Практика вирішення справ про захист прав споживачів

Практика вирішення справ про захист прав споживачів

Загалом практика вирішення справ про захист прав споживачів досить одноманітна та не надто поширена, що зумовлено низкою чинників:

– недостатньо  динамічний розвиток законодавства  про захист прав споживачів;

– загалом правильне  застосування судами першої інстанції  законодавства щодо споживчих прав;

– значна реальна  тривалість розгляду справ у судовій  системі України з формальним дотриманням термінів вирішення  справ, що, однак, нівелюється складною системою оскарження та виконання судових  рішень;

– правова необізнаність  населення, зокрема й брак достатньої підтримки освітніх і роз'яснювальних  заходів у царині споживчих прав;

– істотна кінцева  вартість юридичних послугу справах  про захист прав споживачів, недостатній  розвиток інститутів правової допомоги населенню.

Внаслідок таких  обставин судовий захист прав споживачів не посідає належне вагоме місце  в системі правових засобів із захисту прав споживачів, яке йому відведено згідно із законодавством. Поліпшення такої ситуації потребує докладного аналізу практики застосування судами України відповідного законодавства  задля виявлення окремих проблем  правозастосування. Судовий захист прав споживачів не посідає належне йому вагоме місце в системі правових засобів захисту прав споживачів через низку чинників, а саме недостатньо динамічний розвиток законодавства про захист прав споживачів; значну тривалість розгляду справ; труднощі виконання судових рішень; правову необізнаність населення; істотну кінцеву вартість юридичних послуг.

Категоріями справ  щодо захисту прав споживачів є:

1) відшкодування  збитків, заміна побутової техніки;

2) відшкодування  збитків, заміна автомобілів;

3) відшкодування  збитків, заподіяних наданням  неякісних послуг, зокрема з договорів  перевезення;

4) відшкодування  збитків, заподіяних постачанням  комунальних послуг неналежної  якості;

5) справи за  скаргами (адміністративними позовами) проти органів державної влади  й місцевого самоврядування стосовно  захисту справ споживачів.

Більшість спорів супроводжується вимогами про відшкодування  моральної шкоди, що переважно задовольняли суди, однак знижуючи суми відшкодування.

Основними проблемами в суддівському правозастосуванні  за розв'язання споживчих спорів є  встановлення реальних правовідносин  та належного нормативно-правового  регулювання, зокрема й спеціального, що має застосовуватися до спірних  правовідносин; розширення випадків присудження  моральної шкоди всупереч передбаченим законодавством обставинам та довільне встановлення й обмеження її розміру; помилкове встановлення відповідача  в справі; недостатня оцінка матеріалів справи та поверхове встановлення формальної істини, що призводить до упущення судами істотних обставин, помилкового встановлення правосуб'єктності сторін.

Набуття чинності новою редакцією закону «Про захист прав споживачів» спричинило структурні зміни в складі судового розгляду споживчих конфліктів - поширення  справ, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих повідомленням недостовірної  або неповної споживчої інформації, що позбавило покупця можливості використовувати товар відповідно до його цільового призначення або  з належною за придбання метою. Проблемним є застосування в суді Закону щодо дистанційних контрактів, оскільки це вимагатиме від суддів спеціальних  знань у галузі техніки та передання  інформації й застосування відповідних  експертиз, а отже, віддалення винесення  остаточного рішення в споживчих  справах