Успішні бізнесмени та їх істоія успіху

Пожертвування Рокфеллера за його життя перевищили $500 млн. З них  близько $80 млн одержав Чиказький  університет, не менше $100 млн - баптистська  церква. Також Джон Рокфеллер створив  і фінансував Нью-Йоркський інститут медичних досліджень, Раду по загальній  освіті й Фонд Рокфеллера.

Генрі Форд (30 липня 1863 - 7 квітня 1947) — Американський інженер, промисловець, винахідник. Один із засновників автомобільної промисловості США, засновник “Форд мотор компані” (FordMotorCompany), організатор поточно-конвеєрного виробництва.

Генрі Форд народився 30 липня 1863 року вродині мічиганського фермера, емігранта з Ірландії. Батько був  незадоволений ним, вважаючи ледарем, - син поводився як принц, випадково  потрапивши на ферму. Все, що йому веліли, Генрі робив з небажанням. Він  ненавидів курей і корів, терпіти  не міг молока. «Уже в ранній юності я думав, що багато чого можна робити інакше — яким-небудь іншим способом». Наприклад, він, Генрі, щоранку повинен  підніматися по крутих сходах, несучи цебра з водою. Навіщо робити це щодня, якщо можна всього-на-всього прокласти  під землею два метри водопровідних труб?

Коли синові виповнилося  дванадцять, батько подарував йому кишеньковий годинник. Той не стерпів  — піддяг викруткою кришку, і  його очам відкрилося щось чудесне. Частини  механізму взаємодіяли між собою, одне коліща рухало інше, кожний гвинтик  тут був важливий. Розібравши і  зібравши годинник, хлопчик довго  міркував. Що є світ, як не один великий  механізм? Один рух породжується іншим, все має свої важелі. Щоб добитися успіху, треба тільки знати, на які  важелі натискати. Генрі швидко навчився ремонтувати годинники і якийсь час навіть підробляв, об'їжджаючи околишні ферми й беручи в ремонт хронометри, що зупинилися. Другим потрясінням  стала зустріч із локомобілем. Генрі  з батьком верталися на возі з  міста, коли їм зустрілася величезна  самохідна машина. Обігнавши віз  і злякавши коней, шипляче чудовисько промчалося повз. У цей момент Генрі  віддав би пів життя, щоб бути там, у кабінці шофера.

В 15 років Форд залишив  заняття в школі й вночі  пішки, нікому нічого не сказавши, пішов  у Детройт: він нізащо не стане  фермером, як того бажає батько.

На заводі, куди він влаштувався, робили вагони для конки. Тут він  довго не протримався. Форду досить було тільки доторкнутися до зламаного  механізму, щоб зрозуміти, у чому несправність. Обдарованому новачкові  стали заздрити інші робітники. Вони робили все, щоб вижити вискочку із заводу, і це їм вдалося – Форд був звільнений. Пізніше Генрі  влаштувався на суднобудівний завод  братів Флауер. А ночами він підробляв  лагодженням годинників, щоб було чим платити за кімнату.

А Вільям Форд тим часом  вирішив зробити останню спробу повернути сина до фермерської справи: запропонував 40 акрів землі з  умовою, що той більше ніколи у своєму житті не вимовить слово «машина». Зненацька Генрі відповів згодою. Батько залишився задоволений, син  теж. Легковірний Вільям і не підозрював, що син просто дурить його. Для Генрі  цей випадок послужив уроком: прагнеш  стати королем — будь готовий збрехати.

Незабаром Генрі Форд задумав  одружитися. Клара Брайант була молодше  його на три роки. Вони познайомилися  на сільських танцях. Форд був блискучим  танцюристом і вразив дівчину  тим, що показав їй свої кишенькові годинники й заявив, що зробив їхній  сам. Їх зв'язувало багато чого —  також як і Генрі, Клара народилася в родині фермера, не гребувала ніякою роботою. Батьки дівчини — люди набожні  й строгі, звичайно, не віддали б  її за парубка без гроша за душею, без землі та будинку. Побудувавши  нашвидку на своїй ділянці затишний будиночок, Генрі поселився в  ньому з молодою дружиною. Через  багато років автомобільний монарх скаже: «Моя дружина вірила в мій  успіх ще міцніше, ніж я. Такою  вона була завжди». Клара могла годинами слухати міркування чоловіка про  ідею створення саморушного екіпажа. Протягом довгого сімейного життя  вона завжди вміла зберігати елегантний баланс — цікавилася справами чоловіка, але ніколи не втручалася в них.

