Історія виникнення синтетичних лікарських препаратів

Історія виникнення синтетичних  лікарських препаратів

Спочатку  це були відвари і настої трав, природні бальзами, пізніше було відкрито цілющу дію багатьох мінеральних речовин. У стародавньому Єгипті знали сім чистих металів, удосконалили керамічне виробництва й технології. Виготовлення скла. Єгиптяни відкрили нашатир.

В ХІ столітті в Італії з виноградного вина був виділений винний (етиловий) спирт. Його фізіологічну дію на організм було виявлено дуже швидко, і спочатку його використовували як таємний лікувальний засіб . Нині у медичній практиці етиловий спирт застосовується переважно для виготовлення настоянок і як зовнішній дезинфікуючий засіб.

Аптекарська справа в Європі була широко розвинута  вже в часи Парацельса. Аж до ХІХ століття в аптеках не тільки виготовляли й продавали ліки, а й створювали нові лікарські препарати.

Багато  видатних вчених – хіміків створювали лікарські препарати або добували їх з природної сировини. Серед  них можна назвати О.П. Воскресенського, М.М. Зініна, Ю.Ф. Фріцше.

Незважаючи  на досягнення хіміків, розвинутої хімічної промисловості більшість препаратів до 1917 року ввозились із-за границі.

Фармацевтичну продукцію в Росії в помітних кількостях вперше почали випускати в Москві у 1862 році “Лабораторія аптекарських препаратів”. Пізніше в Петербурзі був відкритий завод лікарських заготівель. На цих підприємствах виготовляли танін, різні неорганічні медичні препарати – сульфати натрію та магнію, сулему, перекис водню.

В цей час створюються Всесоюзно-науково-дослідні хіміко-фармацевтичні інститути (ВНДХФІ) в Москві (1920), пізніше такі інститути були створені в Ленінграді, Харкові, Києві. Тбілісі.

Йод, нині є в кожній домашній аптеці, а до 1917 року весь йод ввозили  з Італії. Франції, де його добували з попелу морських водоростей. А  тепер йод добувають з нафтових вод. З 1932 року імпорт йоду було припинено.

Успіхи  експериментальної хімії і хімічного  виробництва дозволяли вирішити цю проблему так, у 1832 році німецьким  вченим Юстусом Лібіхом був запропонований хлоралгідрат – синтетичний снодійний  засіб. За ним одржали фенацетин, антипірин т інші синтетичні засоби. Кількість їх швидко росте.

Підраховано, що якщо за два століття – ХVІІ і  ХVІІІ – вченим вдалось відкрити біля 10 ефективних ліків, то тільки за другу половину ХІХ століття таких засобів відкривали по 2-3 щорічно.

Аспірин 

Аспірин — це одне з найбільш відомих  і часто застосовуються синтетичний  медичних препаратів. Воно було створене в 1897 році в одній з лабораторій німецької фабрики Байєр. До цих пір невідомо, який з хіміків став винахідником аспірину: двоє лаборантів сперечалися півстоліття, але так і не змогли з'ясувати це питання. У багатьох джерелом творцем ліки називають Артура Айхенгрюна. Другий претендент на звання творця ліки — Фелікс Хоффманн.  

Дана речовина мало два серйозні недоліки: по-перше, воно володіло огидним смаком, по-друге, шкодило людському шлунку. Таким чином, створення аспірину — це дійсно видатне досягнення в галузі медицини. Німецькі хіміки змінили властивості саліцилової кислоти і змогли позбутися від двох істотних проблем. 

Препарат отримав офіційну назву  «ацетил-саліцилова кислота».

Ацетилсаліцилова кислота (аспірин) — безбарвні голчасті кристали монокліничної структури, у чистому вигляді без запаху, але у вологому середовищі (наприклад при контакті з повітрям) набуває запаху оцтової кислоти. Хімік Джон Вейн досліджував механізми дії цих ліків, за що отримав Нобелівську премію в 1982 році. Дослідження проводяться і сьогодні: щорічно на тему застосування ацетил-саліцилової кислоти виходить безліч наукових статей.