Строки у сімейному праві

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра АГПФЕБ

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Сімейне право»

на тему:

«Строки у сімейному праві»

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи Ю-05

Довбня Л.С.

Перевірила: к.ю.н. 

Гончарова А.В.

 

 

 

 

 

Суми 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….……3

Розділ 1. Поняття та класифікація строків у сімейному праві……………...….4

Розділ 2. Загальна характеристика позовної давності…………………….……8

Розділ 3. Обчислення строків у сімейному праві……………………..……….12

Висновки………………………………………………………………..………..15

Список використаної літератури……………………………………..…………16

 

Вступ

Актуальність. Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. Однак юридичне значення має не сплив часу, а настання певного моменту в часі чи закінчення певного строку. Сімейні відносини можуть існувати протягом невизначеного строку (зокрема, шлюб) чи визначеного строку (наприклад, аліментування, виховання дітей тощо). Як правило, сімейні відносини є тривалими і не мають чітких часових меж. Однак для чіткості правового регулювання                          і визначеності у правах та обов’язках суб’єктів законодавство встановлює певні строки. Все це і зумовлює актуальність даної теми.

Стан наукової розробки. Дослідження питання строків у сімейному праві займалися такі вчені, як: Г.К. Матвєєва, Н.В. Орлова, А.І. Пергамент, Н.В. Рабинович, Г. М. Свердлова, В.І. Слівіцкий, Л.В. Чуйко та ін..

Метою даної роботи є комплексна характеристика строків у сімейному праві України.

Завдання роботи:

• Охарактеризувати поняття строків у сімейному праві;
• Дати загальну характеристику позовній давності;
• Визначити порядок обчислення строків у сімейному праві.

Об’єктом даної контрольної роботи є юридичні строки.

Предмет даної роботи є строки в сімейному праві, їх класифікація, порядок обчислення перебігу.

Структура. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи     становить -  16 сторінок.

 

Розділ 1. Поняття  та класифікація строків у сімейному  праві

Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. У  зв'язку з цим в СК України містяться  посилання на строки як на обставини, з якими закон пов'язує певні  юридичні наслідки. Поняття строків  та порядок їх обчислення визначаються не сімейним, а цивільним законом, тому коментована стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки  є цілком виправданим, оскільки він  забезпечує економію нормативного матеріалу  та усунення дублювання правових норм.

В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком  є певний періоду часі, зі спливом  якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний моменту часі, з настанням  якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦКУ). Наприклад, в ч. 1 ст. 32 СК України вказано, що шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. В даному випадку закон встановлює певний проміжок часу (строк), зі спливом якого у наречених виникає право зареєструвати свій шлюб. У ч. 2 ст. 32 СК України міститься норма, в якій встановлений термін, тобто момент у часі, з настанням якого пов'язані відповідні юридичні наслідки. В ній, зокрема, вказано, що у разі вагітності нареченої, народження нею дитини,а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

У системі юридичних фактів строки та терміни можна віднести до самостійної групи юридичних  фактів поряд з діями та подіями. Це пояснюється подвійною природою строків. З одного боку, строки є  категорією об'єктивною. Вони не залежать від волі та свідомості людей, оскільки перебіг часу людині непідвласний. Цим строки відрізняються від  дій. З іншого боку, строки встановлюються, визначаються та обчислюються людьми. За цією ознакою вони відрізняються від подій.                                                       Таким чином, строки — це самостійне правове явище, що має окремі риси дій та подій, однак повною мірою не збігається з кожним з цих видів юридичних фактів.

Класифікація строків  в сімейному праві може бути проведена                                    з урахуванням загальної класифікації цивільно-правових строків. Тому основні  підстави, класифікаційні критерії строків в сімейному праві збігаються з критеріями поділу цивільно-правових строків.

Залежно від їх призначення  розрізняють: а) строки здійснення сімейних прав і б) строки захисту сімейних прав. Строки здійснення сімейних прав - це строки, протягом яких в особи  є право діяти певним чином  або здійснити своє право за допомогою  інших зобов'язаних осіб. Строки здійснення права визначаються законом або  договором. Вони можуть бути точно встановленими  або невизначеними. Наприклад, дружина  має право на утримання від  чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право  на утримання від чоловіка — батька дитини                       до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного                       або психічного розвитку, то вона має право на утримання від чоловіка                                    до досягнення дитиною шести років (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 77 СКУ).

