Склад обласної комісії з питань ТЕБ і НС

МЕДИЧНІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Медичні засоби індивідуального  захисту — це аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) і пакет перев'язувальний індивідуальний.

          В інструкції, що додається до АІ-2, описано порядок прийому ліків.

Індивідуальний протихімічний  пакет ІПП-8 призначений для знезараження краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазувальним розчином і чотири ватно-марлеві тампони (мал. ЗОЇ). Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. При використанні ІПП-8 тампони щедро змочують розчином. (Слід пам'ятати, що цей розчин — отруйна рідина, і стежити, щоб не потрапив у очі.) Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка — протирання ураженої ділянки.

          Пакет перев'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги при пораненнях і опіках. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і чохла. В разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок. До кожного пакета додається інструкція з його застосування.

 

 

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ  ШКІРИ

Звичайні засоби захисту  шкіри — це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) — куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку — до 1 год, влітку — до ЗО хв).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту  шкіри є плащі і накидки  з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі — пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку — до 1 год, влітку — до 20 хв; ватянка — до 2 год. Для захисту ніг потрібні гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплиннорідкі ОР до 3—6 год. На руки треба надягти гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию  обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати. Щоб посилити герметичність одягу, застосовують спеціальні клапани, що закривають розрізи піджаків або курток на грудях, пришивають клини у місцях розрізів на рукавах, штанах. Можна пошити капюшон з цупкої тканини або синтетичної плівки для захисту шиї і голови (мал. 303).

Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали  пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба: 250—300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60—70°С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хв до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

Спеціальні засоби захисту  шкіри за принципом захисної дії діляться на ізолюючі і фільтрувальні.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалів — спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні — тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ.

До ізолюючих засобів  захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона. Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо. У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи і гумові рукавиці. Захисні комбінезони і костюми випускають трьох розмірів: 1-й — для людей зростом до 165 см, 2-й — від 165 до 172 см; 3-й — вище 172 см.

Легкий захисний костюм Л-1 складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника. Його розміри аналогічні розмірам захисного комбінезона (костюма). Л-1 використовується у розвідувальних підрозділах ЦО.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Підошва захисних панчох має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска — тасьмою.

До фільтрувальних засобів  захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58Х що складається  з комбінезона особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника) .

 

 

 

 

3. Радіоактивне зараження  місцевості і приземного шару  атмосфери при ядерному вибусі

 

Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. Відомо, що в районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані вгору і до його центру.

 Частинки ґрунту захоплюються цими потоками разом з конденсованими на них радіоактивними речовинами і потрапляють в хмару ядерного вибуху. (При ядерному вибусі велика частина радіоактивних речовин випаровується, а потім конденсується на розплавлених частинках ґрунту).

 Хмара ядерного  вибуху з великою швидкістю піднімається на висоту, яка залежить від потужності вибуху. Об'єм (розмір) хмари ядерного вибуху, внаслідок різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря, збільшується. При підніманні на висоту, температури стають рівними і піднімання радіоактивної хмари припиняється.

 В хмарі ядерного  вибуху дуже багато радіоактивних  частинок різних розмірів. Тільки-но  припинилося піднімання радіоактивної  хмари, з неї починають випадати  на поверхню території, де вона  виникла і куди зноситься вітром, радіоактивні речовини. Виникає радіоактивне забруднення (зараження) місцевості. Значення радіоактивного зараження як уражаючого фактора ядерного вибуху визначається тим, що високі рівні радіації можуть спостерігатись не лише в районі вибуху, а й на великих відстанях від нього. Воно може досягати десятків і сотень кілометрів. Радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягом декількох діб, тижнів і місяців після ядерного вибуху. На місцевості, яка потрапляє під радіаційне зараження при ядерному вибусі, виникають дві ділянки: вибуху і сліду хмари.

Випадання радіоактивних  опадів із хмари ядерного вибуху на поверхню ґрунту є наслідком двох одночасних процесів: розповсюдження радіоактивної хмари на висоті її підняття за напрямком вітру і осідання радіоактивних частинок під дією сили тяжіння. За час свого осідання кожна окрема частинка під дією вітру буде віднесена від центру вибуху в горизонтальному напрямку.

 Відстань, на яку  розповсюдиться радіоактивна хмара,  визначається за формулою: S=hV/V_се , км. Об'єм повітряного простору, який займають радіоактивні частинки, що випадають із хмари ядерного вибуху, називається шлейфом. Спочатку з хмари випадають крупніші частинки, які мають високий ступінь активності. Із збільшенням відстані від місця вибуху випадають дрібніші частинки з меншим ступенем активності. Внаслідок випадання радіоактивних речовин на місцевості виникають небезпечні зони. Їх умовно можна поділити на чотири зони: А,Б,В і Г.

Зона А — зона помірного  радіоактивного зараження. Рівень радіації на її зовнішній межі — 8 Р/год, на внутрішній — 80 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі /1=40 Р, на внутрішній — 400 Р. Площа зони А становить біля 70-80% площі радіоактивного зараження. В зоні А роботи на виробничих підприємствах не зупиняють. На відкритій місцевості в середині зони і на її внутрішній межі роботи припиняються. Населення діє згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим для даної місцевості і рішенням начальника і штабу ЦО.

