Формування і розвиток ДРП в Україні

Також, в системі показників визначається динаміка їх 
зміни, як дозволяє відстсжуватп діяльність органів влади по 
забезпеченню виконання поставлених завдань за певний 
період за допомогою державного програмування, різнострокового планування, програмно-цільового способу, засобів нормування. директивних рішень тощо.

Загальний результат у  такому вішалку може бути отриманий  у вигляді відповідей "повністю відповідає","в основному відповідає", "частково (тією чи іншою мірою) відповідає, є задовільною", "в основному не відповідає, не є задовільною", "повністю не відповідає, не є задовільною" критеріям оптнмальності.

Оцінка діяльності органів  влади може проводитися як для 
окремого регіону, так і для всіх регіонів. В останньому випадку, дана оцінка може носити рейтинговий характер, коли підсумки дослідження представляються у вигляді розрахованих за окремою методикою рейтингів, присвоєних кожномурегіону за результатами проведеного дослідження.

В якості інформаційної бази для дослідження використовуються дані регіональної статистики Державного комітету статистики України, регіональних органів статистики. Центрального органу з питань економічної політики, міністерстві відомств України, соціологічних опитувань, інших офіційних джерел.

Процес підготовки та проведення розрахунків передбачає 
використання системи показників, які характеризують результати, досягнуті у звітному періоді. Перелік показників може уточнюватися та коригуватися залежновід актуальності того чи іншого показника в певніш період часу. Розрахунок первинних показників передбачає накопичення результатів 
щодо кожного показника за звітний період, які визначаються в 
конкретних кількісних оцінках. Похідні показники розраховуються відношенням первинних показників до аналогічних показників за відповідний період минулого року або ж іншого визначеного проміжку часу (квартал, п'ятиріччя, місяць тощо). При здійсненні оцінки діяльності органів влади розглядається сукупність виробнпчо-екоиомічніїх, фінансових та 
інших факторів, розвиток інфраструктури регіонів, споживання населенням товарів і послуг, у т.ч. - безоплатних. Ключовим моментом нрп цьому с оцінка є забезпечення населення соціальними нормативами, диференційованими відповідносистемної групи даного регіону.

Аналізу підлягає економічна база галузей та регіонів, параметри зростання економіки, обсяги інвестицій, стан основних фондів та демографічна ситуація, інші показники. Оцінка здійснюється за допомогою комплексного аналізу наявної статистичної інформації показників розвитку кожної галузі та регіону. До аналізу можуть залучатися соціологічні опитування населення та суб'єктів господарювання регіону, які мають 
репрезентативний характер і об'єктивно висвітлюють ступень 
задоволення населення регіону діями місцевої влади.

Ключовим питанням у механізмі регіональної політики є 
формування і розподіл фінансових ресурсів між державними і місцевими бюджетами.Прицьомумаютьбутивизначеніоптимальні пропорції між центральними і місцевими органами фінансування відповідних економічних програм. Важливу роль в стимулюванні економічного розвитку регіонів повинні відігравати позабюджетні фонди, зокрема: фонд сприяння підприємництву, фонд соціального захисту населення та 
інші. їх формування повинно здійснюватись за рахунок місцевих лотерей, випуску місцевих облігації!, приватизації комунального майна тощо.

В механізмі реалізації регіональної економічної політики 
важливу роль мають відігравати заходи, які спрямовані на 
формування та розвиток місцевих та регіональних ринків 
праці, товарів та послуг, цінних паперів тощо, тобто - фінансово-економічні важелі розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Висновок

 

