Порядок укладання зовнішньоекономічних договорів за законодавством України

Особливістю зовнішньоекономічних договорів (контрактів) вважається застосування міжнародних  термінів з урахуванням Міжнародних  правил тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС), розроблених Міжнародною  торгівельною палатою у 1936 році, основна мета яких— створити єдині і чіткі торгівельні правила по всьому світу.  вживання базисних умов постачання згідно Правилам ІНКОТЕРМС. І хоча самі Правила носять рекомендаційний характер,  але складаючи  договір (контракт), їх використання допомагає у тлумаченні того чи іншого терміну, та запобігає численним непорозумінням.

Не слід забувати при укладанні зовнішньоекономічних договорів про таку частину національного  законодавства, як міжнародні договори, зокрема про конвенції, які ратифікувала Україна, та міжнародні угоди, які Україна уклала з багатьма державами.  Адже статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких встановлена Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Механізм  укладання та виконання зовнішньоекономічних договорів на перший погляд дещо складний. Українські  законодавці намагаються адаптувати чинне законодавство до вимог міжнародного права, проте слід пам’ятати, правова система будь-якої країни є не ідеальною, має свої прогалини і колізії. Захист власних інтересів з урахуванням усіх можливих недоліків є прерогативою при укладанні будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту).