Договір про патронат

У пункті 3 статті 255 СК вихователеві надано право процесуального представництва, відповідно до чого він має право  звертатися до різних органів з відповідними заявами (наприклад, про призначення пенсії). Він має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину, про повернення її майна, відшкодування завданої шкоди тощо.

Згідно зі ст. 247 СК дитина, над якою встановлено опіку або  піклування, має право на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника. Цьому праву кореспондується обов'язок опікуна (піклувальника) проживати разом з підопічним. Враховуючи, що згідно з п. 3 ст. 3 СК права члена сім'ї має одинока особа – опікун (піклувальник) має право вибору – поселити дитину в оселю, де він проживає, або поселитись на житлову площу підопічного. Цей вибір залежить від багатьох чинників – наявності в опікуна (піклувальника) інших членів сім'ї, рівня забезпеченості його сім'ї житлом, наявності житла в підопічного тощо. Роздільне проживання опікуна й підопічного орган опіки і піклування може допустити лише як виняток, коли воно не може негативно позначитись на вихованні дитини. При вирішенні спорів про місце проживання підопічного необхідно враховувати правило, зазначене в п. 3 ст. 160 СК про вибір неповнолітнім місця свого проживання.

Підопічний має право на піклування з боку опікуна (піклувальника). Здійснюючи це право підопічного, опікун (піклувальник) зобов'язаний не тільки створювати належні побутові умови підопічному, але й забезпечувати догляд за ним з тим, щоб він не вчиняв дій на шкоду собі й іншим, дбати про стан його здоров'я.

Підопічний має право на забезпечення йому умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до його людської гідності. Забезпечуючи це право опікуни (піклувальники) повинні піклуватися про фізичний розвиток підопічного, дбати про його навчання в школі та інших навчальних закладах, про підготовку його до суспільне корисної праці.

Опікун (піклувальник) зобов'язаний виховувати підопічного в дусі любові до Батьківщини, чесності, правдивості, моральної чистоти, ставитись з повагою до його людської гідності. Опікун (піклувальник) має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

За підопічним зберігається право користування житлом, в якому він проживав до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла підопічний має право на його отримання позачергово. Це право підопічного забезпечується органами опіки і піклування в порядку, передбаченому п. 6.1–6.5 Правил опіки та піклування.

Суть цього права в  наступному:

– при поверненні дитини, позбавленої батьківського піклування, від опікуна у разі відсутності у неї житла житлове приміщення надається їй позачергово. До надання їй житлового приміщення для постійного проживання дитина повинна бути влаштована у гуртожиток або забезпечена іншим упорядкованим житлом;

– квартири, у яких мешкають тільки неповнолітні, позбавлені батьківського  піклування, можуть бути передані їм у власність;

– приватизоване житлове  приміщення може бути передане опікуном (піклувальником) з дозволу органу опіки і піклування в оренду на підставі відповідного договору.

Опікуни (піклувальники) несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів  дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання опікунських обов'язків відповідно до закону.

Згідно ст. 253 СК на передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити. У статті 253 СК конкретизована норма частини другої статті 12 Конвенції про права дитини та частини першої статті 171 СК, за якою дитина має право на те, щоби бути вислуха-ною посадовими особами з питань, які стосуються її особисто.

Якщо дитина відповідно до віку та розумового розвитку усвідомлює факт її передання у сім'ю патронатного вихователя, вона має дати на це згоду.

Відповідно до ст. 171 СК:

1. Дитина має право  на те, щоб бути вислуханою  батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

2. Дитина, яка може висловити  свою думку, має бути вислухана  при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

3. Суд має право постановити  рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Конвенція про права дитини у статті 12 зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати  власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятися  належна увага згідно з її віком  та зрілістю.

Стаття 12 Конвенції про  права дитини звучить:

1. Держави-учасниці забезпечують  дитині, здатній сформулювати власні  погляди, право вільно висловлювати  ці погляди з усіх питань, що  торкаються дитини, причому поглядам  дитини приділяється належна  увага згідно з її віком  і зрілістю.

2. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість  бути заслуханою в ході будь-якого  судового чи адміністративного  розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.) суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

У частині другій статті 171 СК перечисленні категорії спорів між батьками щодо дитини, при розгляді яких має бути вислухана її думка. Ними є спори про виховання дитини, визначення (зміна) місця її проживання, про позбавлення батьківських прав, про поновлення батьківських прав, а також спори щодо управління майном дитини.

На вимогу одного з батьків  або самої дитини вона має бути вислухана й при розгляді інших  спорів, які стосуються її інтересів.

Необхідність згоди дитини на усиновлення передбачена статтею 218 СК. За ініціативою суду, заявника або самої дитини вона може бути вислухана і при розгляді заяви  про усиновлення. Думка дитини має  бути вислухана батьками при вчиненні ними дій щодо управління її майном (стаття 174 СК).

Вислухати (заслухати) дитину та врахувати її думку – це різні речі. Сімейний кодекс зобов'язує посадову особу вислухати дитину. Із права дитини на повагу випливає висновок про те, що думка дитини має бути вислухана з повагою і врахована настільки, наскільки це відповідає її найвищим інтересам.

За ст. 254 СК за виховання  дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.