Час ішов. І одного разу Форд-старший  виявив затишний будиночок молодят  покинутим — Генрі із Кларою несподівано  переїхали в Детройт, де Форд поступив працювати в електричну компанію інженером.

У листопаді 1893 року Клара  подарувала Форду сина. Хлопчика назвали  Едсел.

Утому ж році в сараї  за двоквартирним будинком, де він  жив із дружиною Кларою, Форд закінчив будівництво свого першого експериментального автомобіля. Винахідник пропрацював  дві доби без відпочинку та сну  і о другій годині ночі 4 червня прийшов  повідомити свою дружину, що машина готова й він зараз збирається її випробувати. Названий «Квадрициклом», що й важить усього п'ятсот фунтів, автомобіль пересувався  на чотирьох велосипедних шинах.

І в тому ж 1893 року Форд стає головним інженером Едісонівської  компанії, що спеціалізувався на освітленні Детройта, а потім – в 1899 році – головним інженером Детройтської автомобільної компанії. Але через  якийсь час там стали помічати, що Форд усі свої розумові і фізичні  сили витрачає на бензиновий візок, а  зовсім не на роботу в офісі. Генрі  запропонували зайняти керівну  посаду з умовою, що він кине свій винахід. Форд коливався. Доводи розуму були такі: родину треба утримувати, заощаджень немає — все пішло  на будівлю візка. Клара, бачачи його коливання, сказала, що, як би Генрі  не зробив, вона схвалить його рішення . Звільнившись, Форд прийнявся «продавати себе». Він шукав заможних компаньйонів, адже в самого Генрі грошей, як таких, не було, і у своєму новому підприємстві він відводив собі роль постачальника ідей. Але ідеї ці купувати ніхто не хотів. Зрештою, після того, як Генрі прокотив одного бізнесмена-детройтца на своєму візку зі скаженою швидкістю, він дав згоду попрацювати з винахідником. «Детройт Автомобайл Компані» проіснувала недовго. «На автомобілі не було попиту, як не буває його ні на один новий товар. Я покинув свій пост, вирішивши більше ніколи не займати залежного положення», — згадував Форд. І знову почалася «торгівля ідеями», пошук компаньйонів. Відмови сипалися на нього як з рогу достатку, з однієї контори його ледве не вивели силою. Нарешті, в 1903 році була зареєстрована «Форд Мотор Компані». Генрі став головним керуючим. Будучи сам механіком-самоучкою, Форд охоче наймав таких же самородків на завод: «Фахівці так розумні й досвідчені, що в точності знають, чому не можна зробити того-то й того-то, вони скрізь бачать межі й перешкоди. Якби я хотів знищити конкурентів, то надав би їм полчища фахівців». Автомобільний король так і не навчився за все своє життя читати креслення: інженери просто робили для боса дерев'яний макет і віддавали йому на розсуд.

В 1905 фінансові партнери Форда не погодилися з його наміром  випускати дешеві автомобілі, тому що попитом користувалися дорогі моделі, власник основного пакета акцій Олександр Малколмсон продав свою частку Форду, після чого Генрі  Форд став власником контрольного пакета і президентом компанії (він був  президентом компанії в 1905 - 1919 і в 1943 - 1945).

Справжнім тріумфом Форда  стало впровадження моделі “Т”, що означало зміну всіх орієнтирів у  концепції автомобілебудування. Він створював її як скульптор, відтинаючи все зайве, створював не розкішну іграшку для обраних, а доступний за ціною товар для тисяч і тисяч “середніх американців”. Успіх перевершив всі очікування. За роки виробництва моделі “Т” було продано понад 15 млн. штук автомобілів, які легко завоювали споживчий ринок.

