Функції та юридичні властивості Конституції України, їх загальна характеристика

     3. Важливою юридичною властивістю  Конституції України є її стабільність, яка забезпечується особливим,  ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ XIII Конституції встановлює досить складну процедуру зміни Конституції України, яка пов'язана з тим, що, по-перше,.вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157), по-друге, Конституція України взагалі не може бути змінена з настанням певних обставин - в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157), по-третє, положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми народного волевиявлення, порядок зміни Конституції України можуть бути змінені лише всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України, по-четверте, зміни до інших положень Конституції України вносяться Верховною Радою України двома третинами голосів від її конституційного складу.

     4. До юридичних властивостей Конституції  України можна також віднести пряму дію її норм, що згідно з ч. 3 ст. 8 Конституції України означає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

     5. Юридичною властивістю Конституції  України є особливий правовий  захист, який має на меті забезпечення  дотримання конституційних положень, захист від порушень як «знизу» - фізичними і юридичними особами, так і «згори» - різними гілками державної влади. В той же час захист Конституції України може здійснюватися лише правовими засобами. Вони передбачають застосування органами державної влади, посадовими особами з метою дотримання Конституції України форм і методів діяльності в рамках наданої компетенції. Конституції деяких держав (наприклад, Словаччини, ФРН) передбачають можливість застосування і неправових засобів захисту, закріплюючи право народу чинити опір неконституційній владі, але їх застосування можливе лише в надзвичайних ситуаціях.

     Правовий  захист Конституції України здійснюють:

     1. Вищі органи державної влади:  Президент України, Верховна Рада  України, Кабінет Міністрів України. Так, наприклад, згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України (ч. 2 ст. 102), Верховна Рада України усуває Президента України з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (п. 10 ст. 85) та здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13 ст. 85), Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України (п. 1 ст. 116) тощо.

     2. Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та місцеві органи виконавчої влади.

     3. Орган конституційної юрисдикції (Конституційний Суд України), який  є основним, визначальним елементом  системи правових засобів захисту Конституції України. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

     4. Збройні Сили України, на яких  покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості (ч. 2 ст. 17 Конституції України).

     5. Громадяни України. Активні форми  охорони Конституції України  громадянами передбачені в її  тексті. Так, ст. 55 встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

     Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. 

     3. Основні функції конституції України 

     Соціальне призначення Конституції України, її місце і роль у правовій системі  України означені в її функціях - основних напрямах впливу на суспільні відносини.

     Функції Конституції відображають найголовніші шляхи її впливу на розвиток держави  і суспільства в сучасних умовах національного відродження України. Функції охоплюють і фактично поширюються на всі ті сфери суспільних відносин, які врегульовані Конституцією і охоплюються її змістом.

     Конституції визначають залежно від різних критеріїв  і підстав. їх можна пов'язувати  з функціями держави. Залежно  від суспільного призначення  конституції визначають соціальні  функції, які поділяють, у свою чергу, на юридичні та політичні. Ці функції порівняно однорідні і цілеспрямовані. Так, у юридичній функції знаходять своє вираження (втілення) конституційні основи права і правової системи в цілому. У політичній функції відображаються конституційні основи політики та політичної системи. 

     3.1. Установча функція 

     Конституція встановлює основні політико-правові інститути держави і суспільства, визначає основи правового статусу громадян, систему і структуру законодавчої, виконавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування та ін.

     Суть  цієї функції полягає в тому, що конституція, з'являючись у результаті корінних змін у житті суспільства, стає політико-правовою основою його розвитку на наступному історичному  етапі. Слово "установча" необхідно  розуміти в тім змісті, що конституція або закріплює те, що вже існує як результат діянь людей, або створює передумови для зовсім нових суспільних відносин, що дозріли в суспільстві, але не здатних виникати, поки не буде для них необхідної правової бази, що із прийняттям конституції і засновується. Таким чином, установчі початки конституцій можуть виявлятися і стосовно суспільної (політичної) системи в цілому, і стосовно конкретних державно-правових інститутів і установ.

     Установча функція спрямована на здійснення первинного юридичного оформлення найважливіших соціально-економічних і політичних інститутів суспільства. За допомогою установчих норм визначається устрій держави, впроваджуються в життя передусім політичні та управлінські структури, різноманітні інститути демократії, закріплюється система державних органів, визначаються їх повноваження.

     Роль  установчої функції Конституції, таким  чином, полягає в тому, що вона встановлює найважливіші інститути суспільства  і держави, визначає їх спрямованість. 

     3.2. Організаторська функція 

     Дана  функція конституції полягає  в тім, що вона не тільки оформляє досягнуте  і ставить нові задачі перед суспільством і державою, але й стимулює політичну  активність, націлює державні органи і суспільні об'єднання, усіх громадян на діяльність у дусі нового основного закону. Інакше кажучи, після прийняття конституції не повинне бути такого положення, що про неї відразу забули, а люди жили б і діяли в колишньому стилі, начебто б її і не було. Конституцію треба виконувати, і відповідні орієнтування, а також механізми повинні утримуватися в самій конституції.

