Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Декабря 2011 в 17:59, шпаргалка
всё по органической химии
1.Органі́чна хі́мія — один з найважливіших розділів хімії, який вивчає структуру та властивостіорганічних сполук. Органічними називають сполуки вуглецю з іншими елементами. Здатністьвуглецю з'єднуватися з більшістю елементів і утворювати молекули різного складу і будови обумовлює різноманіття органічних сполук .Органічна хімія - галузь науки, яка займається розробленням методів синтезу та вивченням будови, властивостей, реакційної здатності органічних сполук різних класів. Основна мета досліджень в О.х. — розвиток методів синтезу, встановлення залежності фізичних та хімічних властивостей органічних сполук від їх будови, вивчення нових типів і механізмів органічних реакцій.
До органічних сполук належать не тільки природні речовини, які отримуються при розвитку рослин, або в результаті життєдіяльності тварин, але і багато штучно отриманих в лабораторії речовин. Однією з важливих особливостей органічних сполук є характер зв’язків між атомами в їх молекулах. У переважній більшості випадків ці зв’язки мають яскраво виражений ковалентний характер. Тому органічні сполуки, як правило, не дисоціюють на іони і порівняно повільно взаємодіють один з одним. Інша характерна риса органічних сполук полягає в їхній схильності піддаватися при нагріванні без доступу повітря глибоким змінам, в результаті котрих утворюються нові речовини, які мають абсолютно інші властивості. Якщо ж вести нагрівання при доступі повітря або у присутності окисників, то органічні речовини згорають, причому вуглець і водень що входять до їх складу цілком перетворюються на двоокис вуглецю і воду, а азот звичайно виділяється у вільному стані. відомо дуже багато органічних сполук, які мають однаковий склад і однакову молекулярною вагу, але абсолютно різні фізичні і навіть хімічні властивості. Це явище, широко поширене серед органічних сполук, одержало назву ізомерії, а речовини, що відповідають одній і тій же молекулярній формулі, але відрізняються за своїми властивостями, називаються ізомерами. відомо дуже багато органічних сполук, які мають однаковий склад і однакову молекулярною вагу, але абсолютно різні фізичні і навіть хімічні властивості.
11. Каучук — це еластичний матеріал, який має велике народногосподарське значення. З нього дістають гуму. Каучук іде на виготовлення покришок і камер для коліс літаків, автомобілів і велосипедів. Його застосовують для електроізоляції, виробництва промислових товарів і медичних
приладів. Натуральний (природний) каучук був відомий ще індійцям доколумбівської Америки, який вони добували з соку південноамериканського дерева гевеї. Каучук — тверда речовина, до складу якої, як показав аналіз, входять два елементи: вуглець і водень. Отже, натуральний каучук е високомолекулярною ненасиченою сполукою складу (C5H8)n Натуральний каучук — полімер ізопрену. Вироби з каучуку в спеку розм'якшуються і стають липкими, а на морозі — жорсткими й крихкими. Ці недоліки усуваються, якщо каучук вступає в реакцію з сіркою і перетворюється на гуму. Процес відбувається при нагріванні і називається вулканізацією. У результаті багаторічних пошуків російському вченому С. В. Лебедєву (1874—1934 pp.) вдалося синтезувати каучук. Для цього він з етилового спирту каталітичним способом добував бутадієн а потім проводив його полімеризацію за наявності каталізатора — металічного натрію . Каучук здобув назву бутадієновий». Промислове виробництво такого каучуку було здійснене вперше у 1932 р.
