Тематичний аспект видавничого бізнесу

 

Малкович зумів буквально вигризти зубами необхідну йому якість книжок:

– Я просто переселився на фабрику. На третій день, після двох безсонних ночей на фабриці, я прийшов у видавництво і побачив на собі здивований погляд дизайнерки — виявилося, що за цей короткий час я відчутно посивів. Справді, переживання були значні: під проект було залучено чималі кошти, а на величезних ролевих машинах, які зразу друкують і фальцюють книжкові аркуші, на приладку процесу за 10 хвилин ішло сотні кілограмів паперу у брак - я добивався максимальної якості. На фабриці казали, що легше мене вбити, ніж друкувати мої книги. Спочатку на мене мало не кидалися з кулаками, а потім, по-моєму, навіть стали боятися. Але що поробиш: іноді задля того, щоб українська дитяча книжка виглядала найкраще, щоб дитина у книгарні серед тисяч інших книжок вибрала саме її, доводиться кричати і по-чоловічому за груди не надто метких друкарів...

Гаррі Поттер

 

Однак справжній бізнес-прорив почався  з видання семитомних пригод Гаррі  Поттера Джоан Ролінг. Вихід першої книги «поттеріани» було затримано  на два місяці через обкладинку. Англійська сторона наполягала на американській  обкладинці, – саме в такій «Гаррі Поттер» виходив у більшості  країн світу, в тому числі і  в Росії. Проте амбітному Малковичу вдалося домогтися дозволу на власну версію, що було значною перемогою видавництва. Боротьба була варта зусиль: англійським партнерам українська обкладинка дуже сподобалась. Малкович пишається, що в одному з телеінтерв’ю авторка «поттеріани» Джоан Ролінг тримала на столі саме український переклад своєї книги.

 

– Лише за одну ніч першої, опівнічної презентації ми продали понад 800 книжок. Скажіть, у якому сні я  міг уявити, що опівночі на Хрещатику  під книгарнею "Мистецтво" буде стояти майже тисячна черга людей, які понад усе на світі жадатимуть купити україномовну книжку? Фантастика!.. А половину першого 10-тисячного накладу в нас уже закупили наперед, що для України було цілком унікально.

 

Відтак «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» на кілька років фактично присвятила себе виданню  «Гаррі Поттера», залучивши до справи найкращих перекладачів і художників — Віктора Морозова, Олексу Негребецького, Владислава Єрка. Малкович зробив так, що навіть російські книгорозповсюджувачі їздили до нього по україномовні книжки. Річ у тому, що деякі частини цього знаменитого книжкового серіалу з’являлися раніше, ніж аналогічні переклади в Росії. І це була солідна перемога, зважаючи на культурну ситуацію і на те, що рівень розвитку російського видавничого бізнесу і масштаб ринку в десятки разів перевищував ті ж показники в Україні.

 

Для видавництва на довгі роки саме семитомник «Гаррі Поттера» залишиться справжньою золотою жилою. Адже до чудового перекладу Морозова, блискуче редагованого О.Негребецьким та Малковичем та ілюстрованого  Єрком, звертатимуться нові й нові покоління українських читачів:

– «Гаррі Поттера» ми передруковуємо кожен том двічі-тричі на рік, – зізнається Малкович.

 

Саме «Гаррі Поттером» Малкович відкриває для свого видавництва  простір для підліткової літератури. Справжньою віхою стало виправлене й доповнене видання бестселера радянської епохи «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка. Малкович переконав культового автора трохи осучаснити і підретушувати сюжет, викинувши звідти застарілі ідеологічні нашарування. Потім була серія «книжок, які здолали час»: з’явилися українською «Мандри Гулівера» Дж.Свіфта, Керолова «Аліса», «Чарлі і шоколадна фабрика» Р.Дала та ін. З дорослішанням синів Івана – Тараса та Гордія – подорослішала й «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». У найближчих планах – видання дорослої серії, адже покоління, яке виросло на книжках «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» має велику довіру до видавництва, а отже, готове, щоб Малкович «провадив» їх і в дорослому книжковому морі (позаяк Малкович передовсім «дорослий» поет.).

– Я маю на меті видавати не так бестселери, як лонг-селери, себто довгограючі книги з вічними текстами й прекрасними малюнками, котрі будуть потрібні багатьом поколінням.

 

2001 року Малкович почав книжкову  експансію в Росію після участі в Московському книжковому ярмарку, де його видання було повністю розкуплені. Доти він принципово не видавав книжок російською: 70-80% українського книжкового ринку досі займають російські видавництва, і це йшло врозріз із патріотичними переконаннями власника видавництва. Але тепер він здався на вмовляння російських книгоманів і дав згоду, що його книги виходили також і російською мовою, щоправда, з припискою «Без права продажи в Украине».

