Видатки бюджету на економічну діяльність та науку

Передбачені в бюджеті також витрати разового характеру. До них відносять будівництво  потужностей для виготовлення валюти України, фінансування Національної космічної  програми, програми досліджень і використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів Світового океану, створення потужностей з переробки брухту і відходів дорогоцінних металів.

Усі зазначені  види витрат плануються згідно з окремими рішеннями Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Розмір витрат визначають на основі спеціальних розрахунків і експертних оцінок.

 

2. Видатки бюджету на науку

 

Роль  науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу виділяють  із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та фірми. На жаль, Україна нині вимушена витрачати досить значні кошти на соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє "відплив умів" з тимчасовим чи постійним характером.

Фінансування  науки в Україні з Державного бюджету здійснюється за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

І. Заклади Академії наук України.(код 6540000)

Це наукові  установи, які виконують державні фундаментальні дослідження. До них  відносять: Інститут економічного прогнозування, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Національний інститут економічних програм, Науково-дослідний інститут моделювання та інформатизації та ін.

II. Відомчі  заклади.

При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах  і відомствах функціонують наукові  установи, які виконують наукові  дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень (код 0301080), Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний економічний інститут (Міністерство економіки, код 1200000), Українська академія банківської справи (НБУ) та ряд інших.

III. Заклади,  підпорядковані Міністерству освіти  і науки.

У цих  закладах поряд із навчанням студентів  виконуються замовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із Державного бюджету.

Фінансування  науково-дослідних установ з бюджету  здійснюється через головних розпорядників бюджетних коштів. Крім того, передбачено стимулювання установ, підприємств, які залучають для досліджень власні кошти. Однак, зважаючи на не досить розвинутий економічний стан суб'єктів господарювання, вплив цих важелів є недостатнім для виконання вагомих досліджень.

Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два  напрями наукових досліджень:

* фундаментальні;

* прикладні.

Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. Визначити наперед результативність та ефективність таких досліджень дуже складно, тому неможливо встановити їх вартісну оцінку. У зв'язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.

Прикладні дослідження пов'язані з визначенням форм і методів впровадження в практику результатів фундаментальних досліджень, які завершились певними винаходами. Оскільки в даному випадку можливе прогнозування ефективності таких робіт, встановлення їх вартісної оцінки, то фінансування може здійснюватись за рахунок коштів замовника.

В Україні  існує певна спеціалізація наукових закладів. Академічні науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук, займаються насамперед фундаментальними дослідженнями, тому їх діяльність фінансується з Державного бюджету.  Так, в Державному бюджеті на 2005 рік під кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 6540000 «Національна академія наук України» заплановано видатків на фундаментальні дослідження наукових установ НАНУ під кодом 6541040 в сумі 551,3 млн. грн..

У частині  прикладних досліджень фінансування здійснюється головним чином за рахунок замовника.

Другу групу  складають відомчі заклади, основний профіль яких — прикладні дослідження, спрямовані на розвиток даної галузі. Фінансування здійснюється за рахунок централізованих коштів міністерств і відомств або за кошти замовників. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету. Наприклад, в Держбюджеті на 2005 рік під кодом 2300000 «Міністерство охорони здоров’я України» заплановано видатків на фундаментальні дослідження у сфері профілактичної та клінічної медицини під кодом 2301020 в сумі 3,3 млн. грн.., А під кодом 2600000 «Міністерство промислової політики України» заплановано видатків на прикладні розробки з проблем розвитку основних галузей обробної промисловості під кодом 2601020 в сумі 2,3 млн. грн. Аналогічні видатки сплановані і для інших відомств, наприклад, для Міносвіти та науки під кодом 2200000.

Бюджетне  фінансування науки здійснюється двома  способами:

* фінансування наукових закладів;

* фінансування наукової тематики.

Фінансування  наукових закладів ґрунтується на складанні  їх кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штатним розписом. Сума витрат на зарплату розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати, яка склалась у даному закладі. Ставка зарплати залежить від посади (лаборант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий співробітник).

Штатний розпис наукового закладу затверджує його керівник. Другу основну статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень — придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.

У разі фінансування наукової тематики розробляються кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який розроблятиме цю тему.

В сучасних умовах виробництво потребує не тільки досконалих технічних засобів, а й постійного розвитку головної виробничої сили суспільства — людини. Без високої загальної культури працівників, спеціальних знань, належної професійної підготовки сучасне виробництво розвиватися не може.

На розвиток системи народної освіти направляються  значні матеріальні та фінансові  ресурси. Основним джерелом фінансування витрат на народну освіту, науку і культуру є державний бюджет.

