нашої держави має бути, насамперед, забезпечення реалізації механізмів захисту  авторських прав.