Сутність та шляхи удосконалення бюджетного процесу в Україні

Сутність  та шляхи удосконалення бюджетного процесу в Україні.

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно  пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, соціальний рівень життя у державі.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою  закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів — це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розроблення відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання бюджетних коштів, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та виконанням бюджетних повноважень.

Особливості і проблеми бюджетного процесу висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних економістів — Януль І.Є., Ісмаїлов А.Б., Кучер Г., Лавров А.М., Потеряйло І., Сивульський М.І. О. Василика, С. Юрія, С. Буковинського, К. Павлюк, В. Суторміної, Ш. Бланкарта, Дж. М. Б'юкенена.[8]

Державний бюджет — основне знаряддя економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної і видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Бюджет є  передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію  фінансової конституції. В Україні  на сьогодні ефективна бюджетна система не побудована. Державний бюджет України в 2006 році був виконаний зі значним дефіцитом, до його загального фонду в першому кварталі 2007 року надійшло 7,3 млрд. грн., або 91,3% до плану на відповідний період. Таким чином, державний бюджет уже в першому кварталі недовиконаний на 700 млн. грн. Ці дані свідчать про необхідність удосконалення бюджетного процесу в Україні.[4]

Бюджетний процес — це регламентована нормами права  діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за виконанням, заслуховуванням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Бюджетний процес має такі стадії:

—складання проектів бюджетів;

—розгляд і прийняття  закону про Державний бюджет України, рішень

про місцеві  бюджети;

—виконання бюджету, рішень про місцеві бюджети;

—підготовка й розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.[3]

Існуючий сьогодні бюджетний  процес має ряд переваг і недоліків, які виражаються: по-перше, в тому, що існуюча дохідна база в бюджетах усіх рівнів не дає змогу здійснювати повне фінансування і задовольнити потребу в бюджетних коштах; по-друге, вимушені заходи, щодо планування і виконання бюджету скорочують можливість розвитку установ, відповідних мереж і це має досить негативні наслідки, так як школи залишаються не забезпечені новими засобами навчання, підручниками; лікарні медикаментами, приладами, устаткуванням так необхідними для забезпечення здоров'я нації, пенсіонери, малозабезпечені громадяни залишаються без пенсій, допомоги, заробітної плати, працівники бюджетних установ не одержують заробітну плату; по-третє, існуючий бюджетний процес не забезпечує повного контролю за використанням бюджетних коштів.

На сучасному  етапі розвитку України удосконалення  бюджетного процесу залишається досить актуальним завданням, виконання якого дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна із стадій бюджетного процесу.

Головні проблеми сучасного бюджетного процесу в Україні:

—об'єктивне бюджетне планування, яке б забезпечило реальні надходження до бюджету;

—складання та виконання цільових бюджетних програм;

—підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів;

—забезпечення дійового бюджетного контролю на кожній стадії бюджетного процесу.[4]

Найважливішого  значення при організації складання  проектів бюджетів набуває методика бюджетного планування. Значення бюджетного планування не викликає заперечень — об'єктивні реальні плани — запорука ефективного виконання бюджету, фінансування визначених статей видатків у повному обсязі. Відповідно до Бюджетного кодексу в Україні впроваджується програмно-цільовий метод формування бюджетів, що потребує удосконалення методики бюджетного планування.

Бюджетування, орієнтоване на результати — метод планування, виконання та контролю за виконанням бюджету, який забезпечує розподіл бюджетних ресурсів відповідно до цілей, завдань і функцій держави з урахуванням пріоритетів державної політики й суспільного значення очікуваних безпосередніх та кінцевих результатів використання бюджетних коштів.[5]

Застосування  цього методу потребує впровадження відповідних правил та процедур у бюджетний процес, зокрема:

—удосконалення стратегічного державного планування;

—посилення відповідальності розпорядників щодо прогнозування та виконання бюджету.

Значною проблемою  для України є здійснення стратегічного  планування, визначення пріоритетів державної економічної, фінансової, соціальної політики урядом на законодавчій основі. Мають бути розроблені стратегічні завдання держави на довгострокову (10—15 років) та середньострокову (3—5 років) перспективу.

З огляду на вимоги програмно-цільового методу значно доповнюються функції розпорядників бюджетних коштів щодо бюджетного планування.

Розпорядники  визначають:

ü                стратегічні завдання своєї діяльності відповідно до середньострокової та довгострокової перспективи згідно з покладеними на них функціями;

ü                тактичні завдання, які забезпечують стратегічні цілі;

ü                відомчі програми, що містять перелік суспільних послуг, спрямованих на виконання конкретних тактичних завдань.

Оптимізація системи бюджетних установ передбачає чітке визначення та розмежування бюджетних установ, які повинні бути підвідомчі відповідному розпоряднику бюджетних коштів. Таке чітке підпорядкування дасть змогу виконувати завдання, спрямовані на реалізацію бюджетних програм, здійснювати оптимальний розподіл бюджетних коштів для розпорядників.[6]

Потребує  уваги реорганізація розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. У багатьох регіонах України актуальною є проблема реорганізації сільських шкіл, лікарень. Проте при здійсненні таких змін треба враховувати принципи субсидіарності та ефективності використання бюджетних коштів.

