Підстави набуття права власності

7)  Знахідка — це виявлення речі, що вибула з володіння власника або іншої уповноваженої на володіння особи попри їх волю.

За ЦК 1963 р. у разі, коли особа, яка загубила річ, не з'являлася протягом шести місяців, знайдена річ безоплатно переходила у власність держави. ЦК 2003 р. регулює ці відносини на інших засадах, визначених його ст.ст.337-339.

Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути їм останню. Якщо особа, яка загубила річ, невідома, доля цієї речі та інші наслідки знахідки залежать від місця і обставин знайдення речі (ст.337 ЦК).

Право власності на загублену річ може виникати у того, хто її знайшов, або у територіальної громади.

Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування. Для цього необхідна наявність двох умов: а) не встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; б) власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявили про своє право на річ тому, хто її знайшов, міліції або органові місцевого самоврядування.

Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть до органу місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.

У спеціальному порядку виникає право власності на знайдені транспортні засоби. Вони передаються на зберігання міліції, про Що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації. Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені чи не заявлять про свої права на транспортний засіб, міліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу, остання переходить у власність територіальної громади, де знайдено транспортний засіб.

8)  Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності, відбувається шляхом відчуження майна, яке перебуває у державній чи комунальній власності, а також майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб (ст.345 ЦК).

Порядок проведення приватизації регулюється спеціальним законодавством, до якого належать закони: "Про приватизацію державного майна"; "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; "Про приватизаційні папери" та інші.

На думку деяких цивілістів, приватизація є похідним способом виникнення права власності, бо разом з майном до осіб, що приватизували майно, переходять відповідні права та обов'язки'.

На перший погляд, у таких випадках, дійсно, ніби маємо справу з переходом права власності від однієї особи (держави) до іншої, має місце зміна власника і форми власності.

Однак тут йдеться не про звичайний перехід права власності від одного власника до іншого, а відбувається "роздержавлення": фактично держава відмовляється від правомочностей, які вона мала як суб'єкт публічного права. І право приватної власності як таке вперше виникає у суб'єктів приватного права.

Це й дає підстави віднести приватизацію до первинних способів набуття права власності.

9)   Самочинне будівництво.  Такі дії можуть створити  право власності на самочинно зведені жилий будинок, будівлю, споруду, інше нерухоме майно у разі подальшого узаконення будівництва (за умови, що це не порушує права інших осіб) у встановленому законом порядку (чч.2, 5 ст.376 ЦК).

Висновок

              Законодавство України встановлює, що власник за своїм особистим розсудом володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; таким чином, право власності формується як сукупність трьох найголовніших правомочностей – права володіння, права користування та права розпоряджання. Ці правомочності виникають у власника одночасно з виникненням права власності, у сукупності, - яка в повному обсязі характеризує право власності і розкриває його зміст, - вони можуть належати лише власникові і нікому іншому. Проте, окремо кожне з цих прав може належати й третім особам: орендаторові, наймачеві, іншим особам, які здійснюють ці права лише за згодою власника. Правомочності власника щодо належного йому майна здійснюються ним незалежно від волі й бажання інших осіб і обмежуються лише законом. Хоча слід зауважити, що й власник не може здійснювати своє суб¢єктивне право на шкоду іншим особам.

              До первісних способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності, переробки речі, володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку, вилучення безгосподарно утримуваних пам¢яток історії

та культури, безхазяйне майно, знахідка. Скарб, бездоглядні тварини та худоба.

Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм власності (наприклад, виробництво, переробка речей, плоди й доходи); але є й способи, притаманні лише державній власності: націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку або пам¢яток історії та культури,

скарб.

Список використаної літератури

1.      Конституція України. - К.: Українська Правнича Фундація, 1998.

2.      Цивільний кодекс України. - К.: Атіка, 2003. - 416 с.

3.      Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. із змінами та доповненнями / Матеріали сайту ВР України: www.rada.kiev.ua.

4.      Цивільне право. Загальна частина: Навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів / За ред. Професорів О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової. - К.: Вен турі, 1995. - 416 с.

5.      Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К.: Вентури, 1995. - 328 с.

6.      Право власності в Україні / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К., 2000. - С.137-157, 472-499.

7.      Рубаник В.Є. Інститут права власності в Україні: історико-правове дослідження.  -- Харків, 2002.

13