 Зона Б — зона сильного радіоактивного зараження. Рівень радіації на зовнішній межі — 80 Р/год, на внутрішній — 240 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі — 400 Р, а на внутрішній - 1200 Р. Площа зони Б становить біля 10% площі радіоактивного зараження. В зоні Б роботи на виробничих підприємствах припиняються на 1 добу і більше — згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим для даної території, а також згідно з рішенням керівництва ЦО (начальників ЦО області, району, штабів ЦО).

 Зона В — зона  небезпечного радіоактивного зараження.  Рівні радіації на зовнішній  межі — 240 Р/год, на внутрішній  — 800 Р/год. Доза випромінювання  до повного розпаду радіоактивних  речовин на зовнішній межі  — 1200 Р, на внутрішній —  4000 Р. Площа зони В становить біля 8-10% площі радіоактивного зараження місцевості. Для захисту населення від радіаційного опромінення використовуються сховища і протирадіаційні укриття, а також засоби індивідуального захисту органів дихання. Роботи на промислових підприємствах припиняються на 1-4 доби і більше, згідно з режимом радіаційного захисту і рішенням керівництва цивільної оборони.

 Зона Г — зона  надзвичайно небезпечного зараження.  На зовнішній межі зони Г  рівень радіації 800 Р/год, а доза  випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин — 4000Р. Роботи в зоні Г припиняються, населення укривається в сховищах і протирадіаційних укриттях і діє згідно з вказівками керівників ЦО, які передаються через штаби ЦО. Рівні радіації на зовнішніх і внутрішніх межах зон радіоактивного зараження взяті через одну годину після ядерного вибуху. Відомо, що процес безперервного розпаду радіоактивних речовин викликає спад рівнів радіації протягом певного часу. Особливо стрімко зменшується рівень радіації в першу годину після ядерного вибуху.

Місцевість вважається зараженою, якщо рівень радіації через  одну годину після вибуху становить: в мирний час — 0,2 Р/год, в воєнний  час — 0,5 Р/год.

 

 

 

 

 

 

4. Задача

В 10.00 20.07 на АЭС в районе населенного пункта Курчатов произошло разрушение 1 реактора типа РБМК-1000 с выбросом в окружающую среду 30% радиоактивных продуктов. Выполнить оценку радиационной обстановки на объекте - восточная окраина населенного пункта Большое Солдатское :

- определить зоны  радиоактивного заражения и нанести их на карту;

- определить время  начала выпадения радиоактивных  осадков на территории объекта;

- определить дозу  облучения персонала объекта  при работе в производственных цехах в течении 8 часовой смены и допустимую длительность работы персонала объекта на зараженной территории;

- определить время  ввода формирований для проведения  аварийно-спасательных работ на открытой местности;

- определить маршрут  и время начала вывода населения  из зоны заражения.

Время на оповещение и  сбор населения по сигналам ГО составляет 4 часа. Средняя скорость движения автомобильного транспорта по асфальтированной трассе составляет 50 км/ч, а по грунтовой дороге - 30 км/ч.

Метеорологические условия: Скорость ветра – 2 м/с, ветер северный 0⁰, облачность 6 баллов (облачно).

 

Решение:

а) Определение зон р/а заражения:

1.1. На карте наносим  объект аварии и от него  по направлению ветра (на юг) проводим направляющую линию.

1.2. По таблице 1.2 [1] определяем степень вертикальной устойчивости атмосферы – конвекция.

(время: 10.00 – день, скорость ветра V₁₀=2 м/с, облачность 6 баллов - облачно).

1.3. По таблице 1.3 [1] определяем скорость переноса переднего фронта зараженного воздуха м/с.

Для конвекции и скорости ветра V₁₀=2 м/с скорость переноса переднего фронта зараженного воздуха составляет 2 м/с.

 

1.4. По таблице 1.4 [1] определяем размеры зон заражения:

Выход активности, %	Индекс зоны	Тип реактора
		РМБК-1000
		Длина, км	Ширина, км	Площадь, км2
30	М	249	61,8	12100
30	А	62,6	12,1	595
30	Б	13,9	2,71	29,6
30	В	6,96	0,87	4,48

 

1.5. Наносим зоны р/а  заражения на карту в виде  правильных эллипсов,

границы зон наносятся  следующими цветами:

 зоны М (радиационной опасности) – красным,

 зоны А (умеренного заражения) – синим,

 зоны Б (сильного заражения) - зеленым,

 зоны В (опасного заражения) – коричневым,

 зоны Г (чрезвычайно опасного заражения) – черным.

 

1.6. По карте определяем, что объект находится в зоне А, а расстояние до объекта по оси следа распространения р/а облака R_х=39 км и до оси следа R_у=5 км.

 

 

 

 

 

б) Определение времени начала выпадения р/а осадков на территории объекта