Діяльність ТНК в Україні та їх вплив на економічний розвиток країни

Діяльність ТНК  в Україні та їх вплив на економічний розвиток країни

Одним з чинників залучення в  Україну іноземних інвестицій –  є стимулювання діяльності ТНК. До списку глобальних корпорацій, представлених  на вітчизняному ринку можна ві7днести Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі інші ТНК. Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку нажаль відсутні. Винятком є Mittal Steel, для якої її український актив — Криворіжсталь — проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга.

Метою написання данної статті є опис діяльності ТНК і їх впливи на економічний розвиток України.

Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні  є такі галузі економіки: харчова  промисловість та переробка сільськогосподарських  продуктів – 15,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ), залучених до України; торгівля – 15,6%; фінансова сфера - 8,5%; машинобудування – 8,0%; транспорт – 7,6%; металургія та обробка металу – 5,4%; операції з нерухомістю – 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість – 4,1%.

Чистий приплив прямих іноземних  інвестицій в економіку України  склав 7,882 млрд. дол. в січні-грудні 2007 року порівняно з 4,296 млрд. дол. за весь 2006 рік. За 12 місяців минулого року в  підприємства України було вкладено 8,711 млрд. дол. нового капіталу, але в  той же час інвестори вивели 1,179 млрд. дол. [1]

При цьому для ТНК із країн  Європейського Союзу та США найбільш привабливими є українська харчова  промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. В  саме цих галузях обіг капіталу є  швидким, а комерційні ризики – мінімальні. Привабливим для ТНК із промислово розвинутих країн є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, в першу чергу, підприємств з іноземними інвестиціями.

Російським ТНК та компаніям, які  зареєстровані в офшорних зонах, властиві інші пріоритети в інвестуванні: паливно-енергетичний комплекс, хімічна  промисловість та металургія. Ця ситуація пояснюється тим, що саме в цих  галузях російські ТНК мають  конкурентні переваги на світовому  ринку і фінансові можливості для закордонного інвестування та розширення своєї ринкової влади за рахунок  придбання виробничих потужностей  у постсоціалістичних країнах.

При цьому, найбільше російського  капіталу вкладено в Полтавську (67% всіх іноземних інвестицій в регіон), Рівненську області, АР Крим, міста  Київ та Севастополь, а також індустріальні  регіони (Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області).

Окремо треба виділити функціонування транснаціональних корпорацій в  нафтогазовій сфері України. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в економіці України  має виняткове значення, оскільки визначається істотною бюджетоформуючою роллю нафтогазової сфери та великою потребою в енергоносіях через значну концентрацію енергоємних виробництв. Разом з тим вітчизняна нафтогазова галузь є досить проблемною внаслідок обмеженості власних запасів газу та нафти, дестабілізації роботи нафтопереробних підприємств після розпаду СРСР та нерозвиненості внутрішнього ринку нафтопродуктів. Приватизаційні процеси у ПЕК призвели до приходу на український ринок великих, передусім російських, ТНК. Домінування російських нафтогазових компаній зумовлено традиційною роллю Росії як основного експортера вуглеводнів в Україну, геополітичним розташуванням України як транзитера російських енергоносіїв до країн Європи, а також активною експансіоністською політикою російських ТНК щодо придбання потужностей, зокрема нафтопереробних, у країнах СНД та Східної Європи.

Найбільшими компаніями, що нині працюють в Україні, є: у сфері нафтопереробки – російські «ЛУКОЙЛ», «ТНК», «Татнефть», «Славнефть», «Группа Альянс», «ЮКОС» та казахстанська «Казахойл» («КазМунайГаз»); в сфері транспортування нафти – російські «Сургутнефтегаз», «Роснефть», «Транснефть», «Сибнефть»; у сфері поставок та транспортування газу – російські «Газпром» та «Ітера».

Діяльність ТНК у нафтопереробній  галузі України спрямована передусім  на переорієнтацію Росії з експорту сирої нафти на експорт нафтопродуктів, отриманих, зокрема, на українських  НПЗ; поглинання з цією метою українських  підприємств шляхом їх приватизації та акціонування для географічного  наближення до ринків споживання нафтопродуктів у Центральній та Західній Європі; додаткове укріплення позицій ТНК  на внутрішньому ринку нафтопродуктів України шляхом створення спільних підприємств та через розбудову  власної збутової мережі.

Поряд з названими, у нафтопереробній  сфері України з’явилися нові російські гравці – «Сиданко», «Уралнефть», «Арчнефтегеология», «Удмуртская ННК», «Ритек», «Полярное сияние», «Чишманефть»та інші, що використовують переробні потужності «Укртатнафти», «Галичини» та «Нафтохіміка Прикарпаття».

