Авторський договір

9. Імпорт примірників творів. Ввезення  з-за кордону примірників творів  для їх розповсюдження в Україні  може мати місце лише за  дозволом автора чи його правонаступників. Це правило має силу і тоді, коли твір за кордоном був  виданий чи розтиражований з  дозволу автора чи його правонаступників.

10. Включення творів як складових  частин до збірників, антологій,  енциклопедій тощо може мати  місце лише за дозволом автора  чи його правонаступників [15, ст. 147].

РОЗДІЛ 2. АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР  В УКРАЇНІ

2.1 Особливості і види  договірних відносин у галузі  реалізації результатів творчої  діяльності

Основною правовою формою використання творів науки, літератури і мистецтва  є цивільно-правові договори, які  дістали назву авторських договорів.

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється відповідно до статті 29 Закону України  «Про авторське право і суміжні  права» на підставі авторського договору.

За авторським договором автор  зобов'язаний створити відповідно до договору і передати замовлений твір або передати готовий твір для використання, а  користувач зобов'язаний використати  або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк  і виплатити автору встановлену  договором винагороду [6, ст. 33].

Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються певними  особливостями. Передусім суб'єктами вказаних договорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їхні правонаступники, а з іншого боку, як правило, певна організація, яка  за родом своєї діяльності може використати  твір обумовленим у договорі способом. Правонаступниками можуть бути спадкоємці та інші особи, яким автор передав  право використання твору. Це, наприклад, законні представники автора -- батьки або опікуни і піклувальники, якщо з будь-яких причин сам автор  не може скористатися своїм правом на використання твору. Як уже зазначалося, здатність до творчої діяльності не збігається з цивільно-правовою дієздатністю. Нерідко авторами можуть бути неповнолітні і навіть малолітні.

Якщо на боці автора виступають дві  або більше осіб (співавтори, кілька спадкоємців або інші правонаступники), то для укладання договору необхідна  згода усіх цих суб'єктів, незалежно  від того, яка частка авторської винагороди їм належить. Без такої  згоди твір не можна використовувати. Вказані особи можуть доручити ведення  переговорів, підписання договору, а  інколи й подальшу роботу з автором  комусь одному з них. Проте таке доручення  має бути оформлене письмово, воно становить частину авторського  договору.

При укладенні авторського договору з кількома співавторами слід з'ясувати  характер співавторства -- роздільний чи неподільний. У першому випадку  в договорі може бути зазначено авторство  окремих співавторів. Проте в  усіх випадках колективного твору укладається  один авторський договір.

У випадку використання кількох  колективних творів на кожний з них  укладається окремий авторський договір. Наприклад, з співавторами слів пісні -- один договір, а з співавторами музики -- другий договір. У даному випадку  це окремі види творів, а не співавторство.

Автор може передати право на використання свого твору як на території України, так і за рубежем будь-яким громадянам і юридичним особам, у тому числі  й іноземним. У більшості випадків контрагентами авторів (співавторів  та їхніх правонаступників), як правило, виступають юридичні особи -- державні, громадські, кооперативні та інші організації, які можуть використовувати твір у той чи інший спосіб. Проте  в деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і громадяни, наприклад, замовник у договорі художнього замовлення. Будь-який громадянин може укласти  договір з художником або скульптором  про створення такого твору. Проте у видавничих, постановочних, сценарних та деяких інших авторських договорах контрагентами авторів виступають юридичні особи [20, ст. 294].

Авторські договори з іноземними авторами укладаються за участю Державного агентства  України з авторських і суміжних прав.

Важливою особливістю авторських договорів є те, що об'єктами (предметами) їх виступають нематеріальні блага -- твори науки, літератури чи мистецтва. Вони стають об'єктом договору за однієї умови, якщо вони виражені в такій  об'єктивній формі, яка дає змогу  відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом  авторського договору можуть бути твори, вже створені на момент укладення  договору, а також твори, які автор (співавтори) зобов'язується створити і передати для використання.

Важливою творчою ознакою об'єкта договірних відносин є новизна твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і в формі викладу  нового змісту, або тільки у формі  викладу вже відомого змісту.

Авторський договір повинен  бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не передбачено  інше. Письмова форма не обов'язкова для договорів про опублікування  творів у періодичних виданнях та енциклопедичних словниках [20, ст. 296].

Авторські договори можуть бути двох типів:

а) авторський договір на передавання  твору для використання;

б) авторський ліцензійний договір.

