Авторське право

Авторське право.

1.Об’єкти та суб’єкти  авторського права

2.Твори, які не є  об’єктом авторського права

3.Особисті немайнові та  майнові права автора.

4.Використання твору за  згодою та без згоди автора (правомірне використання).

5.Співавторство, строк  чинності майнових прав на  твір

 

1.Відповідно до ст.433 ЦК об'єктами АП є твори, а саме: літературні та художні твори (письмові, усні, сценічні та музичні твори; твори живопису, архітектури, скульптури тощо; фотографічні твори; ілюстрації, карти та ін. твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, аранжування та ін. переробки літературних або художніх творів; збірки творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;); комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; ін. твори. Об'єктами АП є твори без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. АП і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного.

 Відчуження матеріального  об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження АП, і навпаки. Законом визначено перелік творів, які, в силу свого змісту, не є об'єктами АП. Відповідно до ст.434 до таких творів належать: акти органів держ. влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення), а також їх офіційні переклади; держ. символи Укр., грошові знаки, емблеми, затверджені органами держ. влади; повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації; ін. твори, встановлені законом. Первинним суб'єктом АП є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фіз. особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами АП є також ін. фіз. та юр. особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

 У разі, якщо твір створюють спільній творчій праці кілька авторів, то має місце співавторство. АП на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо її може бути використано незалежно від інших частин цього твору. Кожен із співавторів зберігає своє АП на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Відносини між співавторами може бути визначено договором. Якщо такого договору немає, АП на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

 

 

2. Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права

1. Не є об'єктами  авторського права:

1) акти органів державної  влади та органів місцевого  самоврядування (закони, укази, постанови,  рішення тощо), а також їх офіційні переклади; 2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; 3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації; 4) інші твори, встановлені законом.

Коло об'єктів авторського  права значно конкретизується прямою вказівкою в законі на твори, які  не є об'єктами авторського права, хоча за своєю суттю та ознаками їм подібні (вони об'єктивовані та є  результатом інтелектуальної діяльності людини).Так, не є об'єктами авторського права:

1) акти органів державної  влади та органів місцевого  самоврядування (закони, укази, постанови,  рішення тощо), а також їх офіційні переклади; 2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3) повідомлення про новини  дня або інші факти, що мають  характер звичайної прес-інформації.Наведений перелік об'єктів, на які не поширюються норми авторського права, не є вичерпним. Цей перелік може доповнюватись положеннями іншими законів. Зокрема, в Законі України "Про авторське право і суміжні права" додатково встановлено, що неохоронюваними в авторському праві є:

1) твори народної творчості  (фольклор);

2) видані органами державної  влади у межах їх повноважень  офіційні документи політичного,  законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

3) державні нагороди; символи  і знаки органів державної  влади, Збройних Сил України  та інших військових формувань;  символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій. Разом з тим, проекти офіційних символів і знаків до їх затвердження розглядаються як твори;

4) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

 

 

3. Статья 14. Особисті немайнові права автора

1. Автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого  авторства шляхом зазначення  належним чином імені автора  на творі і його примірниках  і за будь-якого публічного  використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім,  зазначати і вимагати зазначення  псевдоніма замість справжнього  імені автора на творі і  його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження  цілісності твору і протидіяти  будь-якому перекрученню, спотворенню  чи іншій зміні твору або  будь-якому іншому посяганню на  твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

2. Особисті немайнові  права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Статья 15. Майнові права автора

1. До майнових прав  автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору  іншими особами.

 

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське  право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями  статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

2. Виключне право на  використання твору автором (чи  іншою особою, яка має авторське  право) дозволяє йому використовувати  твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має  авторське право) на дозвіл  чи заборону використання твору  іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації,  аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий  найм і (або) комерційний прокат  після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників  творів.

Цей перелік не є вичерпним.

4. Виключні права авторів  на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

5. За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього  Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

6. Обмеження майнових  прав, встановлені статтями 21-25 цього  Закону, здійснюються за умови,  що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

7. Якщо примірники правомірно  опублікованого твору законним  чином введені у цивільний  обіг шляхом їх першого продажу  в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий наймчи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.

 

4. Стаття 443. Використання твору за згодою автора

1. Використання твору  здійснюється лише за згодою  автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Коментар:

За змістом коментована  стаття нерозривно пов'язана з нормами цього Кодексу та інших законів України, які встановлюють та забезпечують реалізацію суб'єктивного майнового авторського права дозволяти використання твору (зокрема, це ст. 440 ЦК України), а також регламентують режим здійснення права на використання твору (ст. 441 ЦК України). Використання твору здійснюється лише за згодою автора.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами  на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного вільного використання твору без згоди автора.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися  на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором  про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати  твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За авторським договором  про передачу невиключного права  на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право  використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського  права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору.

Випадки правомірного використання твору без згоди автора передбачені  у ст. 444 ЦК України та в Законі України "Про авторське право  та суміжні права".

Стаття 444. Випадки  правомірного використання твору без згоди автора

1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно  опублікованого твору або як  ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у  судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

2. Особа, яка  використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

 

           5. Статья 13. Співавторство