 Видавець досі непохитний  у своєму небажанні видавати  в Україні книги російською  мовою, що, звісно ж, чи не вдвічі збільшило б його прибутки:

– Батьківщину треба любити не лише до глибини душі, але й до глибини кишені. Допомагати ж експансії російської книжки на вітчизняному ринку є кому й без мене…

 

Російські конкуренти, в тому числі  такий видавничий зубр, як «Азбука», одразу помітили видання «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ», виявивши бажання продавати його книги в Росії. Просуванню книжок «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» в Росії допомагає мережа московських ресторанів української кухні «Корчма «Тарас Бульба». Навіть на вивісці цих закладів зображено Тараса Бульбу, намальованого Єрком спеціально для однойменної книги. Малковичеві книжки в Росії, особливо в Москві та Петербурзі, мають стабільний попит: якість ілюстрацій, текстів і поліграфії не залишає байдужими найвимогливіших гурманів. В Росії навіть сформувалася каста колекціонерів книжок «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ».

 

Ще далекого 1995 року Малкович продав американському видавничому гігантові Alfred A. Knopf права на книжку «Котик та Півник». Це була перша в історії незалежної України книжка, яку придбало видавництво зі світовим ім’ям. 2006 року в США було видано також «Снігову королеву».

 

Англійське видавництво Templar 2005 року також видало казку Г.К.Андерсена в інтерпретації «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ». Саме їй судилося стати лідером продажу цього видавництва, обігнавши такі вічні книги, як «Острів скарбів» і «Пітера Пена». Причому «Снігову королеву» було видано в категорії подарункового видання, яке коштувало 20 фунтів (більше 200 гривень). В Англії було продано понад 30 тис. примірників цієї книги.

 

Поки що Іноземні видавці викупили в Малковича права лише на сім книг. Однак, видавець упевнений, що це – лише початок і присутність видавництва у світі щороку зростатиме. – Якщо ти маєш бодай одну успішну книгу за кордоном, це вже запорука успішного бізнесу. А якщо тобі пощастило продати з десяток книг – це просто успіх. Але щоби був відчутний бізнес, треба мати дуже багато книг, – каже Малкович.

 

І йде до своєї мети вперто, крок за кроком. Долаючи на своєму шляху  перепони і стереотипи, видавець утверджує  новий імідж українського продукту у світі. Для нього принцип «добре, бо українське» від самого початку мав найвищий сенс. На часі – відкриття філій «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» у Варшаві й Берліні. Але для Малковича саме український ринок завжди залишається пріоритетним:

 

– Наші справи в Україні йдуть добре. Але для мене все ж таки гроші заради гарних книжок, а не книжки заради грошей. Мені цікаво наповнити ринок для українського читача – зробити такі книги, щоб в Україні з більшою охотою читали українською мовою.

 

........

 

Особисте досьє Івана Малковича

 

1961 – 10 травня, народився в сім'ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич) у Березові Нижньому Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

1976 – після закінчення місцевої школи вступає на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д.Січинського

1980 – закінчує Івано-Франківське  музучилище

1980 – вступає на філологічне  відділення Київського державного  університету ім. Т.Г. Шевченка

1981 – 6 січня, перша велика  поетична публікація у "Літературній  Україні" із вступним словом  Д.Павличка

1981 – стає переможцем поетичного  турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені

1984 – побачила світ перша поетична збірка "Білий камінь" (Київ, в-во "Молодь"). "Найніжніша скрипка України" — так назвала молодого поета Ліна Костенко у видавничій рецензії на "Білий камінь"

1985 – отримавши диплом філолога-україніста  Київського університету ім. Т.Г.  Шевченка, кілька місяців працює  у школі вчителем української  мови та літератури

1986 – переходить на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка»

1986 – одружується зі скрипалькою  Яриною Антків

1986 – став (наймолодшим на той  час) членом Спілки письменників  СРСР

1987 – переходить на посаду редактора відділу поезії у видавництво «Молодь»

1987 – cтає першим лауреатом премії "Бу-Ба-Бу" за найкращий вірш року

1988 – народження старшого сина Тараса

1988 – виходить друга поетична  збірка "Ключ" (Київ, в-во "Молодь")

1989 – долучається до організації  першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона Рута»

1991-92 – працює в редакції  дитячого журналу «Соняшник»

1992 – працює на посаді головного  редактора дитячих програм «Укртелефільму»

1992 – 20 квітня, офіційний день  народження (реєстрації) видавництва  «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

1992 – липень, вихід першої книжки («Українська абетка») видавництва  «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

1992 – виходить третя поетична  збірка "Вірші" (Київ, "Український  письменник")

1994 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  виходить перше видання "Улюблених  віршів"

1995 – народився молодший син  Гордій

1997 – побачила світ четверта книга поета "Із янголом на плечі" (Київ, поетична аґенція "Княжів")

2002 – Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні.

2004 – Форум видавців у Львові визнає Івана Малковича найкращим директором видавництва в Україні.

2004 – став кавалером Міжнародного  ордену усмішки (свого часу  цю нагороду отримували Папа  Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй  Образцов, Дж.Роулінґ та ін.)

2005 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  виходить перше видання "100 КАЗОК. Т.1"

2006 – вихід п'ятої поетичної  книжки "Вірші на зиму" (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

2008 – починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі»  «дорослу» літературу

2009 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  виходить "Дитяча Євангелія"  з благословіннями Першоієрархів  найбільших традиційних християнських  церков в Україні — УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ.

