Тонування та колорування волосся. Причини неякісного фарбування

РЕФЕРАТ

на тему:

Тонування та колорування волосся.

Причини неякісного фарбування

Тонування та колорування волосся.

Вершиною майстерності у фарбуванні волосся справедливо вва-жається тонування та колорування. Сьогодні завдяки вдосконален-ню звичних процесів однотонного фарбування, технологій мелірування та блондування досягаються чисті природні кольори, волоссю надаються природні відтінки, живий блиск. Застосування двох і біль-ше кольорів, їх різних відтінків характеризує сучасний колірний ди-зайн у перукарській справі, зумовлює безмежність стильових рішень і варіантів зачісок Колірний «бум» на початку нового тисячоліття з поєднанням контрастних І сумісних, яскравих І «глухих», теплих І хо-лодних кольорів, вишуканості та ексцентричності у фарбуванні своїм виникненням завдячує саме бурхливому розвитку й упровадженню нових технологій тонування та колорування волосся (рис 9.12).

 

 

Рис 9.12 Зачіски із застосуванням колорування волосся

Під тонуванням розуміють процес фарбування волосся в різні тони одного кольору та зі зміною тональності в межах однієї глиби-ни кольору.

Для тонування підбираю І ь відтінки барвника одного кольору. Кольорова відтінкова гама може бути різноманітною.

Тонування може бути первинним і повторним процесом. Повтор-не тонування можна розціниш як зміну тональності кольору волосся порівняно з кольором попереднього фарбування.

Тонування можна здійснити на всій масі волосся, на окремих зонах або для отримання різної тональності волосся вздовж одного пасма.

Якщо тонування пасма волосся виконують із поступовим пере-ходом від темного тону біля коренів до світлого тону на кіпцях, таку операцію називають розтягуванням кольору.

Колорування у перукарській практиці визначається як фарбу-вання волосся у більш ніж два кольори. Техніка колорування перед-бачає використання готових до застосування барвників різних відтінків і кольорів однієї фірми-виробника.

Існують різні послідовності технології виконання колорування. Серед них виділяють декілька принципових підходів, які дають у кінцевому результаті різні ефекти.

1. Барвники, різні за кольором, наносять на волосся по черзі, ок-ремо один від одного, з розривом у часі, потрібним для витримки барвника.

2.  Барвники наносять на окремі пасма волосся або волосся різних зон, ізолюють один від одного, але хімічна реакція відбу-вається одночасно.

3. Барвники наносять на пасма по черзі з подальшим змішуван-ням на волоссі вздовж усього пасма або на різній його довжині.

Кольори можуть підбиратися контрастними, яскравими або більш спокійними, близькими за насиченістю.

Частину волосся можна залишити натурального кольору, засто-сувати чергування фарбованих і натуральних за кольором пасом. Волосся окремих зон або деякі широкі пасма фарбують у різні ко-льори.

Кольори також урізноманітнюють вздовж одного пасма Кольо-ровий ефект створюють завдяки комбінації варіантів розподілу волосся проділами різної спрямованості — горизонтальними, вер-тикальними, діагональними, зигзагоподібними або за певними схемами. Пасма дія фарбування відділяють різної ширини, «што-панням» парами або блоками (рис 9.15). Залежно від того, чи допу-скається змішування барвників різних кольорів, чи їх необхідно Ізолювати один від одного або створити бар'єр, який забезпечить різницю в яскравості кольору в процесі колорування застосовують фольгу, моделювальну плівку, термопапір

 

Рис 9 15 Робочі моменти колорування.

Побудова формули кольору. Під час консультації з клієнтом та обстеження стану волосся з'ясовують складові (глибину і тон) натурального й наявного косметичного кольорів. Спираючись на теорію кольорів, їх співвідношення, взаємонейтралізацію, на-лежність до теплих і холодних кольорів, а також природу впливу пігментів   меланіну на колір волосся, визначають, які кольори формують очікуваний (новий) косметичний колір, який корек-тор у вигляді мікстону потрібен для отримання кінцевого ре-зультату.

