Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2013 в 21:46, контрольная работа
Пенсії за інвалідністю є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян. Їх можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані у разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання.
Варіант 21.
Теоретична частина.
Пенсії за інвалідністю є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян. Їх можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані у разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання.
Пенсії за інвалідністю притаманні всі загальні риси, характерні для інших видів пенсій.
Пенсія за інвалідністю призначається на тривалий час чи безстроково особі, яка втратила працездатність, виплачується щомісячно у грошовій формі, залежить від заробітку інваліда, зумовлена трудовою діяльністю людини чи іншими причинами.
Підставою для призначення пенсії за інвалідністю на відміну від пенсій за віком є чітко виражена непрацездатність громадянина. Це означає, що пенсія за інвалідністю призначається лише після перевірки та оцінки медичним органом стану здоров'я та індивідуальної працездатності людини. Із встановленням інвалідності пов'язане виникнення права на пенсію.
Право на пенсію за інвалідністю забезпечується всім громадянам, які стали непрацездатними.
Законом установлено основну умову її призначення — інвалідність (інвалідність від лат. invalidus – безсилий, слабкий) означає нездатність людини працювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворювання або вродженого дефекту розвитку.
Розглядаючи інвалідність як категорію непрацездатності, слід підкреслити, що вона має законодавче визначення. Так, згідно із Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм чи уроджених дефектів, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.
Встановлення інвалідності проводять медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), функції яких регламентуються спеціальною Інструкцією «Про встановлення груп інвалідності», затвердженою Міністерством охорони здоров'я України та узгодженою з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991 р.
Законодавство про пенсійне страхування вирізняє два види інвалідності залежно від причин інвалідності:
а) пенсії за інвалідністю
внаслідок трудового каліцтва чи
професійного захворювання;
б) пенсії за інвалідністю внаслідок загального
захворювання (у тому числі не пов'язаного
з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи і виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх випадках, якщо настання інвалідності не зумовлене іншими причинами.
Для призначення пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання необхідний стаж.
Законом передбачено, що такий стаж не вимагається для осіб, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи чи після її припинення до досягнення 20 років. Цим особам пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Пенсії за інвалідністю
призначаються від дня
Інвалідам — чоловікам і жінкам, яки досягли
пенсійного віку, пенсії з інвалідності
призначаються довічно.
У разі зміни групи інвалідності пенсія у новому розмірі виплачується від дня зміни групи інвалідності.
Законодавством установлено особливі умови відновлення виплати пенсії у перервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з'явився до МСЕК на переогляд у призначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разі визнання його знову інвалідом відновлюється від дня припинення, але не більше, ніж на один місяць.
Стосовно пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання слід зазначити, що така пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Пенсія в разі втрати годувальника – це щомісячна виплата непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Сім’ї годувальника,
який помер від нещасного
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;
Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку - довічно.
На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.
Практична частина.
Так, Б. має право на пенсію з інвалідності. Згідно зі статтею 23 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788) та статтею 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) у разі настання інвалідності, яка призвела до повної або часткової втрати працездатності внаслідок загального захворювання (зокрема, каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства), трудового каліцтва або професійного захворювання та якщо є відповідний страховий стаж працівника-інваліда, повинна призначатися пенсія по інвалідності. Незалежно від того, коли саме настала інвалідність особи (в період виконання роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи), така пенсія призначається в обов’язковому порядку.
Пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (зокрема, каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) призначається за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі (п.2 ч.1. ст.9 Закону №1058).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058 на отримання пенсії по інвалідності мають право громадяни України, які є застрахованими особами, визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають потрібний для призначення такого виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 24 Закону №1788 та частиною 1 статті 31 Закону №1058 встановлює причину інвалідності, час її настання, групу інвалідності (їх є три) та строк, на який встановлюється інвалідність, медико-соціальні експертні комісії згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, та Положенням про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №757. Своєю чергою, пенсія по інвалідності особі-інваліду призначатиметься на весь строк встановлення інвалідності, а інвалідам-чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років - довічно (ст.34 Закону №1788 та ст. 34 Закону №1058).
Ні, не проводиться. Відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” та пункту 4² Прикінцевих положень цього Закону для призначення пенсії по І групі інвалідності, а також у період до 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності, в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом, або на день звернення за пенсією необхідно мати від 1 року до 10 років страхового стажу.
Для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, а також починаючи з 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності, на день звернення за пенсією, або в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом (чи в якому настала смерть годувальника), необхідно мати від 1 року до 14 років страхового стажу (статті 32, 36 та пункт 4² Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”). Перерахунок пенсій проводиться за тими пенсійними справами, які відповідають вимогам стажу згідно цього Закону.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Информация о работе Поняття пенсії по інвалідності. Медичні і правові критерії інвалідності