Ефективний  бюджетний процес неможливий без  належно організованого фінансового контролю. Важливим є поєднання функцій внутрішнього та зовнішнього контролю за дотриманням чинного законодавства щодо складання, розгляду, виконання бюджетів усіх рівнів, здійсненням діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно  до статті 26 Бюджетного кодексу на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, який повинен забезпечувати: постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; оцінку відповідності результатів встановленим завданням та планам; інформування керівника бюджетної установи про результати перевірки, проведено підрозділом внутрішнього фінансового контролю.[6]

Розпорядники  бюджетних коштів відповідають за організацію  та стан внутрішнього контролю й аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих установах. Організація ефективної системи внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю установи покладається на її керівника.

Зовнішній контроль й аудит фінансової та господарської  діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою — у частині контролю за викорис танням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України — відповідно до його повноважень, визначених законом.[7]

Крім того, функції фінансового контролю здійснює Державне казначейство — через регіональні підрозділи обліковує усі доходи й видатки бюджетів і здійснює моніторинг виконання бюджету з метою забезпечення відповідності платежів зобов'язанням та бюджетним призначенням. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачене законодавством України.

Існує проблема дублювання контрольних функцій  відповідними органами фінансового  контролю на певних стадіях бюджетного процесу. У цьому зв'язку одним із завдань удосконалення фінансового контролю є визначення завдань і сфери відповідальності кожного підрозділу.

Одним із головних принципів, що визначає Бюджетний кодекс при забезпеченні бюджетного процесу, є принцип відповідальності. Відповідальність учасників бюджетного процесу на всіх його стадіях — запорука ефективної бюджетної політики в державі, цільового використання бюджетних коштів.[1]

Важливим  кроком у цьому напрямку є встановлення відповідальності на стадії планування та використання бюджетних коштів.

Бюджетне законодавство передбачає конкретні вимоги та відповідальність, які стосуються усіх учасників бюджетного процесу щодо виконання їхніх обов'язків.

Концепція правопорушень  охоплює такі елементи:

—невідповідне використання фінансових та матеріальних ресурсів;

—нездатність ефективно виконувати бюджетні та інші рішення;

—обман або помилки;

—нездатність подавати своєчасну й достовірну інформацію щодо фінансових та інших ресурсів.

Спираючись  на зарубіжний досвід, поряд із державними контрольними органами повинні діяти суспільні аудиторські організації з достатніми повноваженнями на здійснення перевірок усіх громадських суб'єктів. Прозорість формування та використання бюджетних коштів зумовлені як якістю підготовки, розгляду, прийняття бюджетів, внесення до них змін, так і формою оприлюднення цих дій.[4]

Забезпеченню  підвищення рівня прозорості формування та використання бюджетних коштів сприятиме:

—впровадження гласності процедури розроблення, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, звітів про їх виконання;

—координація дій різних контрольних органів.

Відповідно  до Закону України "Про місцеве  самоврядування" територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано з приводу проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради й посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.[2]

В Україні  накопичено певний досвід відкритості та прозорості бюджетного процесу — коли бюджетна інформація оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, внаслідок чого громадяни краще розуміють й активніше підтримують ініціативи місцевих органів влади. Один із аспектів такої прозорості — поширення інформації через мережу Інтернет та публікації проекту бюджету у місцевій пресі.

Упродовж  року фінансовий план коригується відповідно до обставин, що змінюються. Багато міст в Україні також удосконалили свій бюджетний процес, створивши дорадчі громадські комісії та робочі групи. Такі групи зосереджувалися на питаннях економічного розвитку, комунальних послугах, стратегічного планування, туризму і допомоги працівникам органів влади встановлювати цілі, пріоритети, бажані рівні надання послуг. Рекомендації комісій і робочих груп сприяли прийнятно стратегічних планів, внаслідок чого виділялось фінансування на нові важливі проекти та сфери діяльності на користь усієї громади. [6]

Бюджетний процес — це багатогранне і динамічне явище, що потребує постійного вивчення й удосконалення відповідно до вимог економічного, соціального, демографічного, політичного, екологічного стану держави і відповідних цілей та завдань держави на певному етапі розвитку суспільства.

Використана література:

1.                 Бюджетний кодекс України // Міжбюджетна реформа України 2001р.– К.: Парламентське видавництво .- 2001р.- с.-7-29 

2.                 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» N 1275-VI  (1275-17) від 16.04.2009, ВВР, N 38, 2009 р., с.-534

3.                 Ісмаїлов А.Б. Бюджетний процес та напрями його удосконалення // Фінанси України. — 2002. — №8. — с.-26-28.

4.                 Кучер Г. Бюджетний процес у країнах ЄС // Вісник    КНТЕУ . - 2008 . - №3 . – с.-24-31

5.                 Лавров А.М. Среднесрочное бюджетирование, ориентированное на результати: международный опит и российские перспективи // Финанси. — 2004. — №3. — с.-9

6.                 Потеряйло І. Правові основи бюджетного процесу // Вісник    КНТЕУ . - 2007 . - №2 . – с.-67-75