Підібрати необхідні за кольором (номером) барвники допомагають фарб-карти фірм-виробників. Окрім індексації кольорів барвни-ків, фірми в пакеті інформації пропонують відомості про можливість кожного барвника освітлювати (і в яких межах) той чи інший за гли-биною колір, що важливо враховувати при колоруванні.

Бажаного результату в тонуванні та колоруванні перукареві допомагають досягти:

1) знання з теорії кольорів;

2) відомості про вплив різних типів пігменту меланіну та їх співвідношень на природний (натуральний) колір волосся лю-дини;

3) знання матуючих і посилюючих властивостей мікстонів — ко-ректорів кольору;

4) правильне визначення натурального та косметичного кольо-ру волосся клієнта перед наданням послуг;

5) детальна консультація з клієнтом, з'ясування побажань, ста-ну здоров'я, відомостей про попередні фарбування тощо;

6) уміння аналізувати отриману інформацію для правильного вибору барвників, досягнення очікуваного результату, тобто ство-рення формули нового косметичного кольору;

7) практичні навички та досвід з виконання фарбування;

8) якісні апробовані барвники;

9) пристосування — фольга, моделювальна плівка, термопапір.

Способи колорування волосся: сучасні техніки

Завдяки різноманітним сучасним методам і технікам можна підкреслити особливість креативних стрижок, виділити деякі ню-анси зачіски.

Колорування із застосуванням зигзагоподібних проділів.

1 -й спосіб:

1. Волосяний покрив голови розділяють зигзагом на дві зони (потиличну та лобно-тім'яну) від лівої задньої частини вушної раковини до правої або на рівні брів (рис. 9.16 а);

2.  На волосся потиличної зони наносять фарбу темнішого кольору від коренів на всю довжину пасма;

3. Фольгу, яка за розміром відповідає довжині волосся, скла-дають неглибокою гармошкою та підкладають під волосся нижче проділу, закріплюють затискачами. Окремі пасма розміщують у загли-бинах фольги, наносять на них барвник (рис. 9.16 б);

 

Рис. 9.16. Колорування із застосуванням зигзагоподібного проділу

(1-й спосіб)

2-й спосіб:

1. Зигзагоподібний проділ виконують на тім'яній зоні від сере-дини чола до маківки (рис. 9.17 а);

2. З  кожної  секції  проділу послідовно відчісують пасма для фарбування в різні кольори — чим ширше пасмо, тим більший кольо-ровий контраст можна створити (рис. 9.176);

3. Під пасмо, якнайближче до коренів, підкладають фольгу. На па-смо наносять фарбувальну суміш, покривають його ще одним листком фольги, щоб ізолювати волосся від контакту з фарбою сусідніх пасом (рис. 9.17 б, г).

Рис. 9.17. Колорування методом «зигзаг» (2-й спосіб)

3-й спосіб:

1. Зигзагоподібний проділ завширшки 3-5 см відчісують навкруг голови вздовж крайової лінії росту волосся (рис. 9.18 а). Відчесане пасмо розміщують на фольгу наносять фарбувальну суміш, на один-два тони темнішу за волосся верхньої ділянки голови (рис. 9.18 6, в, г). Оброблене фар-бою пасмо загортають у фольгу;

2. Фарбу основ-ного кольору нано-сять на волосся верхньої ділянки (рис. 9.18 й).

Аналогічно можна виконати декілька проді-лів, паралельних першому, і застосувати інші відтінки.

Рис. 9.18. Фарбування волосся за зигзагоподібним проділом

(3-й спосіб)

Радіальний метод колорування. Використання радіальних проділів дозволяє досягти незвичайного зорового ефекту та гри кольорів. Волосся тім'яної зони відділяють від потиличної та скро-невих (рис. 9.19 а). Потім волосся потиличної зони тонують обра-ним відтінком і закривають фольгою (рис. 9.19 б, в).

Рис. 9.19. Колорування волосся радіальним методом

Починаючи від маківки, волосся тім'яної зони розділяють радіальними проділами   на відстані 1,5-2 см один від одного. Волосся відділених пасом фарбують із чергуванням кольорів (рис. 9.19г).

