Поняття та види правочинів

Законодавче визначення правочину міститься в ст.202 ЦК, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству та моральним принципам суспільства, тобто фізичні та юридичні особи, повинні враховувати вимоги щодо здійснення цивільних прав, встановлених у ЦК та інших актах цивільного законодавства (див. коментар до ст.ст. 12, 215, 216, 228 ЦК). Метою даної роботи є дослідити характерні особливості і наслідки вчинення правочинів особами, які не досягли 14 років, обмеженими у дієздатності та недієздатними. При написанні даної праці використано наступні методи дослідження: наочності; узагальнення; об’єктивності; компаративізму.

Вступ.....................................................................................................................3
Розділ 1. Поняття та види правочину................................................................5
Розділ 2. Особливості вчинення правочинів особами, які не досягли 14 років...............................................................................................................12
Розділ 3.Вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.......................................................................................17
Розділ 4. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності........................................................................................................20
Розділ 5. Особливості вчинення правочину недієздатною фізичною особою................................................................................................................23
Висновок............................................................................................................26
Використана література....................................................................................28