Масове виробництво зажадало стандартизації й уніфікації всіх технологічних  процесів. “Терор машини” – так  Форд характеризував впроваджену ним  систему керування. Чітка система  контролю та планування, конвеєрне  виробництво, безперервні технологічні ланцюжки – усе це сприяло тому, що імперія Форда працювала в режимі автомата.

Форд першим установив  на своїх підприємствах мінімальний  рівень заробітної плати і 8-годинний робочий день. Однак, ідучи на поліпшення соціального стану працюючих, Форд віддавав перевагу робити це винятково  за власною ініціативою. Тому надалі він завзято ігнорував тиск профспілок, що зрештою привело до затяжного  конфлікту з ними в 1937-1941 рр. На його заводах було створена соціологічна служба з штатом 60 чоловік, що в той час було великим новаторством.

Форд був буквально  помішаний на дієті та здоровому  способі життя, захоплювався історією американської культури. Однак його суспільна діяльність, круїз миру під час першої світової війни, спроба стати сенатором – носила переважно скандальний характер.

Увірувавши у власну геніальність, Форд почав втрачати гнучкість і  чуття новатора. В 30-і роки відбулися  серйозні зміни в споживчому попиті, а Форд, відданий своїй колишній концепції, їх не врахував. У результаті провідні позиції в автомобілебудуванні  довелося поступитися іншій великій компанії – “Дженерал моторз”.

У вересні 1945 року Форд передав  керівництво компанією (до цього, що формально належала його єдиному  синові Едселю) своєму онукові й  тезці Генрі Форду 2 і відійшов від справ. Через 2 роки – 7 квітня 1947 року – у віці 83 років Форд помер.

Стів Пол Джобс

Фінансовий успіх легендарного голови Apple і автора таких світових бестселерів, як плеєри iPod і мобільні телефони iPhone, передусім, був обумовлений його прагненням робити у своєму житті тільки те, що подобається, а не те що прийнято або визначено кимось.

Народився Джобс 24 лютого 1955 року в США. Хлопчик з дитинства  серйозно захоплювався електронікою і  вже в десятирічному віці збирав свої перші електронні плати.

У 12 років вперше проявляється унікальний характер Стіва Джобса, що згодом став його візитною карткою. При зборці чергового радіоприладу Джобс виявив, що йому бракує декількох  деталей. Він, не довго думаючи, подзвонив  на домашній телефон керівника компанії Hewlett-Packard і декілька хвилин спілкувався з Уильямом Хьюлеттом. Той пообіцяв вислати необхідні деталі і запросив Джобса на літню практику у свою компанію. Це був той самий трамплін, який, згодом вивів Стіва Джобса на гребінь успіху.

У компанії Hewlett-PackardСтівен знайомиться зі своїм тезком і майбутнім генієм радіоелектроніки Стівеном Возняком, який на довгі роки стає його другом і партнером. За словами самого Джобса, Стів Возняк єдина людина, яка розбирається в комп'ютерах краще за нього самого.

Після закінчення школи, Джобс  поступає до коледжу, де знову проявляється бунтарський дух майбутнього  мільярдера. Після першого семестру він залишає коледж, оскільки там, за його словами - «не цікаво». Наступні півтора роки він живе в студентському  гуртожитку, ночує в кімнатах у  друзів і здає пляшки, для того, щоб купити собі їжу.

Проте, перебування в коледжі  не пройшло для Стіва Джобса дарма. Він почав відвідувати курси  каліграфії, і отримані знання дуже згодилися йому в майбутньому  при розробці шрифтів для персональних комп'ютерів.

Через півтора роки Джобс  перебирається в Каліфорнію, де за порадою Возняка влаштовується  на роботу у фірму по розробці відеоігор  Atari. У цей період друзі деякий час займаються не цілком законним бізнесом, вони виготовляють і продають BlueBox, пристрої, за допомогою яких можна здійснювати безкоштовні телефонні дзвінки на далекі відстані.мЩе через деякий час вони отримують замовлення від Atari на удосконалення електронної плати, з тією умови, що за кожен прибраний чіп компанія зобов'язувалася доплатити по 100 доларів на додаток до обумовленої суми оплати. Замовлення було виконане, а фахівці компанії - здивовані. З плати було прибрано близько 50 чіпів, що в сумі потягнуло на 5 тис. доларів. На жаль, чіпи, що залишилися, були розміщені настільки щільно, що виробництво подібної плати в промислових масштабах у той час було б неможливим, тому друзі отримали на двох лише 700 доларів. Проте, цей випадок дуже яскраво характеризує той потенціал, який мали обидва Стівена: Джобс і Возняк.