За авторським договором на передавання  твору для використання автор  або правонаступник передає чи автор  зобов'язується створити і в установлений договором строк передати твір організації  для використання обумовленим за договором способом, а організація  зобов'язується здійснити або почати це використання в установлений договором  строк, а також сплатити авторові або його правонаступнику винагороду, крім випадків, зазначених у законі.

За авторським ліцензійним договором  автор або його правонаступник надає  організації право використати  твір, у тому числі шляхом перекладу  іншою мовою або переробки  в обумовлених договором межах  і на визначений строк. Організація  зобов'язана сплатити винагороду за надання цього права.

Як видно з наведеного, законодавець не проводить чіткого розмежування між цими типами договорів. Практика склалася таким чином, що за авторським ліцензійним договором автор  надає організації право використати  твір для перекладу іншою мовою  або для переробки одного виду твору на інший. Зокрема, за цим договором  розповідний твір може бути перероблений на драматичний або на сценарій і, навпаки, сценарний чи драматичний  твір може бути перероблений на розповідний.

2.2 Поняття і види авторських  договорів

Авторський договір -- це консесуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом [20, ст. 301].

Договір двосторонній, оскільки кожна  із сторін наділена певними правами  і обов'язками.

Існують конкретні види авторських договорів про передавання твору  для використання: договір про  видання або перевидання твору  в оригіналі (видавничий договір); договір про депонування рукопису; договір про публічне виконання неопублікованого твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договір -- це один з  видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору -- виданням і розповсюдженням  твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом  так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видання літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають комерційні видавничі договори, за якими видання  літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в  умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.

Умови окремих різновидів видавничих договорів багато в чому збігаються, але вони й істотно відрізняються  один від одного характером свого  предмета. Так, при виданні літературних творів предмет договору визначається видом літератури, її жанром, призначенням. Поданий рукопис має відповідати  погодженій заявці, плану, навчальній програмі (для навчальної літератури), обумовленому обсягу. Предмет видавничого  договору на видання творів образотворчого мистецтва визначається назвою, темою, сюжетом, видом роботи, її розміром, технікою виконання тощо. Видання  музичних творів здійснюється шляхом передавання видавництву нот  у вигляді клавіру, партитури [20, ст. 304].

Видавничий договір може бути укладений  на готовий твір і на твір, який буде створено у майбутньому. Цей останній договір називається ще договором  замовлення (літературного або художнього).

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання  на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузькоспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором організація  за погодженням з автором передає  належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформаційному органу, який зобов'язаний безплатно  зберігати оригінал і здійснювати  інформацію про нього шляхом публікації реферату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх зацікавлених осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Найчастіше на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і симпозіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно видавати друкарським способом.

Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами  договору виступають, з одного боку, автор -- творець сценічного твору  або його правонаступники, а з  іншого -- видовищний заклад (постановник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. За цим договором автор  передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу  драматичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний  твір, а заклад-постановник зобов'язується здійснити в межах обумовленого договором або законом строку постановку і публічне виконання  твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: одноразової  винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором  автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сценарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений договором строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір -- літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим  договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в  обумовлений договором строк  твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язаний виплатити автору погоджену  винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особливість  вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право  замовника -- він може це зробити, а  може і не робити.

Предметом договору художнього замовлення є твір образотворчого мистецтва. Це твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образотворчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науково-технічного прогресу обумовлюють появу нових  об'єктів авторського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й  те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором [20, ст. 305].

Договір про використання в промисловості  неопублікованого твору декоративно-прикладного  мистецтва. Законодавство не визначає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного  мистецтва. Є тільки приблизний перелік  таких творів, які можуть бути предметом  вказаного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і вирізняються оригінальними художньо-естетичними властивостями. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою середовища і людини. До цієї категорії відносять серветки, килими, хустки, одяг, взуття; вироби з шкіри, кісток, пластмаси; іграшки, значки, сувеніри; вироби з скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

Особливістю вказаного договору є  те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій  основі. Отже, за цим договором автор  передає або зобов'язується створити і передати неопублікований твір декоративно-прикладного мистецтва  підприємству, яке зобов'язується випустити  його у світ на промисловій основі. Твір повинен бути придатним для  використання в промисловості і  відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Визнання твору об'єктом  декоративно-прикладного мистецтва, і, отже, його придатності для використання в промисловості здійснюють спеціалісти (художні ради).