Проаналізувавши основні  проблеми та недоліки інституційного забезпечення реалізації державної  регіональної політики, зазначимо наявність  в Україні інституційної невпорядкованості  розробки і реалізації державної  регіональної політики, несформованість  ефективного механізму взаємовідносин центру з регіонами та регіонів між  собою. Проблема інституційного забезпечення державної регіональної політики на регіональному і місцевому рівнях пов’язана з незавершеністю формування на цих рівнях системи державного управління і місцевого самоврядування. За такої ситуації держава зобов’язана посилити увагу до питань регіональної політики, створити дієву систему інституцій, які б могли працювати на забезпечення сталого розвитку окремих територій. Специфіку перетворення регіонального управління на сучасному етапі визначає показова тенденція до використання все більшої кількості різновидів організаційних нововведень на рівні основної ланки управління регіоном (сьогодні це місцеві державні адміністрації), запровадження нових структурних підрозділів, допоміжних структур, широкої розмаїтості сфер і способів їхнього впливу. Суб’єкт управління намагається якомога більше відповідати об’єкту. Це підтверджує висновок, що в кожному регіоні вдосконалення систем управління має бути досить специфічним, враховувати конкретні умови функціонування та розвитку. Отже, в управлінні регіоном і його поділу має враховуватися відповідна переорієнтація від типізації використовуваних форм і методів управління до їхнього різноманіття та дієвості.

Дослідження засвідчило, що за сучасних умов глибоких ринкових перетворень  управління територіальним розвитком  стає ключовою ланкою механізму державного управління, що формується під впливом  багатьох факторів, певна сукупність яких створює підвалини його теоретичних  засад і посилення регіональних і місцевих впливів. Проте існують  проблеми управління розвитком територій, зумовлені складним взаємопроникненням природних, просторових, економічних, політичних і соціальних суперечностей, що пов’язано зі значною неоднорідністю територій країни та великою поліструктурністю територіальної організації влади. При цьому

спостерігаються протиріччя та конфлікти інтересів між зацікавленістю учасників місцевого розвитку та фактичною компетенцією органів  виконавчої влади та органів місцевого  самоврядування, задоволенням територіальної громади в управлінських послугах і можливостями щодо забезпечення їхньої якості тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Л.Г.Чернюк , Д.В.Клиновий. Розміщення продуктивних сил України. Навчальний посібник. – Київ.: ЦУЛ, - 2002. - 382 с.

2. Клиновий, Д.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України : навчальний посібник / Д. В. Клиновий, Т. В. Пепа ; Мін-во освіти і науки України. - К. : ЦУЛ, 2006. - 728 с.

3. Ковалевский, В.В. Размещение  производительных сил: курс лекций / В. В. Ковалевский, Е. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенов. - К.: Знання-Прес, 2002. - 405с.

4. Лишиленко, В.І. Розміщення  продуктивних сил і регіональна  економіка : навчальний посібник / В. І. Лишиленко. - К. : ЦНЛ, 2006. - 325 с.

5. Розміщення продуктивних  сил і регіональна економіка : навчальний посібник / ред., Є. П. Качан. - К. : Юридична книга, 2005. - 704 с.

6. Розміщення продуктивних  сил і регіональна економіка:  навчальний посібник / М. І. Долішній [и др.] ; Мін-во освіти і науки  України, Нац. ун-т "Львівська  політехніка". - Львів : Львівська  політехніка, 2003. - 256 с. 

7. Розміщення продуктивних  сил і регіональна економіка  : підручник / Мін-во освіти і  науки України, Київський нац.  економічний ун-т ; ред. С. І.  Дорогунцов. - К. : КНЕУ, 2005. - 988 с.

8. Розміщення продуктивних  сил і регіональна економіка  : підручник / Мін-во освіти і  науки України, ДВНЗ "КНЕУ ім. Вадима Гетьмана" ; ред. С. І. Дорогунцов. - 2-ге вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2007. - 992 с.

9. Сазонець, І.Л. Розміщення  продуктивних сил : навчальний  посібник / І. Л. Сазонець, В. В.  Джинджоян, О. О. Чубар ; Мін-во  освіти і науки України. - К. : ЦНЛ, 2006. - 320 с. 

10. Стадницький, Ю.І. Розміщення  продуктивних сил (теоретичні  основи) : навчальний посібник / Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. - К. : Знання, 2008. - 351 с.

11. Стеченко, Д.М. Розміщення  продуктивних сил і регіоналістика : підручник / Д. М. Стеченко. - К. : Вікар, 2002. - 396 с.