Система народної освіти в нашій країні є  єдиним комплексом послідовно пов'язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта. Це закріплено в Законі України "Про освіту", прийнятому 23 травня 1991 p., та змінами і доповненнями від 23 березня 1996 p., де серед основних принципів державної політики в галузі освіти визначені такі:

• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітних послуг, що надаються державою;
• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
• органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями;
• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

Україна на сьогоднішній день має розгалужену  систему державної освіти, яка за кількісними показниками відповідає рівню розвинених країн світу. Однак за якісними показниками, характером завдань і можливостями, технологією їх використання вона не задовольняє потреб населення України.

 

Висновки

 

Отже, в  умовах становлення ринкових відносин держава постійно скорочує асигнування на розвиток економіки з бюджету. Це об'єктивний процес, оскільки на зміну адміністративним методам приходять економічні, коли розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок коштів підприємницьких структур.

Проте державне регулювання темпів та пропорцій  розвитку економіки, особливо при переважанні державної власності, є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, е галузі, які без державної допомоги в умовах ринку не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, в ринкових умовах тільки при державній підтримці можуть розвиватися наукоємні та технологічно складні виробництва.

Необхідність  державної підтримки розвитку економіки  в умовах України зумовлена ще й тим, що після проголошення державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не являв собою в значній своїй частині технологічно замкнуте виробництво. Крім того, структура галузей економіки не відповідала потребам України, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть в більшій своїй частині виправданими.

У 1992—2004 pp. витрати на народне господарство перевищували 30 % усіх видатків з бюджету. Є підстави стверджувати, що на найближчу перспективу їхня висока частка зберігатиметься.

У останні  роки найбільше коштів направляється на капітальні вкладення, насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового комплексу, капітальні вкладення в соціальну сферу і на фінансування особливо важливих об'єктів виробничого призначення.

Важливим  напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку. За цим напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм підготовки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних коштів на ці цілі залучатимуться ресурси підприємств і кредити банків.

Відповідно  до Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" з бюджету використовуються кошти на землевпорядкування, експлуатацію і утримання зрошувальних і осушувальних систем, утримання ветеринарної мережі та інших бюджетних установ агропромислового комплексу.

За рахунок  бюджету фінансуються заходи з поліпшення родючості та рекультивації земель, розвитку племінної справи, ведення лісового господарства, формування фонду підтримки фермерських господарств, проведення земельної реформи тощо. У сільськогосподарському виробництві з бюджету фінансується ряд цільових програм, у тому числі з розвитку племінного тваринництва і захисту рослин, селекції елітного насіння, відтворення рибних запасів, розвитку соціально-культурної сфери у сільській місцевості тощо.

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Конституція України. Прийнята  на п’ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР 
2. Бюджетний Кодекс України від 2001.06.21 №2542-III 
3. Закон України „Про Державний бюджет України на 1999 рік” вiд 31.12.1998 № 378-XIV 
4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2000 рік” вiд 17.02.2000 № 1458-III 
5. Закон України „Про Державний бюджет України на 2001 рік” вiд 07.12.2000 № 2120-III 
6. Закон України „Про Державний бюджет України на 2002 рік” вiд 20.12.2001 № 2905-III 
7. Закон України „Про Державний бюджет України на 2003 рік”. Затв. 26 груд. 2002 р. № 380-IV // Голос України.- 2003.- 10 січ.- С. 4-8 
8. Наказ Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" № 604 від 27 грудня 2001 року . 
9. Указ Президента України «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері» від 25 грудня 2001 року N 1251/2001 
10. Бюджетний і Податковий Огляд Січень-грудень 2001 р.. Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету Березень 2002р. 
11. Аналіз основних напрямків бюджетної політики на 2003 р.. Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету, Червень 2002р. 
12. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів.Упорядники: С.І. Мельник, З.М.Луценко, І.Ф. Щербина, А.В.Данілова. К.:Мінфін, 2002. – 295 с. 
13. Бюджетування результативності (бюджетний процес  
та результативність використання бюджетних коштів). Підручник. / За ред. Річардом Ю. Зоді. – К., 2001.

14. Верховна Рада розпочала роботу  на проектом бюджету на 2004 рік.  Новини Комітету ВР з питань  бюджету від 17.09.2003 
15. Гега П.Т. Основи податкового права. К: ”Знання”, 1998 
16. Доходи держбюджету за січень-серпень 2003 року складають 33 952,8 млн. грн., видатки – 33 307,9 млн. грн. Новини Комітету ВР з питань бюджету від 08.09.2003 
17. Звіт про виконання Державного бюджету України по видатках станом на 1 серпня 2003 року.// Сервер Комітету Верховної Ради з питань бюджету – http://budget.rada.gov.ua 
18. Звіт про виконання Державного бюджету України по видатках станом на 1 січня 2003. року (річний Звіт).

19. Навчальний посібник з програмно-цільового  методу формування бюджету // Ефективне  управління бюджетом, SERF, 2003. 
20. Основи економічної теорії: політекономічний аспект // За ред. Г.Н.Климко. К.: Знання, 1997. – 743 с. 
21. Предборський В.А. Фінансове право. К: „Правові джерела”, 1998