Метод «кільця-равлики». Цим методом можна скористатися для тонування пасом волосся в 3-4 кольори і більше, якщо довжина волосся досягає плечей. Розташування кольорових пасом визна-чається за бажанням. Чергування кольорів може бути різним; у ре-зультаті за один сеанс отримують спектральне тонування волосся.

Кількість пензликів для роботи залежить від кількості кольорів застосованих препаратів. Волосся перед тонуванням поділяють на квадрати 2x2 або 3x3 см. Фарбою обробляють волосся спочатку на маківці та тім'ї, поступово спускаючись до нижніх квадратів. Вод-ночас чергують кольори фарби. Пасмо кожного квадрата обробля-ють на долоні фарбувальним розчином, злегка скручують у джгу-тик і викладають равликом на голові (рис. 9.20). Щоб волосся кра-ще утримувалося в кільцях-равликах, його закріплюють пластмасо-вими затискачами. Далі у виконанні цього методу дотримуються технології, як при звичайному фарбуванні.

 

Рис. 9.20. Фарбування методом «кільця-равлики»

Техніка колорування завитого волосся. Процес колорування за цією технікою передбачає нанесення різних за тоном барвників вздовж пасом волосся: перше пасмо — біля коренів світліше, до кінців темніше, друге — навпаки. Потім відділяють тонкі пасма; накручують їх на палець і фіксують затискачами.

Завитки різних ярусів розміщуються один на одному, що посилює колір на кінцях пасом і створює ефект глибини кольору.

Техніка «акварелі». При застосуванні техніки «акварелі» багатомірна структура кольору створюється з різних відтінків, поступо-во переходить від тону до тону на різних пасмах волосся; або декілька тонів фарби наносяться вздовж пасма з плавним перехо-дом одного відтінку в інший.

Техніка «кольорової мозаїки». Ефект кольорової мозаїки досягається за допомогою трафаретів (рис. 9.22) і нагадує орна-менти стародавніх ци-вілізацій. Візерунки наносяться на різні шари волосся, чим створюється вра-ження глибокого внут-рішнього фарбування всього об'єму волосся, щоразу різного залежно від обраного варіанта укладання.

Рис. 9.22 Нанесення фарби за допомогою трафаретів

Причини неякісного фарбування.

На результат фарбування, який не задовольняє перукаря і клієнта через недостатнє профарбування, нестійкість барвника або отриман-ня іншого, ніж очікуваний, кольору, можуть вплинути певні чинники.

1. Недотримання технологій виконання послуги.

2. Використання неякісних барвників.

3. Недостатня кількість барвника, нанесеного на волосся.

4. Завелика кількість нанесеного барвника або несвоєчасне роз-поділення барвника по всій довжині волосся.

5. Застосування окисника недостатньої концентрації.

6. Перевищення концентрації окисника.

7. Неправильно визначена пропорція компонентів фарбуваль-ної суміші — окисника, мікстону й барвника.

8. Недостатній час витримування барвника.

9. Перетриманий барвника на волоссі.

10. Недостатня нейтралізація окисника та стабілізація барвника.

11. Неточно дібраний відтінок, мікстон.

12. Занадто сильний матуючий барвник, мікстон.

13. Незадовільне самопочуття, загальний стан здоров'я клієнта.

14. Нехтування станом і структурою волосся.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветров А. Парикмахер - стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. - 2003. - №4. - С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.

4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.

5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.

6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.

7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.: Академия, 2002.

8. Куприянова И.   Н. Современные прически: женские, мужские, дет-ские. — М.: Эксмапресс, 2002.

9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. — Ростов-на-Дону: Март, 2002.

10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.

11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.

12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.

13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое посо-бие. - К.: 1990.

14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.

15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.

16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. — 2004. - №5.- С. 38-39.

17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы, 2002.

18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.- С. 48-50.

19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.

20. «Зеркало моды». - К.: - 1999-2004.