Народження комп'ютера  Apple та відхід Джобса з компанії

На революційну думку  про виробництво ПК для широкого ринку, Стіва Джобса наштовхнув персональний комп'ютер, зібраний Стівом Возняком для  особистих потреб. Джобс переконав  друга зайнятися розробкою комерційно вигідних комп'ютерів, і 1 квітня 1976 року була заснована AppleComputerCorporation. Основним капіталом компанії стали гроші, зароблені друзями в Atari, а також гроші, отримані від продажу мікроавтобуса Стіва Джобса (всього біля 6 000 доларів).

Першим цехом друзів став старий гараж батька Джобса, в якому  вони займалися тим, що любили і уміли: мінімізували електронні плати, скорочуючи, таким чином, як їх розмір, так і вартість виготовлення.

У тому ж 1976 року був зібраний перший персональний комп'ютер Apple 1, а через декілька місяців - прототип нової моделі Apple 2, який і приніс справжній успіх компанії.

Apple 2, за задумом Джобса, повинен був позиціонуватися як серйозний промисловий продукт для масового ринку. Новий комп'ютер був оснащений пристроєм для читання дискет і підтримував виведення кольорової графіки. Для нього була розроблена красива упаковка з емблемою Apple 2 - різнокольоровим надкушеним яблуком. З моменту початку виробництва було продано більше 5 мільйонів комп'ютерів Apple 2, що дозволило компанії «двох Стивів» в 1980 році провести випуск і успішне розміщення своїх акцій на біржі. Так, двадцатип'ятирічний Стівен Джобс став мільйонером.

Через 3 роки, через конфлікт з інвесторами і членами ради директорів Apple, Стів Джобс був вимушений покинути компанію. Він продав велику частину своїх акцій і придбав за 5 млн. доларів компанію NeXT (згодом перейменовану в Pixar).За період керівництва Джобса студія Pixar випустила свої найуспішніші картини «Історія іграшок», «Пригоди Фліка», «Корпорація монстрів», «У пошуках Немо». Також Pixar розробила програмний продукт «RenderMan», який, на даний момент, є промисловим стандартом рендерингу для 3D анімації.

Успішна діяльність Стівена  Пола Джобса на посту керівника Pixar у черговий раз довела його управлінський і фінансовий талант.

Повернення Стіва Джобса до Apple

Тим часом, справи в компанії AppleComputerCorporation йшли все гірше і гірше. Комп'ютери Macintosh, що виготовлялися Apple, поступово програвали ринок новим комп'ютерам від IBM. Рада директорів компанії, в 1997 році ухвалила рішення запросити Стіва Джобса на посаду виконавчого директора Apple.

Через рік, Джобс закриває ряд збиткових проектів компанії і приступає до розробки нового моноблочного комп'ютера iMac, який, поступово став завойовувати популярність серед покупців. Саме завдяки iMac, справи Appleпішли вгору.

У 2001 році Стів Джобс представляє  світу музичний плеєр iPod з величезним на той час об'ємом пам'яті та інноваційним дизайном. Буквально через рік-два прибутки від продажів iPod складатимуть більшу частку доходу Apple.

У період з 2007 по 2010 рік з'являється  ціле сузір'я нових продуктів  від Apple: мобільні телефони iPhone декількох модифікацій, надтонкі ноутбуки MacBookAir і планшетний комп'ютер iPad.

Незважаючи на певні технічні безглуздості (наприклад, відсутність  підтримки найбільш популярного  протоколу Bluetooth або неможливість завантаження музики на плеєр напряму, без використання спеціальної програми), Стіву Джобсу вдалося сформувати коло споживачів продуктів компанії, що відрізняються крайньою лояльністю до бренду. І ця заслуга цілком і повністю належить Джобсу.