Захист і права дитини

МІНІСТЕРСТО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИ ПІДРОЗДІЛ  ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ПРИ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

 

 

 

 

Реферат на тему:

          « Захист і права дитини»

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2012 
Згідно з принципами, проголошеними в Статуті ООН, у Загальній декларації прав людини та Міжнародних пактах про права людини, кожна людина має володіти всіма зазначеними у них правами і свободами без будь-якої різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини.

Дитині для повного  і гармонійного розвитку її особи  необхідно зростати в сімейному  оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, тому діти мають право  на особливе піклування і допомогу. В Декларації прав дитини зазначається: «Дитина внаслідок її фізичної і  розумової незрілості потребує спеціальної  охорони і піклування, включаючи  належний правовий захист як до, так  і після народження».

Дитиною визнається кожна  особа до досягнення 18-річного віку, якщо за законом окремих країн  вона не досягає повноліття раніше.

Держава забезпечує всі права  кожній дитині без будь-якої дискримінації  незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або  інших переконань, національного, етнічного  або соціального походження, майнового  стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або будь-яких інших обставин. Всі  дії по відношенню до дитини повинні  у повному обсязі враховувати  її інтереси.

Кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держава повинна  максимально забезпечити виживання  і здоровий розвиток дитини.

Дитина реєструється одразу ж після народження і з моменту  народження має право на ім'я і  набуття громадянства, а також, наскільки  це можливо, право знати своїх  батьків і право на їх піклування.

Держава зобов'язується поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я і  сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Дитина не повинна розлучатися  з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні  органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до закону, що таке розлучення необхідне в інтересах  дитин й. Таке визначення може бути необхідним у тому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держава забезпечує дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди  з усіх питань, що торкаються дитини, до того ж поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком  і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою у ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або  через представника чи відповідний  орган у порядку, передбаченому  процесуальними нормами національного  законодавства.

Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає  свободу шукати, одержувати і передавати інформацію й ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у  формі творів мистецтва чи за допомогою  інших засобів на вибір дитини.

Дитина має право на свободу асоціацій і свободу  мирних зборів, на свободу думки, совісті  і релігії. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного  втручання в здійснення її права  на особисте і сімейне життя, недоторканність  житла, таємницю кореспонденції або  незаконного посягання на її честь  і гідність.

Держава повинна забезпечити  визнання принципу загальної й однакової  відповідальності обох батьків за виховання  і розвиток дитини. Батьки або у  відповідних випадках законні опікуни  несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава зобов'язана вживати всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Гарантується право дитини на користування найбільш досконалими  послугами системи охорони здоров'я  і засобами лікування хвороб та відновлення  здоров'я; право користуватися благами/ соціального забезпечення, включаючи  соціальне страхування. -^ Держава турбується про забезпечення права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Зі свого боку, держава, в межах своїх можливостей, вживає необхідних заходів для надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, зокрема, надає матеріальну допомогу і підтримує програми щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Дитина має право на освіту, обов'язок держави полягає  у забезпеченні безкоштовної та обов'язкової  загальної середньої освіти. Шкільна  дисципліна повинна підтримуватися з допомогою методів, які відображають повагу людської гідності дитини. Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей кожної дитини у найповнішому обсязі. Освіта повинна забезпечити  виховання поваги до батьків, до культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; виховання  поваги до навколишньої природи.

У державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншини  чи особи з числа корінного  населення, дитині, яка належить до таких меншин чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві  спільно з іншими членами її групи  користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися  рідною мовою.

Діти мають право на відпочинок і дозвілля, право брати  участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають їх віку, та вільно брати участь у культурному житті  і займатися мистецтвом.

Дитина має право на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для  здоров'я, бути перешкодою в одержанні  нею освіти чи завдавати шкоди  її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку.

Держава повинна захистити  дітей від вживання наркотичних  засобів і психотропних речовин  та не допускати використання дітей  у протизаконному виробництві таких  речовин і торгівлі ними.

Обов'язок держави захищати дитину від усіх форм сексуальної  експлуатації і сексуальних розбещень.

Держава повинна докладати  всіх зусиль для відвернення викрадень  дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди  у будь-яких цілях і в будь-якій формі.

Діти мають право на захист від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту  їх добробуту.

Жодна дитина не повинна  піддаватись катуванням та іншим  жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження чи покарання. Ні смертна кара, ні довічне  тюремне ув'язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються  за злочини, вчинені особами, молодшими  за 18 років. Жодна дитина не може бути позбавлена свободи незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюються згідно із законом та використовуються лише як крайній захід і упродовж якнайбільш короткого періоду часу; кожна позбавлена свободи дитина має право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги, а також право оспорювати законність позбавлення її свободи перед судом чи іншим компетентним, незалежним і безстороннім органом та право на невідкладне прийняття ними рішень щодо будь-якої такої процесуальної дії.

Дитина, що порушила кримінальне  законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, має право на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших, та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції і виконання нею корисної ролі в суспільстві.

З метою захисту прав дитини на міжнародному рівні створюється  Комітет по правах дитини. Комітет  складається з десяти експертів, що відзначаються високими моральними якостями і визнаною компетентністю в галузі прав дитини. Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Вони мають право бути переобраними у  випадку повторного висунення їхніх  кандидатур. Комітет може запропонувати  спеціалізованим установам (таким  як Міжнародна організація праці - МОП; Всесвітня організація охорони  здоров'я - ВОЗ; Організація Об'єднаних  націй з питань освіти науки та культури - ЮНЕСКО), Дитячому фонду Організації  Об'єднаних Націй - ЮНІСЕФ та іншим  компетентним органам, коли він вважає це за доцільне, подавати висновки експертів  щодо здійснення Конвенції про права  дитини у тих галузях, які входять  до сфери їх відповідних повноважень. Комітет може рекомендувати Генеральній  Асамблеї ООН запропонувати Генеральному секретарю провести від її імені  дослідження з питань, що стосуються прав дитини.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Загальна декларація  прав людини // Міжнародні договори  України. -К., 1992.

2. Міжнародний пакт про  економічні, соціальні і культурні  права // Міжнародні договори України. - К., 1992.

3. Міжнародний пакт про  громадянські і політичні права  // Міжнародні договори України. - К., 1992.

4. Конвенція про права  дитини. УПФ. - К., 1995.

5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. - М., 1954.

6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - К. 1993.

7. Буткевич В.Г. Права  людини в Україні. З погляду  творення нової правової бази. - Політична думка. - 1993, № 1.

8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н. Севастьянова. - М., 1976.

9. Декларація прав людини  очима дітей. - Дрогобич, 1994.

10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. - К., 1985.

11. Документи истории Великой французской революции. - М., 1990.

12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.

13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация международно-правовьіх норм во внутреннем праве. - К., 1992.

14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х частях, Ч.1.-М., 1988.

15. История Франции. В 3-х томах. - М., 1972 -73 гг, Т.2.

16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче. -1993.-№ 6.

17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.

18. Коментар до Конституції  України. - К., Інститут законодавства  ВРУ, 1996.

19. Конституційні акти  України 1917 - 1920 рр. - К., 1992.

20. Консультативне обслуговування  і технічна допомога в галузі  прав людини. Виклад фактів. - №  3. - ООН, Женева, 1994.

21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. - № 1.

22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. - Л., 1925.

23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний революции XVII в. - М., 1973.