Строки захисту сімейних прав - це строки, протягом яких особа  може захистити своє сімейне право  або інтерес самостійно або за допомогою інших осіб. До строків  захисту сімейних прав належать строки позовної давності                          (ст. 20 СКУ). Так, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СКУ);                             до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 129 СКУ); до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік (ч. З ст. 139 СКУ).

Згідно із ч. З ст. 251 ЦКУ строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. У зв'язку з цим в залежності від того, ким вони встановлюються, строки можуть поділятися на: а) законні; б) договірні; в) судові.

Законними є строки, що безпосередньо визначені в законі.                                     В СК України нерідко встановлюються строки, з якими пов'язане виникнення, зміна або припинення сімейних прав та обов'язків. Наприклад, згідно із ч. 2 ст. 76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу.

Договірними є строки, що встановлюються сторонами                                     сімейно-правового договору. Наприклад, згідно з ч. 4 ст. 77 СК України, якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя.

Судовими є строки, що визначені за рішенням суду при наявності  спору між сторонами (ч. 4 ст. 77, ч. 2 ст. 79, ч. З ст. 82, ст. 83 СКУ тощо).

Залежно від своєї визначеності строки та терміни поділяються на:                       а) визначені; б) невизначені. Так, визначені строки та термін - ті, що обумовлені календарною датою або спливом певного періоду часу.

Нерідко строки та терміни, що встановлені в сімейному законодавстві,                     є визначеними. Вони точно вказують на той проміжок часу або дату, з  яким закон пов'язує виникнення відповідних  правових наслідків.                               Наприклад, згідно зі ст. 44 СК України шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Невизначені - це строки, які  визначають тимчасові параметри, однак  не містять точної вказівки на дату або відрізок часу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 СК України рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час. Згідно із ч. З ст. 79 СК України, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. Згідно із ч. 1 ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.                                      В ч. 2 ст. 60 СК України вказано: кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Залежно від ступеня свободи  волі учасників сімейних правовідносин  при встановленні строків виокремлюють: а) імперативні; б) диспозитивні строки. Імперативними визнаються строки, які  не можуть бути змінені договором  сторін.

Наприклад, закон чітко  встановлює правила обчислення строків  щодо стягнення аліментів на одного з подружжя. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 79 СКУ аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача,                    але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати,                          суд може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час,                                  але не більше як за один рік. Аналогічні правила встановлені щодо визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину (ст. 191 СКУ).    В ч. 2 ст. 187 СК України вказано, що на підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії. Згідно із                           ч. 1 ст. 225 СК України усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Диспозитивними є строки, які сторони можуть встановити або  змінити за взаємною згодою. В першу  чергу вони мають місце в договірних відносинах членів сім'ї та родичів. Так, сторони самі можуть встановити строки виконання сімейних договорів. Так, згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 96 СКУ                у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії,                             а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. У шлюбному договорі може також бути встановлена чинність договору або окремих його умов                          і після припинення шлюбу.

 

Розділ 2. Загальна характеристика позовної давності

Згідно із ст. 256 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах  якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого  цивільного права або інтересу. Відповідно позовна давність, що застосовується при регулюванні сімейних відносин, - це строк, у межах якого особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого сімейного права або інтересу. Треба зазначити, що легальне визначення строку позовної давності в новому ЦК України є невдалим. Строк позовної давності є строком не для звернення особи до суду, а строком для захисту права особи. Цей момент має принципове значення. Якби строк позовної давності був саме строком для звернення, то його формальне пропущення унеможливлювало би подальший захист прав особи. Однак це не так. Навіть після спливу строку для звернення особа має право подавати заяву до суду. В ч. 2 ст. 267 ЦК України сказано, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом незалежно від спливу позовної давності. Більш того, за новим ЦК України позовна давність застосовується не завжди, а лише за заявою сторони у спорі (ч. З ст. 267 ЦКУ). Таким чином, більш коректним було б визначення строку позовної давності як строку для захисту порушеного цивільного                     або сімейного права.

Особливість сімейних відносин полягає у тому, що до них за загальним  правилом позовна давність не застосовується. Це означає, що особа може звернутися до суду за захистом свого сімейного  права або інтересу будь-коли незалежно  від того, скільки часу спливло  після моменту порушення цього  права, моменту, коли особа дізналася  про порушення свого права, а  також інших обставин, які слугують початком відліку строку позовної давності.

Проте вказане загальне правило  має певні виключення.                                               В ч. 1 коментованої статті визначаються випадки, коли до сімейних відносин застосовується позовна давність (ч. 2 ст. 72 СКУ, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138,                     ч. З ст. 139 СКУ).