     Важливе організуюче значення має сам  факт прийняття нової конституції. Здавалося б, багато чого з того, що вона відображає, вже існує в  житті, закріплювалося попередніми  нормативними актами, у тому числі і внесенням виправлень у раніше діючий основний закон. І все-таки поява нової конституції є чинником мобілізуючого значення для суспільства, державних органів.

     Крім  того, слід враховувати й те, що конституція  є документом прямої дії - це найчастіше підкреслюється в самому її тексті. І її організуючий початок полягає в тому, що багато суспільних відносин можуть виникати безпосередньо на базі конституції.

     Ця  функція Конституції полягає  в тому, що вона стимулює подальший  розвиток суспільних відносин, містить у собі положення програмного характеру, є базою розвитку прогресивних політико-правових процесів. 

     3.3. Зовнішньополітична функція 

     Зовнішньополітична  функція конституції полягає  в тому, що основний закон звернений  не тільки до внутрішнього життя країни, воно одночасно є фундаментом зовнішньополітичної діяльності держави. Це може бути виражено включенням у конституцію спеціальних глав про зовнішню політику й оборону. Наша Конституція не просто виходить з миролюбної зовнішньої політики держави, прагнення до співробітництва і добросусідства, але й проголошує загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України складовою частиною її правової системи.

     Інші  держави і народи за змістом Конституції  можуть робити висновки про рівень демократизму держави. Конституція — своєрідний «паспорт» держави, її конституційного устрою.

     Крім  того, зовнішньополітична функція Конституції  нашої країни складається також  в тім, що за межами держави вона служить і як важливе інформаційне джерело. Конституція дає уявлення людям інших країн, а також державам і міжнародним організаціям про наш суспільно-політичний лад, структуру держави, конституційні основи регіональної і національної політики, статус особистості в Україні і т.д. Ознайомившись з тим, які параметри соціально-економічної і політичної системи закладені в нашій Конституції, закордонний світ отримує уявлення про можливі перспективи розвитку країни. Не будемо закривати очі на те, що конституційні декларації і реальні кроки - не завжди те саме. І проте, зрозуміти без Конституції сутність держави неможливо.

     Політична функція Конституції України  полягає в тому, що вона визначає належність влади в країні народу, основи державного і суспільного  устрою, внутрішньої і зовнішньої політики тощо.  

     3.4. Ідеологічна функція 

     І хоча ідеологічна функція конституції  може полягати в закріпленні постулатів якогось політичного навчання в  якості пануючих, така функція також  властива для нашої Конституції. Такими були всі попередні радянські  конституції. Так, не просто правовим актом, але і типовим документом наукового комунізму була Конституція СРСР 1977р. Вона виходила з побудови всього життя в країні на постулатах теорії і практики соціалістичного і комуністичного будівництва, а в преамбулі Конституції утримувалася характеристика існуючої в країні суспільної системи як розвитого соціалізму. От такий варіант ідеологічного призначення конституції і виключає тепер наш Основний Закон 1996р.

     Однак в іншому плані конституція просто не може не бути ідеологічним документом. Адже практично кожне її слово, усі закріплені в конституції інститути виражають бачення бажаної соціально-політичної системи країни.

     Ця  функція виявляється в тому, що в Конституції України містяться  важливі ідеї політичної еліти. Як головний закон держави і суспільства Конституція закріплює основоположні цінності (демократія, суверенітет народу, права людини і громадянина тощо), виконує важливу роль стосовно державних і самоврядних інституцій, громадян і посадових осіб, орієнтує їх на виконання законів, шанування закріплених у них цінностей. 

     3.5. Юридична функція 

     Конституція України є Основним Законом держави, базою системи національного  права. Вона встановлює основоположні  правові приписи, які є визначальними  для інших галузей права. Оскільки норми Конституції мають найвищу юридичну силу, то вона забезпечує впорядкованість і необхідне правове регулювання суспільних відносин з допомогою взаємозв'язаних і внутрішньо супідпорядкованих нормативних актів держави.

     Суть  цієї функції конституції полягає в тім, що вона:

     - стає основою нових правовий  системи і правопорядку в країні (або нового етапу в їхньому  розвитку, якщо вони існують і  в принципі зберігаються);

     - сама регулює суспільні відносини  і як документ прямої дії  може бути вихідним ґрунтом  для їхнього виникнення;

     - дає імпульс розвитку законодавства і прийняттю великого масиву нових нормативних юридичних актів, що втілюють загальні ідеї й окремі положення конституції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     Важливим  етапом в українському державотворенні, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття Верховною Радою 28 червня 1996р. нової Конституції України, яка являє собою Основний Закон нашої держави, що створює підґрунтя для подальшого розвитку правотворчого процесу в нашій країні.

     Прийняття Основного Закону нашої держави - це визначна подія в її історії, у житті її народу. Прийнята Верховною Радою України Конституція є історичною віхою в утвердженні державної суверенності України. Разом з тим сьогодення вимагає глибокого її осмислення з тим, щоб позитив Основного Закону оптимально використовувався і спрямовувався у прогресивне русло процесів державотворення. Тим більше, що Конституція у деяких її положеннях неоднозначне сприймається різними політичними силами та верствами суспільства. Говорячи про це ми не можемо забувати, що якою б не була Конституція, вона не може передбачити всіх проблем, які поставить перед нею життя у перехідний період.