Елементи антикризового фінансового управління

2. Оцінка ефективності антикризового фінансового управління

 

Ефективність  антикризового управління забезпечується заходами, які покладені в його основу і повинні дати очікувані  результати в організації та управлінні, зростання обсягів виробництва, поліпшенні фінансового стану підприємства. Основним немонетарним критерієм ефективності можна вважати рівень досягнення головної мети антикризового управління. Ця мета може різнитися залежно від ініціаторів антикризових заходів. Для власників та персоналу – це запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроковому періоді; для кредиторів – повернення заборгованості.

На практиці доцільно розраховувати прогнозну ефективність та фактичну. Прогнозна ефективність антикризових заходів визначається у разі складання та експертизи планів санації (реструктуризації), при прийнятті рішення щодо санаційної спроможності підприємства. У разі складання антикризовим менеджментом звітів про проведену роботу, відповідні фактичні показники слугуватимуть критерієм оцінювання ефективності менеджменту та визначення величини їх винагороди. Основними монетарними критеріями оцінки ефективності антикризового фінансового управління на практиці є такі:

- зміна показників  ”ліквідність” та ”платоспроможність”;

- підвищення  рівня прибутковості;

- тенденції  зміни показників ділової активності (продуктивності праці, оборотності  тощо;

- додаткова  вартість, створена в результаті  антикризових заходів.

Рівень ефективності визначається на основі зіставлення  значення окремих показників до і  після впровадження антикризових заходів  при оцінюванні ефективності антикризового  фінансового управління: значення інтегрального  показника фінансового стану  порівнюється до і після впровадження антикризових заходів.

Прогнозні показники  ефективності доцільно розраховувати  при моделюванні доцільності  реалізації тих чи інших антикризових заходів. Наприклад, при обґрунтуванні  переваг, які може отримати підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення певних структурних підрозділів у нові самостійні суб’єкти підприємницької діяльності, зміни структури управління, диверсифікації діяльності, введення в дію нових видів обладнання, згортання діяльності, скорочення персоналу.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації (E) можна визначити за такою  формулою: Результати антикризового  фінансового управління (окрім подолання  неплатоспроможності та відновлення  конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємства (чи збитків) до її проведення). Для більш об’єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться дотеперішньої вартості. Вкладення в проведення санації можна розглядати як капіталовкладення санатора (інвестора) в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).

Критерієм ефективності антикризового управління може бути також додаткова вартість (абсолютний приріст вартості підприємства), створена в результаті застосування антикризових заходів. Вона розраховується як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його ліквідаційною вартістю до санації (реструктуризації). Потенційна вартість визначається на основі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків, зменшених на суму додатково залученого власного та позичкового капіталу. Даний метод оцінювання ефективності санації базується на дисконтуванні майбутнього Cash-Flow.

Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за вирахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення даних величин відіграє вирішальну роль у процесі прийняття кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть взяти участь у фінансуванні санації на умовах пайової участі.

Зазначимо, що ефективність антикризового управління, стабільна ліквідність, платоспроможність та прибутковість буде забезпечена в тому разі, якщо фінансово-господарська діяльність на підприємстві буде організована у такий спосіб, щоб операційна, інвестиційна та фінансова діяльність здійснювалися з урахуванням вимог антикризової фінансової політики.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, під антикризовим управлінням фінансами слід розуміти особливий режим виконання функцій  фінансового менеджменту, який полягає  в організації фінансової роботи на підприємстві з урахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи. Головне завдання антикризового фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства.

Ефективність антикризового управління забезпечується заходами, які покладені в його основу і повинні дати очікувані результати в організації та управлінні, зростання обсягів виробництва, поліпшенні фінансового стану підприємства. Основним немонетарним критерієм ефективності можна вважати рівень досягнення головної мети антикризового управління. Ця мета може різнитися залежно від ініціаторів антикризових заходів. Для власників та персоналу – це запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроковому періоді; для кредиторів – повернення заборгованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1. Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом: Закон  України від 30.06.1999 № 784, із змінами,  внесеними Законом України від 7.03.02 № 3088.

2. Балабанов  І.Т. Основи фінансового менеджменту.  – М.: Фінанси і статистика, 2001. – С. 49–100.

3. Бланк І.А.  Фінансовий менеджмент. – К.: Ніка-Центр, 1999. – С. 15–60.

4. Лев Т.А.  Контролінг у фінансовому менеджменті  вищого учбового закладу. – Донецьк: ІЄПНАН України, 1999.

5. Пушкар М.С. Контролінг: Монографія. – Тернопіль, 1997. – 146 с.

6. Суторміна В.М. Федосов  В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних  корпорацій. – К.: Либідь, 1993. – С. 62.

7. Гулін Д.В. Максименко  О.П. Система контролінгу на промисловому підприємстві // Маркетинг в Україні. – 2000. – № 4. – С. 20–24.

8. Гуляєва Н.М., Верещагін  В.В. Моделі і методи розрахунків  в інвестиційному контролінгу  на торгівельних підприємствах  // Регіональні аспекти. – 2000. –  № 2, 3. – С. 39–42.

9. Терещенко О.О. Контролінг  у системі антикризового управління  підприємством // Фінанси України.  – 2001. – № 12. – С. 56–63.