Спостерігається також негативний вплив експансії іноземних ТНК  на ряд областей української економіки (наприклад, автомобілебудування, тютюнову і харчову промисловість), домінування  експортних стратегій завоювання ринку (у тому числі - псевдоінвестиційних), і переважаюча орієнтація ліцензійних і інвестиційних стратегій, що застосовується в Україні, на отримання короткострокових прибутків і відтік коштів.

Експансія закордонних ТНК в  Україні супроводжується застосуванням  “змішаних і “замаскованих” псевдоінвестиційних стратегій”. При цьому в багатьох випадках інвестиційні стратегії є інвестиційними лише номінально, тоді як основною причиною їх застосування є не використання виробничого потенціалу України, а мінімізація митних відрахувань. При цьому сума необхідних для псевдоінвестиційного входження капіталовкладень може бути незіставна не тільки з обігом материнської компанії, а навіть з обігом створеного в Україні підприємства. Це підтвердилося, зокрема, на ринках безалкогольних напоїв і побутової техніки (де інвестицій близько 100 тис. дол. в технології найнижчого рівня виявилося достатньо для отримання основних позицій на ринку).

В цілому, можливості окремих держав протистояти тиску потужних ТНК  доводиться визнати досить обмеженими. Тому основне завдання – це не протистояння або боротьба з впливом великих  іноземних ТНК, а узгодження їх інтересів  з стратегічними пріоритетами економіки  України.

З іншого боку, починають створюватися українські ТНК. Про це можна судити з динаміки українських прямих іноземних  інвестицій, які є основною формою іноземної експансії ТНК. А структура  і динаміка українських потоків  прямих закордонних інвестицій (ПЗІ) свідчить про орієнтацію більшості  іноземних інвесторів на отримання  швидкого прибутку і їх схильність до фінансових зловживань і відмивання коштів. Це зокрема підтверджується:

·                    наявністю високої частки інвестицій, що здійснюються в негрошовій формі (у формі нематеріальних активів);

·                     високою часткою офшорних інвестицій, яка коливається від 16 до 23% навіть для інвестицій з країн, визнаних офшорними офіційно;

·                     високою часткою офшорів у відтоку прямих інвестицій з України (17%). Цей факт також підтверджує наявність потужної тенденції тінізації економіки, особливо щодо тих країн, для яких приплив капіталу практично тотожний його відтоку (наприклад, Панама). Тотожність відтоку і притоку іноземних інвестицій свідчить про “дублювання” інвестицій, тобто вивіз капіталу з України з метою наступного анонімного “іноземного інвестування” на пільгових умовах з паралельним використанням переваг офшорного оподаткування в Панамі.

Висока латентність українських  інвестиційних потоків пояснюється  тим, що серйозний інвестор в бізнесі  віддає перевагу "цивілізованому середовищу", тому його прихід в економіку є  результатом, а не причиною оздоровлення економіки, тоді як невизначеність в  економіці і недосвідченість  підприємців залучають до України  схильних до зловживань інвесторів.

Крім того, альтернативою перетворенню українського ринку в сферу ексклюзивної діяльності іноземних ТНК може стати  урядова програма стимулювання становлення  українських ТНК. Так, Стратегія  економічного розвитку України передбачає сприяння процесам транснаціоналізацїі українського корпоративного капіталу на користь нарощування його конкурентоспроможності і фінансового потенціалу, а не боротьбу з ними через реприватизацію.

Формування українських ТНК  може стати одним з стратегічних пріоритетів державної політики, яка за умови створення відповідного зовнішнього середовища (податкового  стимулювання, у тому числі вибіркове  стимулювання перспективних підприємств  і областей), сприятиме підвищенню конкурентоспроможність економіки  і за рахунок ексклюзивних можливостей  ТНК забезпечить виживання національних підприємств в умовах. В той  час, як “чистий національний виробник” неминуче програє конкурентну боротьбу. При цьому забезпечення балансу між іноземними і “українськими” ТНК загострить конкурентну боротьбу на ринку і сприятиме як кращому задоволенню потреб споживачів, так і підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.  

Таким чином, найперспективнішими  для формування українських ТНК  областями є ВПК, машинобудування, авіаційна, ракетно-космічна, металургійна і хімічна промисловість, електроніка, транспорт, легка і харчова промисловість, наукові дослідження, програмування  і веб-дизайн.

Література:

1.     Інвестиції в Україну в 2007 році склали $7 млрд. // freeukraine.com;

2.     Як знайти інвестиції? // ua.for-ua.com;

3.     ТНК і міжнародний бізнес в Україні // enbv.narod.ru.