Етиленгліко́ль — (C2H4(OH)2) органічна сполука, найпростіший двоатомний спирт; густа безбарвна рідина; рідкий абсорбентвологи із природного газу (С2Н6О2). Застосовують у виробництві синтетичних смол, штучного волокна, як антифриз тощо. Етиленгліколь (гліколь; 1,2-діоксіетан; 1,2-етандіол), HO-CH2-CH2-OH — найпростіший представник поліолів (багатоатомних спиртів). У очищеному вигляді є прозорою безбарвною рідина злегка маслянистої консистенції. Не має запаху і володіє солодкуватим смаком. Токсичний. Попадання етиленгліколю, або його розчинів всередину організму людини може призвести до незворотних змін в організмі і до летального результату[1]. Як компонент автомобільних антифризів і гальмівних рідин, Як розчинник фарбувальних речовин; При виробництві конденсаторів
17.Фено́л (оксибензол, стара назва — карболова кислота) C6H5OH — органічні сполуки, в молекулах яких, гідроксильні групи сполучені безпосередньо з бензольним кільцем. Фенол називають карболовою кислотою, хоча це дуже слабка кислота. Фенол утворює безбарвні призматичні кристали, що розовіють при зберіганні на повітрі. При температурі 65,3 °С фенол змішується з водою в будь-яких співвідношеннях. Нижче цієї температури при розчиненні фенолу у воді утворюється два шари: фенолова і водна фази. . Горіння 2 С6H5OH + 14O2--12CO2 + 6H2O
2. Взаємодія з лужними
металлами Якісна реакція на фенол
- взаємодія з розчином FeCl3 з утворенням
сполуки фіолетового ольоруС6H5OH+FeCl3→(C6H5O)3Fe+
З нього виготовляють
Для виробництва медичних препаратів (аспірин,ксероформом, Орасепт)
20.Кетонами називаються сполуки, в молекулах яких міститься група атомів >С = О, пов’язана з двома вуглеводневими радикалами. Карбонільна група >С = О присутня в молекулах альдегідів, що зумовлює схожість хімічних властивостей альдегідів і кетонів. Проте схожість не є повною, оскільки в молекулах альдегідів один із зв’язків карбонільною групою витрачається на з’єднання з воднем, а в молекулах кетону обидва зв’язки йдуть на з’єднання з вуглеводневими радикалами. Це позначається, зокрема, на тому, що кетони окиснюються значно важче, ніж альдегіди, і не є такими енергійними відновниками, як альдегіди. У практичному плані найбільш важливим з кетонів є диметилкетон, або ацетон.
Назва | Формула | ||
Диметилкетон, ацетон | CH3COCH3 | ||
Метилетилкетон (бутанон) | CH3CH2COCH3 | ||
Диетилкетон | CH3CH2COCH2CH3 | ||
Ацетофенон | |||
Бензофенон | |||
Циклогексанон | |||
Диацетил | CH3COCOCH3 | ||
Ацетилацетон | CH3COCH2COCH3 | ||
Парабензохінон |
К. — це рідкі чи тверді
речовини з характерним запахом, розчинні
в органічних розчинниках. Нижчі аліфатичні
К. змішуються з водою. За природою вуглеводневих
радикалів К. поділяють на аліфатичні (насичені
та ненасичені), аліциклічні, ароматичні,
гетероциклічні та змішані. За замісниковою
номенклатурою назви К. утворюють від назв
відповідних вуглеводнів з тією ж кількістю
атомів карбону в головному ланцюзі (враховуючи
кетогрупу), додаючи суфікс -он- та позначаючи
цифрою положення кетогрупи. Часто для назв
К. користуються радикало-функціональною
та тривіальною номенклатурами. Відповідно
до радикало-функціональної номенклатури
радикали, з якими пов’язана кетогрупа,
називають в алфавітному порядку, додаючи
слово «кетон». Вони вступають у реакції
приєднання, заміщення, конденсації. К.
менш реакційноздатні, ніж альдегіди,
приєднують нуклеофіли а карбонільною
групою не так легко, як альдегіди. Реакцію
з NaHSO3 з утворенням гідросульфітних
похідних використовують для якісного
визначення, виділення та очищення К., які
містять групу
К. використовують як розчинники, екстрагенти,
21.Карбонові кислоти —
це органічні сполуки, до складу молекул
яких входитькарбоксильна функціональна
група: –
Насичені одноосновні карбонові кислоти
містять одну карбоксильну групу й ординарні
карбон-карбонові зв’язки. У результаті
взаємного впливу атомів у карбоксильній
групі: — зв’язок С=О міцніший, ніж в альдегідній
групі; — зв’язок O–H менш міцний, ніж
у спиртах; — атом Гідрогену більш
рухливий і реакційноздатний. Міжнародні
систематичні назви карбонових кислот
утворюються від назв відповідних вуглеводнів
із додаванням закінчення -ова і слова кислота.
Наприклад, метанова кислота. Загальна
формула насичених одноосновних карбонових
кислот
або
. Ізомерія карбонових кислот зумовлена
зміною будови карбонового скелета. Ізомери
утворюються у кислот з більш ніж чотирма
атомами Карбону, починаючи з бутанової
кислоти. Нумерація атомів Карбону починається
з Карбону, що входить до складу карбоксильної
групи. Наприклад:
22.Вітаміни -- речовини,
необхідні для життєдіяльності організму..