Договір про патронат – це відплатний сімейний договір. Плата за виконання патронатним вихователем своїх обов'язків за договором має бути, як правило, щомісячною.

Розмір плати має визначитися у договорі з урахуванням віку, стану здоров'я дитини та інших обставин, які мають істотне значення. Однак плата за виховання, обслуговування дитини, тобто за виконану роботу та надані послуги, і кошти на утримання дитини – це різні речі.

Припинення договору про  патронат

Згідно ст. 256 Сімейного кодексу України :

1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

До призначення дитині нового вихователя або передання  дитини іншій особі, навчальному  закладові, закладові охорони здоров'я  або соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину.

2. Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.

Таким чином, у разі досягнення дитиною повноліття договір про патронат припиняється у зв'язку із досягненням своєї мети, тобто в зв'язку з його виконанням. Договір про патронат припиняється у разі появи матері, батька і повернення їм дитини.

Договір буде припинений у разі смерті патронатного вихователя. Оскільки цей договір нерозривно пов'язаний з конкретною особою, він має особистий характер, тому правонаступництво тут неможливе.

Якщо патронатним вихователем  була записана у договорі лише дружина, а фактично обов'язки здійснювалися  не лише нею, а й її чоловіком, смерть дружини не є підставою для припинення договору. Однак чоловікові доведеться зініціювати внесення до тексту договору відповідних змін, інакше він може зіткнутися з цілою низкою проблем .

У частині першій статті 256 СК передбачена можливість відмови  від договору вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадцять років, без зазначення наявних для цього причин. Отже, небажання когось із них – достатня підстава для припинення договору.

Незалежно від кого надійшла відмова, умови договору мають виконуватися до влаштування дитини.

Серед тих, кому надано право  односторонньо відмовитися від  договору, немає органу опіки та піклування. І це не випадково: дитина, взята у сім'ю, не може знову отримати статус позбавленої батьківського піклування.

У частині другій статті 256 СК сторонам надано право розірвати  договір за взаємною згодою. Договір про патронат може бути розірваний за позовом органу опіки та піклування на підставі рішення суду у разі невиконання вихователем своїх обов'язків.

Орган опіки та піклування має право вимагати розірвання договору, якщо вихователь несумлінно ставиться до виконання своїх обов'язків або якщо у його сім'ї хтось захворів на тяжку інфекційну хворобу і це становить небезпеку для здоров'я дитини.

За позовом органу опіки  та піклування договір може бути розірвано і тоді, коли між дитиною та вихователем склалися такі стосунки, які виключають можливість спільного проживання та належного виховання дитини.

Завдання № 1

 

Кольцова після смерті рідної сестри, узяла до себе її 2-у річну доньку Дашу. Батько дівчинки не заперечував проти цього. Коли Даші виконалось 5 років, Кольцова звернулася в орган опіки і піклування за порадою. Вона дуже прив’язалася до дівчинки,та називає її мамою. Батько Даші за весь цей час ніякої уваги дочці не приділяв, матеріально не допомогав, переїхав в інше місто,оженився. У Кольцової є чоловік, з яким вона полягає у зареєстрованому шлюбі, але спільно вони не проживають вже більш 4х років. Кольцова питала,чи зможе вона удочерити дівчинку без узгодження з чоловіком, що для цього треба та хто це питання повинен вирішувати?

Дайте кваліфіковану відповідь.

 

Так, Кольцова може удочерити  дівчинку без узгодження з чоловіком  згідно з ч. 2 ст. 220 Сімейного кодексу  України, яка говорить : усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя,  якщо він визнаний безвісно відсутнім,  недієздатним,  а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. У випадку Кольцової, не проживання спільно з чоловіком більш 4х років є,я вважаю, обставиною,яка має істотне значення.Це питання вирішує суд. Якщо суд не визнає цю обставину, то Кольцовій буде потрібна письмова згода її чоловіка , засвідчена нотаріально (ч.1 ст. 220 СКУ).

Також по цій справі не потрібна згода батька дівчинки згідно з ч.2 ст. 219 СКУ : Усиновлення  дитини  може   бути   проведено   без   згоди повнолітніх  батьків,  якщо  судом буде встановлено,  що вони,  не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних  причин,  не проявляють   щодо  неї  батьківської  турботи  та  піклування,  не виховують та не утримують її.

Завдання № 2

    Б. пред’явив позов до суду про стягнення з Н. аліментів на зміст вказавши,що Н.,є його падчеркою,він її виховував,зараз одержує невелику пенсію,оскільки засобів для існування йому недостатньо,а Н. матеріально забезпечена,її діти повнолітні,він просить стягнути в його користь аліменти.У судовому засіданні Н. пояснила,що Б. дійсно є її вітчимом і до заміжжя Н. вони проживали однією сім’єю,проте Н. відмовилася визнати позов,пояснивши що Б.,ніколи про неї не піклувався,часто без жодних причин жорстоко бив її і вона вимушена була ховатися у людей,що сусіди готові підтвердити це в судовому засіданні.

У якому розмірі можно  стягувати аліменти на користь повнолітніх  членів сім’ї з родичів? Які умови  необхідні для позитивного вирішення  питання про стягнення аліментів  на користь родичів? Дайте оцінку доводам сторін і вирішите суперечку.

 

Відповідно до ст. 272 Сімейного  кодексу України розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.