2004, 2008, 2009 – входить до "ТОП-100 найвпливовіших людей України"  щорічного рейтингу журналу "Кореспондент"

2010 – світ побачила книжка вибраного І.Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) "Все поруч" («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу львівського Форуму видавців-2010.

 

 

 

Стратегічний вимір видавничої діяльності як теоретико-прикладна проблема

 

 Вітер не буває попутним  для тих, хто не знає, куди йти. Шлях без осмисленої мети не дає змоги зрозуміти, наскільки правильно витрачено зусилля і якими повинні бути наступні дії. Без належного саморозуміння неможливо пізнати й оцінити середовище, в якому доводиться діяти, горизонти майбутнього, ризики, до яких призводить неосмислена діяльність і які підстерігають діяльність осмислену. Ці сентенції походять із системи аргументів на користь стратегічного забезпечення будь-якої справи. Видавнича — далеко не виняток, а, можливо, — одна з найхарактерніших щодо цього сфер. Діяльність у ній обмежують не лише конкуренція, а й багато інших чинників, у т. ч. цивілізаційних, які зумовлюють вибір людьми джерел інформації, способів доступу до неї і використання її. Постійні виклики актуалізують необхідність орієнтації на інноваційні підходи, виводять на передній план такі компетенції видавництва, як стратегічне мислення, стратегічне бачення, стратегічне планування і стратегічний аналіз, уміння продукувати та реалізовувати ефективні стратегії — все, що формує стратегічну культуру його діяльності. Реалії практики є своєрідним докором сучасній видавничій науці, яка поки що не включила в поле свого інтересу стратегічні аспекти розвитку видавничої сфери, діяльності її суб’єктів.

 

 Стратегічне бачення, мислення, розуміння, проектування, здійснення  діяльності, оцінювання її результатів,  окреслення горизонтів розвитку, які сукупно конструюють стратегічну  культуру, — ключові передумови  життєздатності, перспектив будь-якого  соціального суб’єкта та ефективності його справи. Узагальнено і не без феноменологічних, контекстуальних спрощень її витлумачують як рівень відповідності обраної стратегії «викликам історичної і культурної ситуації, в контексті якої відбувається діяльність» [1, с. 36]. Феноменологічна спрощеність такого розуміння виявляється у залишенні поза увагою важливих для осягнення стратегічної культури смислових структур, зв’язків між ними, їх характеристик, які повноцінно могли б представити предметність і значеннєвість стратегії.

 

 Підставою для роздумів про контекстуальну спрощеність є зосередженість лише на викликах «історичної і культурної ситуації», через що поза контекстом опиняються протистояння, чинники спротиву, протидії тощо. Можна припустити, що певною мірою це спричинено сфокусованістю думки автора у сферу політики, однак і там проблематика контрзусиль така ж актуальна, як і на інших ділових платформах.

 

 Ближчим до феноменологічної  сутності стратегічної культури  видається розуміння її як  особливого виміру думки (мислення), планування, моделювання, здійснення  й оцінювання результатів діяльності (унікальності функціонування, буттєвості) на основі глибинного і всебічного знання реалій, у яких вона відбувається, пов’язаних єдиною метою різновимірних і різноспрямованих цілей та обґрунтованого тактико-стратегічного маневру з огляду на зовнішні обставини і внутрішні можливості.

 

 Таке розуміння не применшує, а навпаки, актуалізує проблему адекватності зусиль «викликам історичної і культурної ситуації». Тим більше, що в постіндустріальну, інформаційну епоху «розвиток випереджує мрії про нього», а тиск «сильних гравців» [10] дедалі менше залишає простору для тих, хто не вигартував у собі компетентнісних і конкурентних потуг, не навчився, досягаючи результату сьогодні, дбати про перспективи, ефективно маневрувати планами, цілями і можливостями. Функціонування за принципом «тут і тепер» і в контексті обґрунтованого майбутнього, мислення його категоріями — не менш значущі ознаки стратегічної культури. У цьому розумінні вона функціонує як «сукупність способів і прийомів організації, реалізації та поступу людської життєдіяльності, способів людського буття» [13, с. 313].

 

 Стратегічна культура як  системне утворення виводить  на особливий рівень розуміння майбутнього — як результату, комбінації постійно змінюваних цілей, шляхів до них і способів їх досягнення. У видавничій справі вони можуть стосуватися загальних вимірів діяльності (частка ринку, темпи зростання тощо), будь-якого її напряму, всіх складових. Ознаки ефективної стратегічної культури — адекватність стратегій зовнішнім реаліям; амбіцій, цілей, тактичних дій — можливостям видавництва і його прогностичним перспективам. Стратегічно налаштоване видавництво завжди намагається опинитися на хвилі певних процесів і старається уникнути небажаних тенденцій. Адже, як стверджував М.-Е. Портер, стратегія збагачує критеріями прийняття рішень, спонукаючи до вибору одного шляху і відмови від іншого. У цьому сенсі стратегічна культура споріднена із стратегічною дисципліною.