Було зрозуміло, що в натуральних продуктах
містяться якісь речовини, що підтримують
життєдіяльність організму. Через 30 років
ці речовини було названо вітамінами. Тепер
вивчено багато вітамінів, їх значення
для організму, хімічну природу, способи
визначення їх вмісту в харчових продуктах.
Вітаміни позначаються латинськими літерами
-- А, В, С, В. Одні вітаміни розчиняються
у воді (В1, В2, С, РР), інші -- в жирах
(А і В). ВІТАМІН С (аскорбінова кислота)
має велике значення для організму. Він
запобігає виникненню цинги, підвищує
витривалість і опірність організму до
різних інфекційних захворювань. Вітамін
С у великій кількості міститься в свіжих
овочах, ягодах, фруктах, зелені (салат,
цибуля, картопля, капуста, редиска та
ін.). Вміст вітаміну С в овочевих стравах
може змінюватись залежно від способу
приготування їжі (він руйнується під
дією кисню повітря при нагріванні).
ВІТАМІНИ ГРУПИ В розчиняються у воді.
Добре вивчені вітаміни В1 (тіамін), В2 (рибофлавін)
і РР (нікотинова кислота). ВІТАМІН В1 міститься
в злаках, бобових, у житньому і пшеничному
(грубого помолу) хлібі, в свинячому і курячому
м'ясі. ВІТАМІН В2 сприяє кращому засвоєнню
їжі, поліпшує зір. Він міститься у печінці,
нирках, молоці, яєчному жовтку. ВІТАМІН
В2. Його застосовують при захворюваннях,
які супроводяться м'язовими судорогами,
а також дають у першу половину вагітності
при блюванні. Цей вітамін міститься у
печінці та деяких інших внутрішніх органах
тварин, а також у дріжджах. ВІТАМІН
В12. Нестача цього вітаміну спричиняє
молоров'я. ВІТАМІН РР позитивно впливає
на стан нервової системи, шлунково-кишкового
тракту, запобігає захворюванню на подагру.
ВІТАМІН А розчиняється в жирах. Джерелом
його є печінка тварин (особливо риб), риб'ячий
жир, яєчний жовток, молочні жири. Крім
цього, зелені частини рослин (щавель,
салат, шпинат) містять особливу речовину
-- каротин, з якого в печінці утворюється
активний вітамін А.Цей вітамін потрібний
в організмі для правильної роботи органа
зору, він захищає від цілого ряду захворювань
(курячої сліпоти, ксерофтальмії, зниження
зору, катару дихальних шляхів). ВІТАМІН
В відіграв важливу роль у формуванні
кісткової системи у дітей, регулюючи
відкладання в ній кальцію та фосфору.
Цей вітамін запобігає захворюванню на
рахіт. Організм людини одержує вітамін
В у молочному жирі, яєчному жовтку, печінці
(головним чином риб), риб'ячому жирі. Вітамін
може утворюватися в організмі людини
під впливом ультрафіолетового проміння
з особливої речовини -- ергостерину, яка
міститься в шкірі. Тепер риб'ячий жир
збагачують вітаміном В. Вітамінізований
риб'ячий жир можна вживати тільки за призначенням
лікаря. Надмірне вживання риб'ячого жиру
може завдати шкоди. ВІТАМІН D запобігає
виникненню виразки шлунка, міститься
в капусті. Потреба різних груп людей у
вітамінах неоднакова. Вона залежить від
віку, характеру праці, кліматичних умов.
Для дорослої людини потрібно 50 мг вітаміну
С на добу. Однак при посиленій розумовій
і фізичній праці, при вагітності і годуванні
немовляти, під час роботи в умовах високої
температури або зниженого атмосферного
тиску добова потреба у вітаміні С може
досягати до 100 мг. Добова потреба дорослої
людини у вітаміні ВІ становить 2-4 мг. Вітамін
В3 необхідний для нормальної діяльності
нервової і серцево-судинної систем.
Нікотинової кислоти потрібно 17--20 мг на
добу. Звичайне змішане харчування, в яке
входять продукти тваринного і рослинного
походження, компенсує витрату цього вітаміну.
Протягом доби здорова людина повинна
вживати 2 мг вітаміну А.