Комунікаційні аспекти соціалізації

2. Культура діяльності суспільно-політичних організацій, партій, рухів, інших соціальних об'єднань, груп і громадян.

3. Культура  електоральної політичної діяльності  або діяльності громадян у  процесі проведення виборів, референдумів, плебісцитів, опитувань населення  тощо.

Структурно-функціональний аналіз поняття політичної культури уможливлює виокремити матеріальні (політичні  інститути, нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини) та духовні компоненти (політичну  свідомість, морально-етичні норми, соціальні настанови, політичні знання, волю, досвід тощо) політичної культури суспільства. Ці компоненти реалізуються у процесі політичної діяльності окремих особистостей, соціальних груп, органів влади тощо.

Підсумовуючи, зазначимо, що аналіз політичної культури потребує інтегрального підходу з позицій:

• характеру, рівня розвитку та співвідношення сталих правових, соціальних і психічних  норм, що регулюють суспільні відносини;

• когнітивних (інформаційних, емоційно-комунікаційних і практичних, тобто діяльнісних) компонентів формування суспільної свідомості та засвоєння їх окремими особистостями.

Виокремимо  також основні функції політичної культури:

ідентифікації — полягає у тлумаченні потреб людини з огляду на її групову (соціальну, етнічну, конфесійну) приналежність та участь в обстоюванні інтересів цієї спільноти;

орієнтації  — характеризує прагнення людини до змістовного відображення політичних подій і явищ при реалізації прав і свобод у конкретній системі;

адаптації — допомагає людині пристосуватися до умов політичного середовища, здійснення її прав і владних повноважень;

соціалізації —  сприяє засвоєнню норм-регуляторів  суспільно-політичного (правових, соціальних, психічних) життя; інтеграції (дезінтеграції) — забезпечує можливість співіснування  різних груп у межах політичної системи, збереження цілісності держави та відносин останньої з громадянським суспільством;

комунікації — створює  інформаційні умови для взаємодії  всіх суб'єктів та об'єктів політики. Формування політичних культур —  справа не одного покоління і тисячоліття. Навіть кардинальна перебудова політичних структур не може часто-густо радикально змінити цінності попередньої культури.

Скажімо, в Індії, яка успадкувала з колоніального  минулого досить розвинену партійну систему та парламентські інститути, і нині домінують архетипи східної ментальності.

Водночас підвищений інтерес на Заході до релігій та способу життя Сходу не здатний  змінити параметри політичної культури США чи Європи.

Проте технологічний  прорив Японії до елітної групи світових лідерів певною мірою сприяв укоріненню цінностей і зразків західної політичної поведінки. Але фахівці стверджують, що бурхливі процеси модернізації в країнах Азійсько-тихоокеанського регіону, навпаки, відбулися не завдяки впровадженню західних цінностей, а завдяки конфуціанській цивілізаційній моделі розвитку. Отже, все дуже індивідуально.

А ми з вами переконуємося, що процеси соціалізації не тільки особистостей в межах нації, а  й націй в межах глобального  світу є дуже непростими і дуже неоднозначними.